Лист ДПА у м. Києві від 10.06.2011 р. №6250/10/15-718
Збір за місця для паркування транспортних засобів (далі — ТЗ), який належить до місцевих зборів, запроваджено з 01.01.2011 р. статтею 266 ПКУ. Платниками збору є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи — підприємці, які на підставі рішення органу місцевого самоврядування забезпечують паркування ТЗ на платних майданчиках та спеціально відведених автостоянках.
Відповідно до п. 10.4 ПКУ місцеві ради затверджують рішення про встановлення збору. До рішення додається також перелік осіб, уповноважених організовувати та здійснювати паркування ТЗ. Таке рішення разом із переліком надається виконавчим органом місцевих рад органу ДПС у порядку, встановленому розділом I ПКУ. Отже, діяльність з організації паркування можуть провадити особи, які мають зазначене рішення та включені до переліку. Тому особа, яка не має відповідного рішення, але уклала договір (оренди, комісії тощо) про таку діяльність з іншою особою, щодо якої є таке рішення, не може провадити таку діяльність і бути платником збору за паркування. На нашу думку, визначальним у таких випадках є наявність рішення і включення особи до переліку, і саме тому особа, що має рішення та включена до переліку, не може делегувати іншим особам обов'язок сплати збору. Крім того (і на цьому наголошує коментований лист), у п. 38.2 ПКУ визначено осіб, що можуть здійснювати сплату податку та збору. До них віднесено:
— безпосередньо платників податку (збору);
— у випадках, передбачених податковим законодавством, — податкових агентів;
— представників платника податку, визначення яких міститься у ст. 19 ПКУ.
При цьому Законом №36091 звужено коло осіб, що можуть здійснювати сплату податку (збору): з нього вилучено банки, які могли сплачувати податкові платежі за платників податків на підставі податкової поруки.
1 Зміни внесено Законом від 07.07.2011 р. №3609-VI (опублікований в газеті «Голос України» від 05.08.2011 р. №144. Набрав чинності з наступного дня після опублікування, тобто з 06.08.2011 р.).
Зверніть увагу: коментований лист видано до набрання чинності Законом №3609, тому в ньому наведено стару редакцію цього пункту ПКУ. А за оновленим п. 38.2 ПКУ збір за паркування можуть платити лише платники збору або їх представники — без права передавати обов'язок сплати іншим особам.
Згідно із пп. 266.2.1 ПКУ об'єктом оподаткування є земельна ділянка, спеціально відведена за рішенням органів місцевого самоврядування для паркування ТЗ на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги, які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету (за винятком площі земельної ділянки, відведеної для безоплатного паркування ТЗ, передбачених ст. 30 Закону від 21.03.91 р. №875-ХII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»). Отже, перелік земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, як і перелік осіб — платників збору, також затверджується рішенням відповідної місцевої ради. А базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету — пп. 266.2.2 ПКУ. При цьому ставки збору встановлюються за кожен день провадження діяльності. Положеннями ПКУ не передбачено жодних спеціальних норм щодо зупинення сплати збору, тому, на нашу думку, єдиною підставою для припинення сплати збору може бути лише вилучення особи з переліку платників збору та відсутність об'єкта оподаткування, які закріплені у відповідному рішенні місцевої влади. У листі цілком слушно зазначається, що «нарахування та сплата збору за місця для паркування транспортних засобів не залежать від заповнюваності паркувальних майданчиків, здійснення будь-яких ремонтних робіт на дорогах тощо».
Нагадаємо також, що відповідно до Закону №3609 змінився порядок сплати збору: якщо раніше він сплачувався до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно) за місцем розташування місця паркування транспортних засобів, то з 06.08.2011 р. сума збору, обчислена у податковій декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується у строки, визначені для квартального звітного (податкового) періоду.
I наостанок податківці нагадують, що умисне ухилення від сплати збору за паркування, вчинене службовою особою платника збору, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах1, підпадає під дію ст. 212 ККУ і карається штрафом від 300 до 500 н. м. д. г. або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
1 Значний розмір коштів — суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в 1000 і більше разів перевищують установлений законодавством н. м. д. г., великий розмір коштів — суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в 3000 і більше разів перевищують н. м. д. г., особливо великий розмір коштів — суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в 5000 і більше разів перевищують н. м. д. г.
Застерігаємо, що платники збору мають зважати також на частини 2 — 4 цієї статті ККУ, що передбачають відповідальність при великому та особливо великому розмірі недоплати збору до бюджету.
Наталія КУЦМIДА, «Дебет-Кредит»