• Посилання скопійовано

Розділ 4. Єдиний соціальний внесок

Єдиний соціальний внесок

Роботодавці, які застосовують працю найманих фізосіб, є платниками єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ). Про те, з яких виплат і в якому розмірі він нараховується, коли сплачується до бюджету і як складається за ним звітність, читайте далі.

З 01.01.2011 р. порядок нарахування та сплати ЄСВ регулює Закон про ЄСВ.

Крім цього, є Закон України від 26.06.97 р. №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», але він регулює сплату не ЄСВ, а збору в разі здійснення його платниками певних операцій. Зокрема, для роботодавців об'єктом оподаткування цим збором є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, але не будь-яких.

Лише пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідно до пунктів «б» — «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2 — 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Але головна мета Закону про ЄСВ — запровадження в Україні єдиної системи соціального страхування для всіх застрахованих осіб. Для цього створено два реєстри: Реєстр страхувальників і Реєстр застрахованих осіб.

Реєстр страхувальників

Порядок ведення цього Реєстру встановлено Положенням №1162.

Страхувальники — це роботодавці й інші особи, які відповідно до Закону про ЄСВ зобов'язані сплачувати ЄСВ. Отже, Положення №1162 було створено з метою забезпечення ведення обліку платників ЄСВ у контролюючих органах, їх ідентифікації, накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про платників ЄСВ, порядку надання інформації з реєстру страхувальників суб'єктам інформаційних відносин.

Таким чином, створення Реєстру страхувальників забезпечує:

— облік платників ЄСВ;

— взаємодію ДПСУ з Пенсійним фондом України та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Адже саме Державна податкова служба України наразі формує та веде Реєстр страхувальників.

До Реєстру страхувальників вносяться відомості, необхідні для обліку платників ЄСВ, їх зобов'язань та сплати ЄСВ, а саме:

— найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичної особи);

— податковий номер або серія та номер паспорта (для фізосіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснення платежів за серією та номером паспорта);

— місцезнаходження (для юридичної особи) та місце реєстрації місця проживання або місце фактичного проживання (для фізособи);

— основний вид економічної діяльності;

— клас професійного ризику виробництва (за період до 1 січня 2016 року);

— код та назва категорії страхувальника;

— реєстраційний номер платника єдиного внеску;

— дата взяття на облік платника єдиного внеску;

— дані про наявність трудових відносин;

— дані договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (роботодавців це не стосується);

— дата зняття з обліку;

— підстава зняття з обліку;

— інша інформація, необхідна для обліку платників єдиного внеску, їх зобов'язань та сплати єдиного внеску.

Частину цих даних — про взяття на облік/зняття з обліку платника ЄСВ — ДПСУ має щодня оприлюднювати на власному офіційному вебпорталі (ч. 3 ст. 19 Закону про ЄСВ). Зараз ці дані можна побачити в Електронному кабінеті платника податків за посиланням.

Реєстр застрахованих осіб

Порядок ведення цього Реєстру визначено у Положенні №10-1.

Застраховані особи — це фізичні особи, які відповідно до законодавства підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачують (сплачували) та/або за яких сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку ЄСВ.

Таким чином, Реєстр застрахованих осіб — це автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, і складається він із трьох частин:

у першій (умовно-постійна) зазначається інформація про фізособу, а саме її П. I. Б., ідентифікаційний номер, дата народження і смерті, громадянство, стать, паспортні дані, телефон за згодою;

у другій наводиться інформація про загальний страховий стаж, розмір заробітної плати та суми сплачених соціальних внесків, необхідні для розрахунку та призначення всіх видів соціальної допомоги;

у третій — здійснення виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Перший і другий розділи картки фізособи заповнюються на підставі даних, що їх надають, зокрема, і роботодавці у звітності щодо ЄСВ (про що докладніше далі).

Постійний доступ до інформації про кожного страхувальника та застраховану особу в Реєстрі соцстрахування мають усі районні, міські, міжміські (а також головні) відділення ПФУ, ФСС та ФСС на випадок безробіття.

Можуть отримати таку інформацію і самі страхувальники та застраховані особи.

I у них для цього є два шляхи: звернутися по інформацію особисто або онлайн.

Якщо за інформацією звертатися особисто

Застрахованій особі, тобто працівнику, який особисто звернувся до органів Пенсійного фонду України, індивідуальні відомості надаються за пред'явлення паспорта (або іншого документа, який підтверджує особу), довідки ДПСУ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтва про загальнообов'язкове соціальне страхування чи пенсійного посвідчення за місцем проживання. Особам, які не є громадянами України, але працюють на території України і не мають реєстраційного номера облікової картки платника податків, індивідуальні відомості надаються за пред'явлення документа, що посвідчує особу.

