У попередній статті на цю тематику1 ми проаналізували податковий та бухгалтерський аспект оплати навчання працівників. Сьогодні розглянемо основні пільги та гарантії, встановлені для працівників, що навчаються.
Основи правового регулювання
Основи правового статусу осіб, що поєднують роботу з навчанням, передбачені КЗпП, законами «Про освіту», «Про вищу освіту», іншими законами України, актами КМУ та деякими іншими нормативними документами. 12 січня 2012 р. Верховною Радою прийнято Закон України від 12.01.2012 р. №4312-VI «Про професійний розвиток працівників» (далі — Закон №4312), що набрав чинності з 5 лютого. Закон доповнює правове регулювання у цій сфері новими правилами щодо виробничого навчання, а також врегульовує положення щодо атестації працівників2.
1 «Витрати на навчання працівників», див. «ДК» №49/2011.
2 Про нововведення, передбачені Законом №4312, читайте у «ДК» №8/2012 та в наступних числах «ДК».
Чинне законодавство передбачає пільги для працівників, що навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах, й у середніх навчальних закладах (школах), а також в аспірантурі, і для працівників, які вступають до навчальних закладів або аспірантури.
Навчальні відпустки
Серед пільг, передбачених законодавством для осіб, що поєднують роботу з навчанням, найчастіше на практиці маємо справу з навчальними відпустками.
Законодавство гарантує надання особам, що навчаються у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, а також аспірантам, оплачуваних навчальних відпусток. Ним установлюється максимальна тривалість навчальних відпусток, що залежить від виду навчального закладу, курсу (року підготовки), а також безпосередньо від виду відпусток (сесія, диплом, державні іспити).
Навчання у загальноосвітніх школах передбачає надання відпусток на період складання перевідних та випускних іспитів у середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формою навчання. Їх види та тривалість визначені ст. 13 Закону про відпустки.
Відповідно до ст. 14 названого Закону, працівникам, що успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних навчальних закладів, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом навчального року.
Щодо відпусток у зв'язку з навчанням у ВНЗ з вечірньою або заочною формою навчання, то тут законодавство передбачає три їх види:
1) відпустка на період настановної та заліково-екзаменаційної сесії (максимальна тривалість залежить від рівня акредитації ВНЗ та курсу навчання і становить від 10 до 40 к. д. на навчальний рік);
2) відпустка на період складання державних іспитів у ВНЗ незалежно від рівня акредитації — 30 к. д.;
3) на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у ВНЗ з вечірньою та заочною формою навчання I та II рівня акредитації, — 2 міс., а у ВНЗ III і IV рівня акредитації — 4 міс.
Щодо рівнів акредитації (р. а.) зазначимо, що згідно зі ст. 25 Закону про вищу освіту1, до ВНЗ III — IV р. а. належать університети, академії, інститути, консерваторії; I — II р. а. — технікуми, училища та коледжі (крім тих коледжів, що є структурними підрозділами ВНЗ III — IV р. а.).
Зазначимо також, що «успішність» навчання, про яку йдеться у Законі про відпустки, на практиці стосується всіх студентів, бо відповідно до пп. 3.12.2.3 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міносвіти від 02.06.93 р. №161, студенти, що мають незадовільні оцінки і не ліквідували їх до початку наступного семестру, відраховуються з ВНЗ. З огляду на таке довідка-виклик студента на сесію є достатньою підставою для підтвердження успішного навчання працівника.
Оплата навчальних відпусток
Відповідно до ст. 23 Закону про відпустки, витрати, пов'язані з оплатою навчальних відпусток, здійснюються так само, як і витрати на оплату щорічних відпусток, — за кошти підприємств, призначені на оплату праці, або за кошти фізособи-СПД, в якої працюють за трудовим договором працівники. Ці відпустки оплачуються виходячи зі середнього заробітку, що обчислюється відповідно до Порядку №100 за 12 останні календарних місяців (з 1 до 1 числа) перед датою початку відпустки. Відпустка оплачується у календарних днях, тож і середній заробіток визначається відповідно — у календарних днях.
Згідно з пп. 2.2.12 Iнструкції №5, оплата додаткових відпусток у зв'язку з навчанням належить до фонду додаткової заробітної плати, що, згідно з п. 142.1 ПКУ, включається до витрат у податковому обліку платника податку на прибуток. Такі відпустки надаються лише працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формою навчання.
Для отримання додаткової оплачуваної відпустки у зв'язку з навчанням працівникові-студенту потрібно надати роботодавцю довідку-виклик навчального закладу на сесію, в якій, зокрема, зазначаються:
— форма навчання;
— рівень акредитації навчального закладу;
— курс, на якому працівник навчається;
— період сесії, встановлений навчальним закладом;
— підстава для надання такої відпустки (для складання заліків та іспитів, настановних занять, державних іспитів, для підготовки та захисту дипломної роботи).
