Чи друга група «єдиноподатників»-підприємців може здійснювати продаж юрособам на загальній системі? Чи потрібні такому підприємцеві документи, які підтверджують походження товару (документи на закупку)?
Обмеження у відносинах підприємців другої групи спрощеної системи з підприємствами на загальній системі стосується тільки надання послуг, у тому числі побутових. Тобто згідно із нормами ч. 2 п. 291.4 ПКУ підприємці-«спрощенці» 2-ї групи можуть надавати послуги тільки платникам єдиного податку та/або населенню за умови дотримання інших критеріїв, встановлених для цієї категорії платників.
Зверніть увагу: йдеться не тільки про підприємства на загальній системі. Виходячи з п. 291.4 ПКУ під обмеження потрапляє також надання послуг підприємцям на загальній системі оподаткування. Обережно також варто ставитися до виконання робіт, адже межа між тим, чим саме є виконане — послугою чи роботою, не є чіткою, і трактування ДПС може бути зовсім не на користь підприємця. Основним нормативним документом, який визначає суть робіт та послуг у контексті цивільно-правових договорів, є ЦКУ.
Відповідно до визначення, наданого ЦКУ, послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 ЦКУ).
Нагадаємо також, що підприємці 2-ї групи не мають права надавати посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005) нікому — ні суб'єктам господарювання на загальній системі, ні «спрощенцям», ні громадянам. Здійснення такої діяльності на спрощеній системі можливе тільки в разі, якщо підприємець належить до третьої групи платників єдиного податку.
Зверніть увагу: контрагенти «спрощенців» (ні підприємства, ні підприємці на загальній системі) з 1 січня 2012 року не мають обмежень щодо включення до затрат сум, сплачених підприємцям — платникам єдиного податку, отже, слідкувати за тим, чи можна надавати послуги тому чи іншому замовнику, має сам платник єдиного податку (2 група). У разі надання послуг не громадянам, а суб'єктам господарювання підприємцю 2-ї групи варто отримати в контрагентів підтвердження того, що вони є платниками єдиного податку. Наприклад, отримати від них копію відповідного свідоцтва. Зрозуміло, що це питання (отримання документів від замовника послуг) може виникнути тільки в тому разі, якщо отримувач послуг порушить питання оформлення документів першим, адже в разі якщо споживач не вимагатиме документів про надання послуги, підприємець може й не дізнатися, що той веде облік, а відповідно є не просто громадянином, а суб'єктом господарювання або його представником.
Стосовно реалізації товарів — жодних обмежень, хто може бути покупцем, для підприємців 2-ї групи немає. Такий підприємець може продавати будь-які товари, дозволені для реалізації на спрощеній системі оподаткування, будь-яким покупцям. Нагадаємо, що на спрощеній системі забороненою є реалізація підакцизних товарів, дорогоцінного каміння і металів, корисних копалин, предметів мистецтва та антикваріату.
Щодо документів про походження товару, то ні в ПКУ, ні в Порядку ведення Книги обліку доходів1 немає вимог до підприємців 2-ї групи обліковувати витрати або зберігати первинні документи про походження товару. Отже, на перший погляд, вони мають право взагалі не вести облік витрат і не зберігати жодних документів про товар (роботи, послуги), які використовуються ними в підприємницькій діяльності. Але це не так. Документи про походження товару варто мати, і ось чому.
1 Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджений наказом Мінфіну України від 15.12.2011 р. №1637.
По-перше, якщо підприємець не матиме документів, що підтверджуватимуть придбання (зокрема оплату) товарів, робіт, послуг для здійснення підприємницької діяльності, при перевірці такі активи можуть бути визнані безоплатно отриманими. А вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг) має включатися до суми доходу підприємця — платника єдиного податку за звітний період, як, до речі, і сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.3 ПКУ).
По-друге, якщо підприємець придбав товар у фізичної особи і не має документів, що підтверджують підприємницький статус продавця1, то він повинен був утримати ПДФО із суми, що була сплачена за товар, тобто виконати функцію податкового агента стосовно доходу, який було виплачено на користь фізичної особи (п. 177.8 ПКУ). Не забувайте, що суми, сплачені за товари, роботи, послуги контрагентам-підприємцям, необхідно відобразити в податковому розрахунку за формою №1ДФ з ознакою доходу 157. Цього вимагає ДПС в своїх консультаціях, не зважаючи на те, що згідно з ПКУ форму №1ДФ повинні подавати тільки податкові агенти.
1 Або довідки за формою №3-ДФ, що надається власниками сільськогосподарської продукції і свідчить про їх право на отримання доходу від податкового агента без утримання ПДФО. Форму довідки та порядок її видачі власникам сільгосппродукції затверджено наказом ДПАУ від 21.12.2010 р. №975.
Наталія КАТЕРИНЕЦЬ, «Дебет-Кредит»