Ухвала ВАСУ від 25.09.2012 р. у справі №К/9991/32222/12
ПОЗИЦІЯ ДПI. У податкових накладних, виданих TOB, ціна товару визначена з порушенням вимог п. 1.18, п. 4.1 Закону про ПДВ та пп. 1.20.1 Закону про прибуток, тож податкові накладні не можуть братися до уваги та не можуть формувати ПК.
ПОЗИЦІЯ ТОВ. Вважає, що висновок судово-економічної експертизи у кримінальній справі не може бути достатньою підставою для визначення звичайної ціни, відмінної від ціни, визначеної у договорі купівлі-продажу, та впливати на формування ПК.
РІШЕННЯ СУДУ. Відповідно до п. 4.1 Закону про ПДВ, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.
Згідно з пп. 1.20.1 Закону про прибуток, якщо цим пунктом не встановлено іншого, звичайною ціною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотного, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Підпунктом 1.20.2 зазначеного Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.
На обґрунтування своєї позиції та на виконання покладеного на податковий орган обов'язку щодо доведення невідповідності ціни договору рівню звичайної ціни ДПI посилається, зокрема, на висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №5183/10-16 судово-товарознавчої експертизи у кримінальній справі №76-00277, складений 27.07.2010 р., та прийнятий на його підставі висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №11747/10-19/3696/11-19 судово-економічної експертизи у кримінальній справі №76-00277, складений 21.04.2011 р.
ВАСУ вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на згадані експертні висновки, бо останні зроблено на підставі застосування при визначенні ринкової вартості досліджуваних об'єктів станом на 2008, 2009 роки.
Як зазначив експерт у мотивувальній частині висновку, «при встановленні ринкової вартості проводилися аналіз та маркетингове дослідження ринку суб'єктів господарювання, які реалізують лінзи скляні для окулярів не для коригування зору, та визначався можливий рівень цін».
Жодних посилань на порівнянні умови, укладені договори, наявні рівні цін, інформацію щодо переліку суб'єктів господарювання, які здійснюють реалізацію ідентичних товарів, інформацію щодо цін на такі ідентичні товари тощо (тобто інформацію, аналіз та дослідження якої є необхідними при застосуванні порівняльного методу визначення звичайної ціни товару), вищезазначені висновки не містять.
ВІД РЕДАКЦІЇ. З 01.01.2013 р. втрачають чинність правила застосування звичайної ціни, визначені у п. 1.20.1 Закону про прибуток. Натомість набирають чинності приписи ст. 39 ПКУ, якими встановлено методи визначення та порядок застосування звичайної ціни.
Ми навели рішення суду, яке, незважаючи на покладення на податкові органи обов'язку доказування невідповідності ціни договору рівню звичайної (п. 39.14 ПКУ), є пізнавальним: адже п. 39.11 ПКУ дозволяє податковим органам використовувати будь-які офіційні джерела інформації щодо цін на товари, роботи, послуги. Проте не будь-яка інформація може бути підставою для визначення платнику податків податкових зобов'язань.
Підготувала Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»