Страхувальники, тобто роботодавці, можуть відправити до органу ПФУ свого представника. Це може бути як найманий працівник, так і інша довірена фізособа. Таким фізособам інформація надається за пред'явлення документів, що посвідчують особу представника та її повноваження діяти від імені особи, яку він представляє (тобто, довіреності), а також засвідчених копій документів, що дають змогу територіальному органу Пенсійного фонду України ідентифікувати застраховану особу, страхувальника. Але наша порада — приносити такі документи в оригіналі, і мати з собою засвідчену копію, щоб залишити її в органі ПФУ.

Отримання інформації онлайн

Переважна більшість і роботодавців, і працівників надає перевагу отриманню такої інформації онлайн, тобто в електронній формі за допомогою вебсайту ПФУ.

При цьому безумовним лідером є звернення щодо страхового стажу працівника. Адже він потрібен для визначення сум лікарняних, про які ми розповімо в окремому розділі цієї книги.

Та з 10 червня 2021 року, коли облік трудової діяльності працівника здійснюється здебільшого в електронній формі, звернення роботодавців та працівників по витяг щодо трудової діяльності фізособи теж буде дуже популярним.

Як така інформація потрапляє до Реєстру застрахованих осіб і чи можна бути впевненими в її правильності?

Формує та веде Реєстр застрахованих осіб ПФУ.

До Реєстру застрахованих осіб вносяться такі відомості:

персоніфіковані відомості про застрахованих осіб (тобто, П. I. Б., дата народження, стать, громадянство, дані про документ, який посвідчує особу та підтверджує громадянство, відомості про освіту (рівень та ступінь освіти, кваліфікація, спеціальність); місце проживання; номер телефону та адреса електронної пошти; відомості про смерть, визнання фізичної особи безвісно відсутньою, оголошення фізичної особи померлою);

реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті громадянина України, для яких зазначаються серія (за наявності) та номер документа, що посвідчує особу;

інформація про нарахування страхових внесків за застрахованих осіб, що подається страхувальниками у складі звітності;

відомості про заробітну плату, дохід, грошове забезпечення, допомогу та компенсацію, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, які подаються роботодавцями — підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсації відповідно до законодавства;

професійна назва роботи;

посада із зазначенням структурного підрозділу;

відомості про трудову діяльність (про прийняття на роботу, присвоєння, зміну, позбавлення розряду, рангу, класу, звання, категорії, проходження стажування, переведення на іншу роботу, підстави звільнення);

інформація про основне місце роботи;

відомості про облік стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства;

повна/неповна зайнятість;

кількість відпрацьованих застрахованою особою календарних днів (годин) за відповідний місяць, у тому числі в особливих умовах праці, що дають право на пільги;

відомості про суми доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058;

відомості про застраховану особу, з якою стався нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання;

відомості про осіб, що були зареєстровані як безробітні та отримували допомогу з безробіття (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності);

відомості про сплату страхових внесків страхувальниками.

Новація цього Реєстру — це частина картки, що відображає трудову діяльність особи, у тому числі за період до 1 січня 2004 року (далі — електронна трудова книжка). До неї відомості стосовно періодів роботи до 10.06.2021 р. вносяться на підставі трудової книжки фізособи, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній — документів, передбачених порядком підтвердження наявного стажу роботи за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Персоніфіковані відомості, включені до електронної облікової картки та до Реєстру застрахованих осіб щодо певної фізособи, зберігаються протягом усього життя особи, а після її смерті — протягом 75 років.

Отже, інформація, яка потім знадобиться для призначення соціальної допомоги від ФСС, Фонду безробіття та пенсії, яка допомагає встановити страховий стаж працівника, рівень його доходів та суми сплаченого ЄСВ, надається ПФУ насамперед самими роботодавцями у складі звітності з ЄСВ.

Свідоцтво про загальнообов'язкове соціальне страхування

Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів загальнообов'язкового державного соціального страхування документом суворої звітності, що підтверджує право застрахованої особи на одержання послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Порядок видачі і зразок такого свідоцтва затверджені постановою КМУ від 22.08.2000 р. №1306. Страхове свідоцтво має містити такі відомості про застраховану особу:

— прізвище, ім'я та по батькові;

— дата і місце (країна, область, район, населений пункт) народження;

— стать.

Зверніть увагу: виправлення у тексті страхового свідоцтва не допускаються (отже, свідоцтво з виправленнями вважатиметься недійсним), а номер страхового свідоцтва повинен збігатися з реєстраційним номером облікової картки платника податків.

