Суттєво. Якщо виявилося що договір страхування не відповідає визначенню договору добровільного медичного страхування (пп. 14.1.52-1 ПКУ), чи буде пеня?
! Резидентам Дія Сіті
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України(далі — Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до наданої інформації, товариство є резидентом Дія Сіті — платником податку на прибуток на загальних підставах.
В рамках соціального пакету для своїх працівників та гіг-спеціалістів, товариство уклало із страховою компанією договір добровільного медичного страхування, виступаючи у якості страхувальника. При цьому, як виявилось, відповідно до умов договору, укладений товариством договір страхування не відповідає визначенню договору добровільного медичного страхування, наведеному у пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Оскільки товариство відображало у бухгалтерському обліку витрати з добровільного медичного страхування, то відповідно до ст. 123-1 Кодексу, товариство збільшило фінансовий результат до оподаткування на суму таких раніше відображених витрат в періоді їх понесення. Крім того товариство має зобов’язання нарахувати пеню в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим Кодексом.
Заявник запитує:
1. У випадку якщо товариство в момент понесення витрат на добровільне страхування працівників та гіг-спеціалістів приймає рішення про невідповідність умов укладеного договору положенням пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (у зв’язку з тим, що страхова виплата має може бути виплачена на користь застрахованої особи), що означає, що укладений договір не є договором добровільного медичного страхування згідно пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, — чи зобов’язане товариство здійснювати коригування фінансового результату та нарахування пені відповідно до ст. 123-1 Кодексу?
2. У випадку якщо товариство відображало у бухгалтерському обліку витрати з добровільного медичного страхування та збільшило фінансовий результат до оподаткування на суму таких раніше відображених витрат в періоді (календарному кварталі) їх понесення, внаслідок чого не відбувалося заниження об’єкта оподаткування податком на прибуток, чи має товариство нараховувати пеню відповідно до ст. 123-1 Кодексу?
3. Як рахувати кількість днів для прорахунку пені на вимогу ст. 123-1 Кодексу, якщо вимоги визначені пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу до договору добровільного медичного страхування були порушені на момент підписання договору?
4. Якщо товариство відображає витрати зі страхування в бухгалтерському обліку в останній календарний день відповідного місяця, то при обрахунку пені відповідно до ст. 123-1 Кодексу така пеня має нараховуватись з першого числа такого календарного місяця чи з дати відображення витрат в бухгалтерському обліку?
5. Який є останній день з нарахування пені. При розрахунку пені відповідно до ст. 123-1 Кодексу та відображенні суми такої пені в податковій декларації з податку на прибуток, її обрахунок має бути здійснений до дати подання декларації або до дати сплати (погашення) такої пені?
6. У випадку якщо товариство в момент укладання договору страхування приймає рішення про невідповідність умов укладеного договору положенням пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу(у зв’язку з тим, що страхова виплата може бути виплачена на користь застрахованої особи), то на яку дату має товариство визначити облікову ставку НБУ для розрахунку пені відповідно ст. 123-1 Кодексу?
7. Чи є пеня, яка має нараховуватись відповідно до ст. 123-1 Кодексу пенею відповідно до глави 12 розділу ІІ Кодексу, чи поширюються на таку пеню положення статей 129-132 Кодексу?
8. Чи є пеня, яка має нараховуватись відповідно до ст. 123-1 Кодексу грошовим зобов’язанням відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?
Щодо питань 1-3
Регулювання відносин у сфері страхування, визначення загальних правових засад здійснення діяльності із страхування, встановлення вимог до порядку укладання, обслуговування та виконання договорів страхування та перестрахування, врегулювання питання інформаційного забезпечення договорів страхування та перестрахування і дій, що передують їх укладанню, а також державне регулювання та нагляд у сфері страхування здійснюється Законом України від 18 листопада 2021 року №1909-IX «Про страхування» (далі — Закон №1909).
Відповідно до п. 68 частини першої ст. 1 Закону №1909страхувальник — особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства.
Згідно з частиною першою ст. 89 Закону №1909 страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.
У договорі страхування обов’язково зазначаються з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою ст. 89 Закону №1909, зокрема, строк дії договору страхування, порядок вступу його в дію, період (періоди) страхування, територія дії договору страхування (частина друга ст. 89 Закону №1909).
Пунктом 1.1 ст. 1 Кодексу встановлено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом.
Згідно з пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексудоговір добровільного медичного страхування — договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.
Відповідно до ст. 123-1 Кодексу якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п’яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку — страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.
Податкові зобов’язання страховика у зв’язку з обставинами, зазначеними в абзаці першому цього підпункту, за період до кінця звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору довгострокового страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договору страхування додаткової пенсії, або такий договір чи договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом, корегуванню не підлягають.
Штрафні санкції за заниження об’єкта оподаткування з податку на прибуток у випадках, визначених цим підпунктом, як до страховика, так і до платника податку не застосовуються.
Договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:
зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;
зміну страховика на нового страховика.
При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та страховиком (страхувальником), за умови отримання відповідної згоди від застрахованої особи у порядку, визначеному законодавством та/або договором страхування.
Таким чином, коригування, передбачене ст. 123-1 Кодексу, застосовується до договорів страхування у тих випадках, якщо порушено вимоги додоговорів страхування, передбаченіпп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Отже, якщо платник податку — страхувальник у звітному періоді (календарному кварталі) відобразив у бухгалтерському обліку витрати з добровільного медичного страхування за договором добровільного медичного страхування, який невідповідав вимогам, передбаченим Кодексом,та у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за цей період збільшив фінансовий результат до оподаткування на суму таких витрат, внаслідок чого не відбувалося заниження об’єкта оподаткування податком на прибуток, пеня відповідно до ст. 123-1 Кодексу таким платником не нараховується.
Щодо питань 4 — 6
Нарахування пені здійснюється, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків зобов’язання за відповідний податковий (звітний) період, у якому визнано витрати на суму сплачених платежів, внесків, премій за договором добровільного медичного страхування, який не відповідає вимогам, передбаченим пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. Нарахування пені закінчуєтьсяостаннім днем граничного строку сплати платником податків зобов’язання за відповідний податковий (звітний) період, у якому збільшено фінансовий результат до оподаткування на сумусплачених платежів, внесків, премій за таким договором добровільного медичного страхування відповідно до ст. 123-1 Кодексу.
Розрахунокпені здійснюється виходячи із розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання такого договору.
При цьому облікова ставку НБУ, за якою нараховується пенявідповідно до ст. 123-1 Кодексу, визначається на дату розірвання договору страхування або на дату, коли такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим Кодексом.
Щодо питань 7-8
Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пеня — сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов’язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Нараховані відсотки на суму визначених витрат у розмірі сплачених платежів, внесків, премій за договором добровільного медичного страхування у випадку невідповідності такого договору вимогам пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та його розірвання, є пенею, нарахування якої регулюється ст. 123-1 Кодексу.
При цьому, положення статей 129-132 Кодексу на таку пеню не поширюються.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що грошове зобов’язання платника податків — сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов’язання та/або інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Отже, пеня, нарахування якої регулюється ст. 123-1 Кодексу, є грошовим зобов’язанням платника податків.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).