Ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2013 р. у справі №2а/1770/1426/2012
ПОЗИЦІЯ ДПI. За договором поставки сплачено аванс ПрАТ. Оскільки перераховані кошти не повернуто, а товар не отримано, витрати слід скоригувати.
ПОЗИЦІЯ ПРАТ. Висновок є передчасним, бо авансові кошти не повернуто через відсутність поставки товару, строк якої на дату перевірки ще не настав.
РІШЕННЯ СУДУ. Між ТОВ і ПрАТ у грудні 2004 року укладено договір поставки. У тексті договору сторони визначили, що покупець зобов'язується приймати й оплачувати товар, а продавець поставляє його на адресу покупця терміном до 01.05.2005 р. Своєю чергою, пунктом 2.1 договору визначено порядок розрахунків за договором. Крім того, п. 8.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2005 р.
Далі до п. 8.1 договору двічі вносилися зміни: строк дії договору подовжувався спочатку до 31.12.2010 р., а відтак — до 31.12.2012 р.
Під час перевірки податковий орган дійшов висновку: оскільки товар не було отримано покупцем протягом терміну позовної давності, а отже, не може бути використано у його госпдіяльності, тож ПрАТ мусить скоригувати свої валові витрати на суму безнадійної дебіторської заборгованості на дату її списання.
Враховуючи норми ст. 253 — 257, 260 ЦКУ та зважаючи на умови договору поставки від 08.12.2004 р. з урахуванням укладених додаткових угод, які є невід'ємною його частиною, доставка товару здійснюється постачальником на адресу покупця терміном 7 (сім) календарних днів з дати отримання письмової вимоги про поставку товару.
Таким чином, строк позовної давності щодо згаданого договору почне свій перебіг лише з моменту отримання ТОВ відповідної письмової вимоги ПрАТ про поставку товару і триватиме три роки від зазначеної дати. На момент перевірки строк позовної давності щодо зобов'язання ТОВ поставити товар або повернути розмір отриманої попередньої оплати взагалі не почав свого перебігу.
ВІД РЕДАКЦІЇ. Ми цілком погоджуємося з такими висновками. Проте слід зважати і на те, що податкові органи у таких випадках оперують ще одним аргументом щодо необхідності коригування витрат на суму дебіторської заборгованості — така операція не є господарською. Адже товар так і не було поставлено. Водночас приписи ЦКУ не звільняють від виконання обов'язку за договором і після закінчення строку його дії, навіть якщо цей строк більший за 1095 днів. Тож у цьому разі, справді, зарано говорити про безнадійну дебіторську заборгованість за сплаченим авансом, якщо договір на період перевірки ще діяв.
Підготувала Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»