Слід також написати заяву про надання такої відпустки2.
1 Закон України від 17.01.2002 р. №2984-III «Про вищу освіту».
2 Лист Мінпраці від 27.07.2010 р. №217/13/116-10, див. «ДК» №39/2010.
На навчальну відпустку зазвичай оформлюють наказ.
Проте законодавство не зобов'язує працівника очікувати наказу чи розпорядження роботодавця про надання йому відпустки. А оскільки навчальні відпустки гарантовані працівникові законодавством, то навіть якщо роботодавець і не видав наказ про надання додаткової відпустки у зв'язку з навчанням, він не може посилатися на порушення працівником трудового законодавства (зокрема, визнавати відсутність працівника прогулом). Проте слід пам'ятати, що відповідно до ст. 21 Закону про відпустки виплата відпусткових проводиться не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. А без наказу така виплата не здійснюється.
Робота під час сесії
Щодо роботи під час навчальної відпустки, то законодавство не передбачає можливості залучення працівника до роботи у цей час (для деяких категорій законом може бути передбачено право роботодавця на відкликання з відпустки, в т. ч. з навчальної відпустки).
Для виходу з ситуації, якщо працівник «потрібен на роботі», на практиці часом навчальні відпустки не оформлюють, а «відпускають» працівника для навчання, а останній водночас не полишає основної роботи. Звичайно, це незаконно; але випадки, коли працівники свідомо та добровільно погоджуються на таку схему, залишаються начебто у рамках закону: роботодавець стверджуватиме, що працівник не звертався із заявою щодо надання йому навчальної відпустки.
Законодавство, проте, не забороняє працівникові одержати навчальну відпустку не повної тривалості, а лише частини.
Як би там не було, а одночасно оплачувати навчальну відпустку та перебувати на роботі не варто.
Оплата проїзду
Відповідно до ст. 219 КЗпП, підприємство зобов'язане один раз на рік оплачувати працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формою навчання, 50% вартості проїзду до місця розташування навчального закладу та назад для участі у настановній або заліково-екзаменаційній сесії, а також для підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів.
Хоча закон прямо про це не говорить, але йдеться про оплату вартості проїзду, у разі якщо навчальний заклад розташований в іншому населеному пункті, ніж місце роботи (проживання) працівника, адже питання оплати проїзду по одному населеному пункту на практиці не виникає.
Тобто один раз на рік за письмовою або усною заявою працівника та за наявності підтвердних документів підприємство виплачує йому зазначену суму. Наприклад, у разі якщо цього року в працівника передбачено виконання диплома чи складання державних іспитів, відповідно 50% вартості проїзду під час державних іспитів оплачується окремо.
Умову щодо оплати проїзду, на нашу думку, доцільно зазначати у наказі про надання відповідної навчальної відпустки або окремому рішенні керівника (заява з дозволом керівника чи окреме письмове розпорядження).
Згідно з пп. 3.24 Iнструкції №5, оплата проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад не належить до фонду оплати праці.
Оплата добових та проживання
Відповідно до Постанови №695, для працівників, які скеровуються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки та навчання інших професій з відривом від виробництва, встановлено низку додаткових гарантій. Зокрема, для них передбачено оплату вартості проїзду (тобто не лише раз на рік і не 50%), виплату добових за кожен день перебування у дорозі та протягом першого місяця навчання, у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень, відшкодування витрат, пов'язаних з наймом житлового приміщення (у разі відсутності гуртожитку). Звичайно, для цих осіб передбачено і збереження середньої заробітної плати за основним місцем роботи на час навчання.
Зазначені гарантії стосуються насамперед працівників, що скеровуються підприємствами в іншу місцевість для підвищення кваліфікації, зокрема у випадках, якщо таке підвищення кваліфікації є обов'язковим згідно з чинним законодавством (наприклад, лікарі, провізори, вчителі, аудитори). Цим особам оплачуються вартість проїзду, добові, вартість проживання (за відсутності гуртожитку) тощо. Оформлювати такі витрати доцільно у повній відповідності до порядку оформлення відряджень.
Проте, на нашу думку, зазначені гарантії можуть стосуватися і студентів, що навчаються без відриву від виробництва в ВНЗ, але не в кожному випадку, а тоді, коли саме підприємство скерувало такого працівника на навчання (зокрема й у випадках, коли підготовка спеціаліста з вищою освітою чи аспіранта здійснюється за кошти підприємства на підставі договору з навчальним закладом). Тоді, на нашу думку, підприємство не лише має право, а й зобов'язане забезпечити виплату працівникові відповідних сум, з урахуванням установлених державою гарантій.
На нашу думку, підприємство має право на визнання витрат щодо фінансування цих гарантій у податковому обліку в загальному порядку як витрат на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації — якщо дотримано критеріїв, передбачених пп. 140.1.3 ПКУ (див. нашу статтю у «ДК» №49/2011).
Оскільки ж зазначеною Постановою №695 передбачено оплату добових та проживання у готелі (в разі відсутності гуртожитку) в порядку, встановленому для службових відряджень, на нашу думку, підприємство може прийняти рішення щодо обліку відповідних витрат не як витрат на навчання, а як витрат на відрядження в установленому порядку.
Звернемо, однак, увагу на те, що в цьому разі йдеться саме про збереження середнього заробітку, тоді як при оплаті відряджень на сьогодні (відповідно до змін, внесених Законом від 19 квітня 2011 року №3231-VI до ст. 121 КЗпП) працівникам виплачується не середній заробіток, а зарплата за дні відрядження.
Приклад Підприємство відповідно до наказу скеровує працівника для навчання на курсах підвищення кваліфікації, обов'язкових для здійснення підприємством господарської діяльності, в іншому населеному пункті на 13 днів (з дорогою), у т. ч. 10 робочих днів.
Середня заробітна плата за 1 робочий день за 2 останні місяці становить 240 грн. Відповідно працівникові за час навчання на курсах підвищення кваліфікації буде нараховано середню заробітну плату: 240 х 10 = 2400 грн.
Вартість квитків на проїзд становить 450 грн. Сума добових, установлена для відряджень у межах України, на підприємстві становить 128 грн на день. Вартість проживання у готелі, оплачена працівником, — 2400 грн за весь період навчання. Бухгалтерський та податковий облік показано у таблиці.
Таблиця
Відображення витрат на обов'язкове підвищення кваліфікації працівників в обліку підприємства
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|||
|
|
Сплачено навчальному закладу аванс за навчання працівника на курсах, без ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Видано працівникові, скерованому на навчання, аванс на відрядження |
|
|
|
|
|
|
|
Затверджено авансовий звіт (добові, проживання, проїзд) (450 + 128 х 13 + 2400 = 4514) |
|
|
|
|
|
|
|
Повернуто до каси залишок невикористаного авансу |
|
|
|
|
|
|
|
Відображено вартість послуг із навчання працівника на курсах (відповідно до акта) |
|
|
|
|
|
|
|
Зараховано аванс, сплачений навчальному закладу |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано заробітну плату за період навчання (оплата за середнім заробітком) |
|
|
|
|
|
Навчальні відпустки та лікарняний
На відміну від щорічних відпусток, законодавством не передбачено продовження чи перенесення навчальних відпусток у разі настання тимчасової непрацездатності через хворобу працівника чи догляду за хворою дитиною.
Якщо навчальної відпустки бракує
На практиці нерідко трапляються випадки, коли тривалість настановних та заліково-екзаменаційних сесій перевищує максимальну тривалість навчальних відпусток, передбачених законодавством. Це може пояснюватися різними обставинами. По-перше, навчальні заклади частіше впроваджують скорочені, інтегровані, комплексні та інші навчальні програми, що передбачають здобуття вищої освіти у коротший строк, здобуття одночасно кількох спеціальностей чи інші особливості. Другою причиною може бути навчання працівника у кількох навчальних закладах одночасно.
У таких випадках законодавством не передбачено обов'язкового надання відпусток без збереження заробітної плати (крім випадків, зазначених вище). У цьому разі працівникові надається щорічна відпустка (для осіб, що навчаються, їх надання має певні особливості) або відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін.
Надання щорічних відпусток
Відповідно до ст. 212 КЗпП, працівникам, які навчаються у навчальних закладах без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу настановних та екзаменаційних сесій, часу підготовки та захисту дипломного проекту й інших робіт, передбачених навчальною програмою. Таким працівникам, якщо вони успішно навчаються у навчальних закладах без відриву від виробництва та бажають приєднати щорічну відпустку до навчальної, відповідно до вказаної статті КЗпП та п. 7 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки щорічні відпустки повної тривалості за перший рік роботи надаються до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки та п. 4 ч. 2 ст. 80 КЗпП, у разі збігу часу щорічної відпустки з навчальною щорічна відпустка підлягає продовженню або перенесенню.
«Бібліотечні дні»
Згідно з ч. 1 — 3 ст. 218 КЗпП, працівникам, які навчаються на останніх курсах вищих навчальних закладів, протягом 10 навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижня при 6-денному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його у розмірі 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче від мінімального розміру заробітної плати (при 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження загальної кількості вільних від роботи годин). У цей самий період названим працівникам, за їхнім бажанням, може бути надано додатково ще 1 або 2 вільних від роботи дні на тиждень без збереження заробітної плати.
Звернемо увагу на те, що ця пільга стосується не лише працівників, які навчаються за заочною або вечірньою формою навчання, — вона може стосуватися і студентів, що поєднують роботу з денним навчанням.
