Суттєво. Доходом платника ЄП 3 групи у разі надання послуг, виконання робіт за договором комісії є сума отриманої винагороди. При цьому, у разі здійснення розрахунків за допомогою платіжних терміналів, датою отримання доходу з метою його оподаткування є дата зазначена у фіскальному (касовому) чекові, сформованого за операцією з виплатою винагороди безпосередньо від комітента.
! ЮО-платникам ЄП 3 групи
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо окремих питань з оподаткування господарських операцій здійснених юридичною особою — платником єдиного податку, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Товариство повідомило, що з 01.01.2024 року є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків. Згідно даних інформаційно-комунікаційної системи ДПС основним видом діяльності є 47.91 — роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет. Товариством планується, що поряд з договорами купівлі-продажу та поставки власної продукції юридична особа буде здійснювати комісійну торгівлю товарами інших осіб (юридичних осіб та фізичних осіб).
Товариство, посилаючись на норми законодавства просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:
1. До складу доходу платника єдиного податку третьої групи включається вся сума коштів від реалізації товарів у рамках договору комісії, отриманих на банківський рахунок Товариства чи лише комісійна винагорода, яка надходить Товариству від комітента або утримується ним самостійно?
2. Якщо покупці товарів розраховуються з Товариством (комісіонером) з використанням розрахункових платіжних терміналів, із суми перерахованої цими покупцями виручки банком утримується комісійна винагорода за послуги банку з розрахункового обслуговування (послуг еквайрингу), то яка сума коштів вважається доходом Товариства: вся виручка від реалізованого товару без вирахування комісії банку чи виручка від реалізованого товару з вирахуванням комісії банку?
3. Чи буде вважатися самостійне утримання Товариством (комісіонером) належної йому комісійної винагороди з отриманих від покупців коштів за реалізовану продукцію без перерахування такої комісійної винагороди комітенту порушенням вимог норми пункту 291.6 статті 291 Кодексу, а саме негрошовою формою розрахунків чи бартером?
4. Яка подія є датою отримання доходу Товариством (комісіонером): дата продажу товару (відображена в фіскальному чеку, квитанції, тощо); дата зарахування грошових коштів за реалізований товар на рахунок Товариства в банку; дата складання Товариством (комісіонером) та комітентом Акту приймання-передачі послуг за договором комісії, в якому визначається сума комісійної винагороди чи дата зарахування цієї комісійної винагороди після отримання коштів від комітента в тому випадку, коли вся виручка спочатку повертається комітенту і лише потім сплачується Товариству (комісіонеру)?
5. Якщо Товариство (комісіонер) самостійно утримує належну йому комісійну винагороду з отриманих від покупців коштів за реалізовану продукцію без перерахування такої комісійної винагороди комітенту чи не вважатиметься порушенням податкового законодавства визначення дати отримання доходу на дату складання Товариством (комісіонером) та комітентом Акту приймання-передачі послуг за договором комісії, в якому визначається сума комісійної винагороди?
Щодо першого — п’ятого питання
Копію договору, на підставі якого Товариство планує здійснювати торгівлю товарами інших суб’єктів господарювання до звернення не надано, тому відповідь надається на загальних підставах.
Правове регулювання господарських відносини, зокрема, укладання договору комісії регулюється Цивільним кодексом України (далі — ЦКУ).
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (частина перша статті 1011 ЦКУ).
Частиною першою статті 1012 ЦКУ визначено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.
При цьому, істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (частина 3 статті 1012 ЦКУ).
Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (частина перша статті 1013 ЦКУ).
Законодавство встановлює певні правила виконання договору комісії, які визначають поведінку сторін за договором.
Згідно із частиною першою статті 1014 ЦКУ комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, Комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, згідно статті 1021 ЦКУ комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента. Якщо при прийнятті комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента, будуть виявлені недостача або пошкодження, а також у разі завдання шкоди майну комітента комісіонер повинен негайно повідомити про це комітента і вжити заходів щодо охорони його прав та інтересів. Комісіонер, який не застрахував майно комітента, відповідає за втрату, недостачу, пошкодження майна комітента, якщо він був зобов’язаний застрахувати майно за рахунок комітента відповідно до договору або звичаїв ділового обороту.
Тобто, договір комісії повинен передбачати прийняття комісіонером майна, що надійшло від комітента, або майна, що надійшло для комітента.
Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (частина перша статті 1022 ЦКУ).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу визначено, що доходом платника єдиного податку для юридичних осіб є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 стаття 292 Кодексу.
Пунктом 292.13 статті 292 Кодексу визначено, що дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 Кодексу.
Юридичні особи — платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень підпунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу (абзац п’ятий пункту 296.1 статті 296 Кодексу).
Пунктом 292.4 статті 292 Кодексу визначено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (пункт 292.6 стаття 292 Кодексу).
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290 (зі змінами та доповненнями) (далі — П (С) БО 15).
Відповідно до п. 6.2 П(С)БО 15, не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, як «сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо».
Бухгалтерський облік посередницьких операцій ведеться з урахуванням П(С)БО 15 «Дохід» та П(С)БО 16 «Витрати».
Особливістю договорів комісії є те, що за ними право власності на товар чи послугу не переходить до комісіонера. За посередницькі послуги комісіонер отримує винагороду від комітента, яка і є його доходом.
Разом з тим, відповідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу платники єдиного податку першої — третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі — готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей).
Враховуючи вищевикладене, доходом платника єдиного податку третьої групи у разі надання послуг, виконання робіт за договором комісії буде сума отриманої винагороди. При цьому, у разі здійснення розрахунків Товариством за допомогою платіжних терміналів, датою отримання доходу з метою його оподаткування є дата зазначена у фіскальному (касовому) чекові, сформованого за операцією з виплатою винагороди безпосередньо від комітента.
Якщо при здійсненні розрахунків за товари (роботи, послуги) з використанням платіжних терміналів із суми виручки банком утримується комісійна винагорода за послуги з розрахункового обслуговування, то доходом юридичної особи — платника єдиного податку є повна сума виручки (з врахуванням комісії, утриманої банком).
У разі самостійного утримання Товариством належної йому винагороди за надані послуги, виконані роботи за договором комісії можуть розцінюватися як взаємозалік зустрічних грошових зобов’язань та підпадати під поняття негрошової форми розрахунків, що є порушенням вимог перебування на спрощеній системі оподаткування відповідно до пункту 291.6 статті 291 Кодексу.
Оцінка відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій здійснюється в межах перевірки контролюючого органу у відповідності до вимог Кодексу.
Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).