ТОВ отримало запит про проведення зустрічної звірки та у зв'язку з невідповідністю змісту запиту вимогам ПКУ проігнорувало запит. Податкові органи склали Акт про неможливість її проведення з огляду на неможливість зіставити дані первинних документів та підтвердити відносини з контрагентами, оскільки ТОВ відсутнє за місцезнаходженням. У результаті стан платника податків «9», а його свідоцтво платника ПДВ анульоване органом ДПС. Чи мають право податкові органи самостійно вносити зміни до системи АРМ за результатами такої звірки?
Нагадаємо, що форма запиту органу ДПС про отримання інформації від платника податків наведена у додатку 2 до Методрекомендацій №2361. Спершу звертаємо увагу на те, що навіть за умови, що керівник підприємства вважає зміст отриманого запиту таким, що не відповідає вимогам п. 73.3 ПКУ, ігнорувати його не варто. Слід відмовити у наданні документів, що вимагаються, та обґрунтувати таку відмову.
1 Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджені наказом ДПАУ від 22.04.2011 р. №236.
Як свідчить практика, якщо такої відмови, точніше, письмової відповіді на запит з відмовою надати документи, податковий орган не отримує, останній складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (форма наведена у додатку 3 до Методрекомендацій №236).
Загалом, відповідно до п. 73.5 ПКУ, зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1232. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.
Результати зустрічної звірки, а саме отримана від госпсуб'єкта інформація та її документальне підтвердження, в подальшому використовуються для проведення зустрічних звірок та є податковою інформацією, яка відпрацьовується в комплексі з іншими документами госпсуб'єкта при проведенні чергової документальної планової або позапланової перевірки.
Тож сам факт проведення чи неможливості проведення зустрічної звірки жодним чином не може впливати на податкові зобов'язання чи на податковий кредит як самого госпсуб'єкта, так і його контрагентів.
Проте, як показує наведене запитання, податкові органи у разі ігнорування запиту чи з інших підстав, які не привели до бажаного результату — отримання інформації та її документального підтвердження, використовують зміст таких актів як службовий документ (акт перевірки) з відображенням у ньому можливих порушень платником податків податкового законодавства.
Що і сталось у наведеному в запитанні випадку — Акт про неможливість проведення зустрічної звірки містить відомості про неможливість зіставити дані первинних документів та підтвердити відносини з контрагентами, оскільки ТОВ відсутнє за місцезнаходженням. I в результаті — стан платника податків «9», а його свідоцтво платника ПДВ примусово анульоване органом ДПС згідно з пп. «ж» п. 184.1 ПКУ, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців є запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
На нашу думку, такі дії податкового органу не лише не відповідають вимогам ПКУ в частині адміністрування податків та зборів, а й порушують права інших госпсуб'єктів — його контрагентів, яких далі за ланцюгом позбавляють права на ПК.
Тож виникає цілком логічне запитання: навіть якщо такий Акт про неможливість проведення зустрічної звірки був складений податковим органом, чи має він право на самостійне внесення змін до АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»?
Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи ДПС функцій та завдань (п. 74.2 ПКУ).
«Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» як спосіб податкового контролю введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з ПДВ. У ній за податковими періодами відображаються показники ПК та ПЗ платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої платниками податків податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларацій з ПДВ з додатками 5.
Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Водночас обов'язок платника податків — подати декларацію з ПДВ — узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, за відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності. Показники ПК та ПЗ конкретного платника податків, які відображаються в Базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ із додатком 5 і повинні їм відповідати1.
1 Аналогічної позиції дотримується й Одеський апеляційний адмінсуд в ухвалі від 08.11.2012 р. у справі №2а-2814/12/2170, Донецький апеляційний адмінсуд в ухвалі від 07.11.2012 р. у справі №2а/1270/6829/2012.
Таким чином, самостійна зміна ДПI в базі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показників ПК та ПЗ платника податків без зміни цих показників ним самим шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) є порушенням його прав та інтересів.
Зауважимо, що працівники органу ДПС несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ (п. 2.8 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПАУ від 18.04.2008 р. №266).
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»