Період, що передує початку виконання диплома, — визначається на підставі довідки навчального закладу або заяви працівника (конкретних вимог для оформлення таких днів законодавство не містить).
«Бібліотечні дні» (оплачувані та додаткові неоплачувані) передбачені й для аспірантів, що навчаються без відриву від виробництва (про це далі).
Дещо схожа пільга передбачена КЗпП для слухачів (без відриву від виробництва) підготовчих відділень ВНЗ. Їм також відповідно до ч. 2 ст. 214 КЗпП надається, за їхнім бажанням, у період навчального року один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати.
Оплата 50% заробітної плати, відповідно до Порядку №100, здійснюється виходячи зі середнього заробітку за робочі дні за 2 останні місяці (з 1 до 1 числа), що передують місяцю, в якому надається відповідний вільний від роботи день.
Вступ до аспірантури
Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону про відпустки, працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожен іспит (таких іспитів, як правило, може бути від одного до трьох, що зазначається у довідці, виданій навчальним закладом чи науковою установою). Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 25 цього ж Закону, цим працівникам в обов'язковому порядку надається за їхнім бажанням відпустка без збереження заробітної плати — тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад.
Якщо працівник вступив до аспірантури з відривом від виробництва, відповідно до п. 12 Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів, затвердженого постановою КМУ від 01.03.99 р. №309, керівник підприємства зобов'язаний звільнити його з роботи у необхідний для своєчасного прибуття на навчання термін. Підставою для звільнення з роботи в цьому випадку є копія наказу про зарахування особи до аспірантури або докторантури, звільнення проводиться з посиланням на ст. 7 КЗпП та п. 12 названого Положення (не виключається і звільнення працівника у визначений ним строк за власним бажанням — ст. 38 КЗПП, але із зазначенням, що звільнився він у зв'язку зі вступом до аспірантури).
Навчання в аспірантурі
Для працівників, які вступили до аспірантури без відриву від виробництва й успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів та за їхнім бажанням протягом чотирьох років навчання — один вільний від роботи день на тиждень з оплатою у розмірі 50% середньої заробітної плати працівника.
Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, відповідно до ч. 4 ст. 216 КЗпП та ч. 4 ст. 15 Закону про відпустки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів.
Iнші пільги
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КЗпП, для молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів — не може встановлюватися випробний термін при прийнятті на роботу (див. також ст. 197 КЗпП1).
1 Ця стаття КЗпП стосується працездатної молоді — громадян України віком від 15 до 28 років.
Працівникам, що навчаються у вищих та середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва (при рівних з іншими працівниками продуктивності праці і кваліфікації), надається переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (ст. 42 КЗпП).
Робота студентів стаціонару
Відповідно до п. 14 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.99 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», робота за трудовим договором осіб, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом. Отже, така робота оплачується на загальних підставах, запис про роботу вноситься до трудової книжки працівника. А в разі якщо працівник одержує у ВНЗ стипендію, до його зарплати не слід застосовувати податкову соціальну пільгу (див. пп. 169.2.3 ПКУ).
Новини щодо «професійного розвитку»
Вищезгаданий Закон №4312, що набрав чинності з 5 лютого, не встановлює жодних додаткових пільг, компенсацій та гарантій для осіб, які поєднують роботу з навчанням, та не вносить будь-яких відчутних змін у цій частині. Законом дано легальну класифікацію видів виробничого навчання, віднесено до навчання випадки набуття працівниками професійних знань, умінь та навичок, які не регламентовані місцем набуття, строком та формою навчання, — таке навчання названо «неформальним».
Серед новин, запроваджених Законом №4312, — врегулювання на рівні закону порядку проведення атестації працівників. Саме цю зміну, з огляду на її важливість, варто було винести у заголовок Закону. Адже раніше, попри наявність деяких застарілих актів колишнього СРСР щодо атестації (нові акти були прийняті лише щодо деяких категорій працівників), ця процедура на більшості підприємств проводилася у правовому вакуумі. Тепер маємо Закон, що встановлює порядок проведення атестації, її наслідки, права й обов'язки роботодавця та найманого працівника, що підлягає атестації тощо. Основні положення новоприйнятого закону докладніше розглянемо в одному з наступних номерів «ДК».
Замість висновків
Навчання працівників і забезпечення їм умов, необхідних для самоосвіти, без сумніву, є своєрідним «вкладом у майбутнє». Тож на практиці доцільно стимулювати не лише підвищення рівня освіти і кваліфікації окремими працівниками, а й впровадження одержаних знань та умінь у виробництво.
Нормативна база
- Закон про відпустки — Закон України від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки».
- Постанова №695 — Постанова КМУ від 28.06.97 р. №695 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва».
- Порядок №100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. №100.
- Iнструкція №5 — Iнструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. №5.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор