У цій статті розглянемо юридичні ази зміни системи оподаткування зі спрощеної на загальну як для фізичних, так і юридичних осіб.
Заява про перехід на спрощену систему
Як відомо, з положень Указу №7271 випливає, що подавати заяву про обрання спрощеної системи оподаткування слід щороку. Відповідно до ст. 4 Указу відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернутися до загальної системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до податкових органів не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу). Це стосується як фізичних, так і юридичних осіб — платників єдиного податку. Форму заяви не встановлено.
Це означає, що у разі відмови від спрощеної системи, наприклад з III кварталу 2011 року, відповідну заяву має бути подано не пізніше 15 червня 2011 р.
Зазначимо також, що якщо платник єдиного податку (як фізична, так і юридична особа), який має відповідне свідоцтво терміном дії до 31.12.2011 р., до 16 грудня не подасть заяву про обрання спрощеної системи на наступний рік, з 01.01.2012 р. він автоматично перейде на загальну систему оподаткування.
Повернення свідоцтва
Згідно з п. 9 Порядку №4762, після відмови юридичної особи — платника єдиного податку від застосування спрощеної системи оподаткування, як і в разі закінчення терміну дії Свідоцтва на право сплати єдиного податку, Свідоцтво підлягає поверненню до органу ДПС, який його видав. Для фізосіб таке правило не встановлене, але згідно з п. 6 Порядку №5993 після закінчення терміну дії Свідоцтва, а також у разі припинення діяльності (зняття з держреєстрації як СПД) воно підлягає поверненню разом з усіма довідками у 5-денний термін до органу ДПС, який їх видав. Тож підприємці — фізичні особи в разі відмови від спрощеної системи за аналогією повинні повернути свідоцтво до податкового органу.
1 Указ Президента України від 03.07.98 р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
2 Порядок видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва — юридичною особою, затверджений наказом ДПАУ від 13.10.98 р. №476.
3 Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений наказом ДПАУ від 29.10.99 р. №599.
Підстави відмови
Для відмови від спрощеної системи не потрібне жодне спеціальне рішення або дозвіл податкового органу. Необхідні лише два юридичні факти: подання заяви про відмову та повернення свідоцтва. Крім випадків, коли законодавство забороняє перебувати на спрощеній системі, відмова від неї (як і її обрання) є добровільною.
Законодавство не регулює випадків, коли, наприклад, заяву було подано, а свідоцтво не повернуто, тож до них треба ставитися з обережністю. У певних випадках податкові органи можуть вимагати здати свідоцтво разом із заявою про відмову (у цьому випадку без сумнівів, що до кінця кварталу платник перебуває на спрощеній системі, адже в заяві про відмову він зазначає, з якого кварталу підприємство або підприємець відмовляється від неї).
Які додаткові податки треба буде сплачувати
Як відомо, перелік податків і зборів, платниками яких не є платник єдиного податку, з 2011 року встановлюється підрозділом 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ (саме з урахуванням його норм тепер діють положення Указу №727). Тож суб'єкт господарювання, який відмовляється від застосування спрощеної системи, зобов'язаний буде сплачувати (звісно, у випадках, передбачених ПКУ, — тобто за наявності об'єкта, бази оподаткування, інших обов'язкових елементів) цілу низку податків і зборів, від сплати яких він звільнявся, коли перебував на єдиному податку.
Так, юрособи після відмови від спрощеної системи будуть платниками податку на прибуток підприємств, а фізособи-підприємці — платниками податку на доходи фізичних осіб.
I фізичні, і юридичні особи у разі відмови від спрощеної системи сплачуватимуть земельний податок за земельні ділянки, що використовуються для провадження підприємницької діяльності, плату за користування надрами, збір за спеціальне використання води, збір за спеціальне використання лісових ресурсів та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (плата за торговий патент). Ну і, звичайно, ПДВ (за умови реєстрації у порядку, встановленому ПКУ).
Податкову звітність щодо зазначених податків і зборів треба буде додатково подавати суб'єктам, які перейшли зі спрощеної системи оподаткування.
Реєстрація платником ПДВ
I фізичні, і юридичні особи у випадках, передбачених ПКУ, будуть зобов'язані зареєструватися як платники ПДВ. Порядок реєстрації платників ПДВ розглянуто в «ДК» №20/2011.
Проте у випадку, коли обсягу оподатковуваних операцій, необхідних для обов'язкової реєстрації платником ПДВ, не досягнуто, після переходу на загальну систему оподаткування може постати питання про добровільну реєстрацію суб'єкта платником ПДВ. Однак згідно з ПКУ зареєструватися платником ПДВ за добровільним рішенням дещо складніше, ніж було раніше. Тому у разі відмови від спрощеної системи треба оцінювати перспективи і необхідність реєстрації платником ПДВ у кожній конкретній ситуації окремо.
Придбання торгового патенту
Оскільки у разі відмови від єдиного податку юрособи і фізособи-підприємці стають платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, вони повинні придбавати торговий патент, за умови ведення діяльності, що підлягає патентуванню. Перелік видів такої діяльності міститься у ст. 267 ПКУ. До них належать:
1) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;
2) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;
3) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;
4) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).
Патент придбавається у податковому органі шляхом подання відповідної заявки. Цікаво, що, відповідно до пп. 267.4.1 — 267.4.2 ПКУ, встановлення будь-яких додаткових умов щодо придбання торгового патенту (крім подання заявки) не дозволяється. Однак відомості, наведені у поданій суб'єктом господарювання заявці, звіряються з оригіналами або нотаріально посвідченими копіями документів, на підставі яких заповнено таку заявку, в момент подання самої заявки. При цьому оригінали або нотаріально посвідчені копії документів, пред'явлені суб'єктом господарювання на звірку, в органі ДПС не залишаються.
Книга обліку доходів і витрат
Замість Книги обліку доходів і витрат за ф. №10 фізособа-підприємець після відмови від спрощеної системи буде зобов'язана вести Книгу обліку доходів і витрат за формою та згідно з порядком, затвердженими наказом ДПА України від 24.12.2010 р. №1025. Обов'язок її ведення передбачено п. 177.10 ПКУ. Дані зазначеної Книги використовуються підприємцем для заповнення річної податкової декларації.
Як і Книгу за ф. №10, цю Книгу, згідно з Порядком №1025, підприємець придбаває самостійно. Вона підлягає прошнуруванню, сторінки в ній нумеруються, і після цього її реєструють у податковому органі за основним місцем обліку підприємця. Ця реєстрація здійснюється безоплатно. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом звітного року записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у підприємця.
Юридичні особи, які перебували на спрощеній системі оподаткування, у разі відмови від неї Книгу обліку доходів і витрат не ведуть. Проте в них з'являється необхідність вести податковий облік з податку на прибуток підприємств.
Зазначимо також, що ні фізособи-підприємці, ні юрособи у разі відмови від єдиного податку не здають податковому органу свої книги обліку доходів і витрат, які вони застосовували під час перебування на спрощеній системі.
Декларація і порядок сплати ПДФО для фізосіб
Фізособи-підприємці на загальній системі сплачують ПДФО до бюджету у порядку, визначеному у ст. 177 ПКУ.
Згідно з пп. 177.5.2 ПКУ фізособи-підприємці, які перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну (як і новозареєстровані протягом року) або сплачували фіксований податок, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому відбувся перехід на загальну систему оподаткування. На підставі цієї декларації згідно з пп. 177.5.1 ПКУ обчислюються суми ПДФО, що підлягають сплаті до бюджету щокварталу — до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.
Остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік платник здійснює самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи та суми плати за торговий патент на підставі документального підтвердження факту їх сплати. При цьому надміру сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку.
Застосування РРО
Юридичні особи на єдиному податку не звільнялися і не звільняються від застосування РРО при здійсненні ними операцій за готівку або із застосуванням банківських платіжних карток у сфері торгівлі та громадського харчування (крім загального випадку звільнення юросіб від застосування РРО при наданні послуг, продажу продукції власного виробництва за умови проведення розрахунків у касах із видачею квитанцій). Тож при переході на загальну систему оподаткування правила для них не зміняться.
А фізособи-підприємці при переході на загальну систему оподаткування будуть зобов'язані використовувати РРО (електронні контрольно-касові апарати чи інші відповідні) при здійсненні операцій за готівку чи із застосуванням банківських платіжних карток у сфері торгівлі та громадського харчування та послуг. Відповідно виникає обов'язок зареєструвати такі РРО у податковому органі та надавати відповідну звітність про їх застосування. Порядок застосування РРО регулюється Законом про РРО1.
1 Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Нагадаємо також, що згідно з постановою КМУ від 29.09.2010 р. №878 всі суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг і які відповідно до закону використовують РРО (крім закладів громадського харчування закритого типу, підприємств торгівлі з торговельною площею до 20 кв. м (за винятком автозаправних станцій), а також суб'єкти господарювання, які провадять госпдіяльність у населених пунктах з кількістю населення, меншою за 25 тис. осіб), повинні будуть запровадити приймання платіжних карток до 1 січня 2012 р. (у населених пунктах понад 100 тис. осіб — вже до 1 липня 2011 р.).
Перехід на загальну систему і договірна робота
Зміна системи оподаткування не змінює зобов'язань за укладеними договорами.
На сьогодні податкове законодавство не встановлює особливостей включення до складу витрат вартості товарів, робіт, послуг, придбаних у юридичних осіб, які не є платниками податку на прибуток. Щодо фізичних осіб — навпаки. Адже тут йдеться про заборону включати до складу витрат суми, сплачені фізособам-«спрощенцям» (крім деяких винятків). Ми рекомендуємо у договорах із будь-якими контрагентами вказувати обрану ними систему оподаткування.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор