Постанова ВАСУ від 08.12.2011 р. у справі №К-26798/09
ПОЗИЦІЯ ДПI. Філія АБ придбала приміщення, що означає, що вона користується земельною ділянкою, а отже, зобов'язана сплатити земельний податок з розрахунку такої площі земельних ділянок, яка припадає на придбану площу приміщення.
ПОЗИЦІЯ ФІЛІЇ АБ. Набуття права власності на частину будівлі не створює для позивача прав та обов'язків у сфері землекористування, адже будь-яких характеристик (даних державного земельного кадастру), які б свідчили про виділення ділянок у натурі, немає.
РІШЕННЯ СУДУ. Підставою для визначення ПЗ із земельного податку є викладений в акті перевірки висновок про порушення позивачем статей 2, 14, 15, 22 Закону №2535-XII, а саме: несплата податку за земельні ділянки. На обґрунтування цього висновку ДПI послалася на те, що позивач придбав приміщення офісу, що, своєю чергою, означає, що він користується земельною ділянкою і зобов'язаний сплатити земельний податок.
Частиною 1 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 ст. 79 Земельного кодексу України). Сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів утворює державний земельний кадастр. За змістом статей 196, 197, 202 зазначеного Кодексу земельна ділянка має встановлені в натурі (на місцевості) межі, визначені у проектній документації щодо землевідведення, а також реєстраційний (кадастровий) номер; підлягає державній реєстрації у складі державного реєстру земель. Ці характеристики визначають земельну ділянку, в т. ч. як об'єкт оподаткування.
У зв'язку з цим саме собою набуття позивачем приміщення не створює для нього прав та обов'язків у сфері землекористування, бо, як свідчить акт перевірки, придбані приміщення не є окремими будівлями, а будь-які характеристики (дані державного земельного кадастру), які б виокремлювали земельні ділянки, за які позивачу визначено ПЗ, як об'єкт оподаткування, контролюючим органом не зазначені.
ВІД РЕДАКЦІЇ. Це рішення дещо змінює погляд на обов'язок госпсуб'єктів сплачувати земельний податок лише за самим фактом придбання частини будівлі. Адже у цьому рішенні сказано, що об'єкт оподаткування у вигляді земельної ділянки ще потрібно створити. Причому, як видно, винятків з цього правила суд не вбачає.
Підготувала Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»