Суттєво. за основним місцем роботи, якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки ЄСВ.
! Роботодавцям
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у своєму зверненні повідомив, що з лютого 2022 року на роботу був прийнятий працівник, який повідомив, що має основне місце роботи, тому його було оформлено за сумісництвом на неповний робочий день (згідно його заяви), у вересні 2024 при звільненні з’ясувалося, що 31.08.2022 працівник звільнився з основного місця роботи та не повідомив про це.
Розрахунки по оплаті в період з вересня 2022 року по вересень 2024 року проводилися із розрахунку фактично відпрацьованого часу та єдиний внесок було нараховано на ці суми, без донарахувань до мінімального платежу.
Водночас цей працівник був працевлаштований ще на іншому підприємстві за сумісництвом та отримував там заробітну плату у мінімальному розмірі, встановленому на той період.
У зв’язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Чи повинен роботодавець донараховувати єдиний внесок до мінімального платежу?
2. Якщо необхідно донараховувати єдиний внесок, то чи можна враховувати для розрахунку бази оподаткування єдиного внеску заробітну плату отриману на іншому підприємстві?
Щодо першого та другого питань
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464).
Відповідно п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (частина перша ст. 7 Закону №2464).
Відповідно до частини п’ятої ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Згідно з частиною другою ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення), або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону №2464 нараховується єдиний внесок.
Основне місце роботи — це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу (п. 12 частини першої ст. 1 Закону №2464).
Враховуючи вищенаведене, при нарахуванні заробітної плати фізичним особам з джерела не за основним місцем роботи (зовнішнім сумісникам) ставка єдиного внеску застосовується до визначеної бази нарахування, незалежно від її розміру, тобто з фактичного розміру заробітної плати.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію1.
1 Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.