Видається страхове свідоцтво на підставі анкети застрахованої особи після обов'язкової реєстрації цієї особи в органах ПФУ. При цьому Порядок №1306 побудований так, що надати таку анкету застрахованій особі має страхувальник (тобто, як правило, роботодавець). I лише самозайняті особи та працівники, які працюють за кордоном і тому сплачують ЄСВ на підставі добровільно укладеного з органом ДФС договору, самостійно проходять процедуру отримання свідоцтва. Для решти працівників саме роботодавець має передати заповнену працівником анкету до органу ПФУ, отримати свідоцтво і видати його працівнику.

Анкета застрахованої особи заповнюється цією особою відповідно до наданого роботодавцем (страхувальником) зразка, підписується нею, протягом двох тижнів перевіряється, засвідчується підписом роботодавця і печаткою та подається ним до органу ПФУ, де його (роботодавця) зареєстровано як платника страхових внесків.

З дня одержання органом ПФУ анкети цей орган протягом трьох тижнів оформляє страхове свідоцтво застрахованої особи або, за потреби внесення уточнень до відомостей про неї, надсилає через страхувальника застрахованій особі запит. Застрахована особа не пізніше ніж через тиждень з дня одержання запиту уточнює в ньому відомості про себе (за потреби підтверджує їх документально), підписує його і через страхувальника повертає запит відповідному органу ПФУ. Після чого страхове свідоцтво заповнюється уповноваженою посадовою особою органу ПФУ, засвідчується підписом керівника цього органу або його заступника і печаткою.

Оформлене страхове свідоцтво разом із супровідною відомістю надсилається відповідному страхувальнику, який протягом тижня з дня одержання страхового свідоцтва зобов'язаний видати його застрахованій особі під підпис у супровідній відомості.

У разі наявності в тексті страхового свідоцтва помилок застрахована особа через страхувальника одержує в органі ПФУ лист виправлення за встановленою ПФУ формою, який з уточненими даними у тижневий термін повертає органу ПФУ.

Якщо страхувальник не має можливості видати застрахованій особі страхове свідоцтво у зв'язку з її відрядженням, хворобою чи з інших причин, він сам перевіряє текст страхового свідоцтва, уточнює дані та повертає органу ПФУ засвідчений лист виправлення.

На підставі листів виправлень орган ПФУ протягом двох тижнів оформляє за тим самим номером нові страхові свідоцтва та передає їх страхувальнику для видачі застрахованим особам або видає страхове свідоцтво застрахованій особі безпосередньо.

Заповнені та засвідчені страхувальником супровідні відомості та за потреби — листи виправлень, а також страхові свідоцтва, не видані застрахованим особам через їх звільнення, повертаються органу ПФУ. Повернені страхові свідоцтва видаються застрахованій особі безпосередньо органом ПФУ після її звернення!

У разі зміни відомостей, що включаються до страхового свідоцтва, застрахована особа у місячний термін з дня настання змін зобов'язана через страхувальника подати органу ПФУ заяву про обмін страхового свідоцтва разом із копіями документів, що підтверджують ці зміни. У таких випадках на підставі поданих документів орган ПФУ протягом двох тижнів видає нове страхове свідоцтво за тим самим номером.

У разі втрати або пошкодження страхового свідоцтва застрахованій особі видається його дублікат на підставі раніше поданих документів та особистої заяви застрахованої особи, де пояснюються обставини втрати або пошкодження. Видача дублікатів страхового свідоцтва здійснюється у тому самому порядку, що й видача оригіналів страхових свідоцтв. Але у такому разі в лівому верхньому куті страхового свідоцтва ставиться штамп або робиться чорним чорнилом напис «дублікат».

Страхове свідоцтво зберігається у застрахованої особи та дійсне тільки у разі пред'явлення паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу.

Хоча отримання страхового свідоцтва і є обов'язковою процедурою, через яку мають пройти всі застраховані особи, відсутність у застрахованої особи такого свідоцтва мало впливає на отримання нею гарантій, установлених державою для застрахованих осіб. Зокрема, у листі ФСС з ТВП від 01.03.2011 р. №01-16-345 зазначається: «Відсутність страхового свідоцтва не може бути підставою для відмови у призначенні матеріального забезпечення застрахованій особі або відмови у фінансуванні страхувальника-роботодавця».

Платники, розміри і сплата єдиного внеску

Роботодавці є платниками ЄСВ і роблять це за своїх працівників, які наразі ЄСВ зі своїх доходів не сплачують. Але нараховується ЄСВ не на всі види доходів працівників, а лише на ті, які визначені ст. 7 Закону про ЄСВ.

Роботодавцями ЄСВ нараховується:

— на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці;

— на суму винагороди фізособам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової зарплати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у Законі про ЄСВ не наводиться. Немає чіткого переліку зарплатних виплат і в Законі про оплату праці.

Однак у пп. 2 п. 2 розділу IV Iнструкції №449 зазначено, що визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Iнструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5.

При цьому слід пам'ятати про Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується ЄСВ! Він затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170.

Крім цього, ЄСВ нараховується на суми:

— допомоги з тимчасової непрацездатності;

— допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами.

Оскільки працюючим фізособам ці виплати здійснюються за рахунок ФСС як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, нарахувати та сплатити ЄСВ з таких доходів мають саме роботодавці (а не Фонд).

База нарахування ЄСВ для роботодавців — це місячний показник, до якого включається загальний місячний дохід, на види якого має нараховуватися ЄСВ.

При цьому є як максимальний, так і мінімальний розмір (величина) такої бази нарахування.

ЄСВ нараховують у межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ, що дорівнює 15 розмірам встановленої законом мінімальної заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Максимальна величина бази нарахування ЄСВ у 2021 році

01.01.2021 — 30.11.2021 90000 грн
01.12.2021 — 31.12.2021 97500 грн


Проте на сьогодні не встановлено черговості нарахування ЄСВ за видами виплат працівнику, якщо в одному місяці їх нараховано кілька (наприклад, зарплата і лікарняні). Тому роботодавець самостійно вирішує, на яку саме виплату в межах зазначеної загальної максимальної величини нараховувати ЄСВ.

Також для роботодавців статтею 8 Закону про ЄСВ встановлено правила:

— у разі якщо база нарахування єдиного соціального внеску за основним місцем роботи не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску;

— при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізособам із джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена законом, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Докладніше про застосування цих правил ми розповімо далі.

База нарахування та ставки ЄСВ

Таблиця 2

База нарахування та ставки ЄСВ (станом на 01.01.2021 р.)

Категорія платника ЄСВ згідно з ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ База нарахування ЄСВ згідно зі ст. 7 Закону про ЄСВ Ставка ЄСВ згідно зі ст. 8 Закону про ЄСВ
Роботодавці, зазначені в п. 1 (крім абз. 7) ч. 1 ст. 4:
1) підприємства (установи, організації), інші юрособи, утворені відповідно до законодавства, незалежно від форми власності, виду діяльності і господарювання, які використовують працю фізосіб на умовах трудового договору (контракту) або інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізособою-підприємцем, якщо виконувані роботи (послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про держреєстрацію її як підприємця), у т. ч. філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств (установ, організацій) інших юросіб, що мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
2) фізособи-підприємці, зокрема ті, що використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізособою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з ЄДР);
3) фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
4) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;
5) дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у т. ч. міжнародні), розташовані в Україні;
6) інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у т. ч. постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців)
сума нарахованої застрахованій особі зарплати за видами виплат, які включають основну і додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону «Про оплату праці», та сума винагороди фізособам за виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 ч. 1 ст. 7) 22%
(п. 5 ст. 8)
Роботодавці, зазначені в абз. 7 п. 1 ч. 1 ст. 4*:
підприємства, установи, організації, фізособи, які використовують найману працю, військові частини і органи, що виплачують грошове забезпечення, допомогу з тимчасової непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю і пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб:
1) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу»
сума грошового забезпечення (п. 1 ч. 1 ст. 7) 22%
(п. 5 ст. 8)
2) патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства сума грошового забезпечення (п. 1 ч. 1 ст. 7)
3) осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами сума оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги з тимчасової непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства (п. 1 ч. 1 ст. 7)
4) осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту сума грошового забезпечення (п. 1 ч. 1 ст. 7)
5) осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини сума допомоги (п. 1 ч. 1 ст. 7)
6) одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства сума допомоги або компенсації (п. 1 ч. 1 ст. 7)
фізособи-підприємці (крім тих, що обрали спрощену систему оподаткування) (п. 4. ч. 1 ст. 4)***
сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО**
(п. 2 ч. 1 ст. 7)
22%
(п. 5 ст. 8)
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в т. ч. адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5 ч. 1 ст. 4)
фізособи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4. ч. 1 ст. 4)*** суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7)
особи, що беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соцстрахування (п. 15 ч. 1 ст. 4) суми, що визначаються платниками самостійно (п. 6 ст. 10)
Підприємства, установи і організації та ФОПи, в яких є працівники-інваліди (п. 13 ст. 8) сума нарахованої зарплати працюючих інвалідів за видами виплат, які включають основну та додаткову зарплату, інші заохочувальні, компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі, відповідно до Закону «Про оплату праці», і суми оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок роботодавця, та допомоги з тимчасової непрацездатності для працюючих інвалідів 8,41%
(п. 13
ст. 8)
Підприємства і організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50% загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25% суми витрат на оплату праці (п. 14 ст. 8) 5,3%
(п. 14
ст. 8)
Підприємства і організації громадських організацій інвалідів, кількість інвалідів в яких становить не менш як 50% від загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25% суми витрат на оплату праці, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ бази нарахування ЄСВ для працюючих інвалідів (п. 14 ст. 8) 5,5%
(п. 14
ст. 8)
* Нарахування та сплата ЄСВ за платників, зазначених у абз. 7 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ, здійснюється за рахунок коштів держбюджету в порядку, встановленому КМУ, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.
** При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, установленої цим Законом. При цьому сума внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Якщо ФОПом не буде отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, він матиме право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Якщо в певному місяці (або навіть і у році) оподаткованого ПДФО та ВЗ чистого доходу в самозайнятої особи не буде, то він має право не визначати базу нарахування ЄСВ, а отже, і не платити ЄСВ за такий період. Проте слід пам'ятати про правило — немає сплати ЄСВ, немає і страхового стажу за цей період!
Якщо ФОПи (як «загальники», так і «єдинники») або фізособи, які здійснюють незалежну профдіяльність, одночасно перебуватимуть у трудових відносинах, то вони зможуть не платити ЄСВ за себе.
З 1 січня 2021 р. ФОП або фізособа, яка здійснює незалежну профдіяльність, які перебувають у трудових відносинах, мають право не платити ЄСВ за себе. За умови що роботодавець сплатив за них ЄСВ у розмірі не менше мінімального страхового внеску.
Якщо роботодавець сплатив ЄСВ, але менше мінімального страхового внеску, то такі самозайняті особи ЄСВ платитимуть. Такі особи самостійного визначають базу нарахування ЄСВ за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного ЄСВ. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
*** Особи, зазначені у п. 4 ч.1 ст. 4 Закону про ЄСВ, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Але для нарахування ЄСВ на дохід працівника-інваліда залишиться ставка у розмірі 8,41%, також залишають без змін ставки для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів (5,3 та 5,5%).


Зверніть увагу! Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується (ч. 16 ст. 25 Закону про ЄСВ).

Але під час карантину ці штрафи та пеня не застосовуються!

Пунктом 9-11.1 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄСВ встановлено, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою ст. 25 Закону про ЄСВ, не застосовуються за такі порушення, вчинені щодо періодів з 1 березня 2020 року до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19):

— несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

— неповна сплата або несвоєчасна сплата суми ЄСВ одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується ЄСВ (авансових платежів);

— несвоєчасне подання звітності, передбаченої Законом про ЄСВ, до контролюючих органів.

Крім того, п. 9-11.2 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄСВ встановлено, що протягом періодів з 1 березня 2020 року до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам ЄСВ не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Таблиця 3

Штрафні санкції, відповідальність

Зміст порушення Розмір штрафу Норма Закону про ЄСВ
Ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік платниками ЄСВ, на яких не поширюється дія Закону про держреєстрацію 10 н. м. д. г. (170 грн) Пункт 1 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ
Несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) ЄСВ 20% своєчасно не сплачених сум Пункт 2 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ
Несвоєчасне нарахування ЄСВ (при донарахуванні органом ПФУ або самостійно платником) 10% зазначеної суми за кожен повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше 50% суми донарахованого ЄСВ Пункт 3 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ
Неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності
накладаються штрафи, у розмірах та порядку, встановлених статтею 119 ПКУ. А саме:
за перше порушення протягом року — 1020 грн;
за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, — 2040 грн
Пункт 7 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ
Неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховують ЄСВ Від 8 до 15 н. м. д. г. (від 136 грн до 255 грн) Пункт 5 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ
Несплата, неповна сплата чи несвоєчасна сплата суми ЄСВ одночасно з видачею сум виплат, на які нараховують ЄСВ (авансові платежі) 10% таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум* Пункт 6 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ
* На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення (ч. 10 ст. 25 Закону про ЄСВ).


Адмінвідповідальність за порушення Закону про ЄСВ

У статті 26 Закону про ЄСВ визначено, що посадові особи несуть адмінвідповідальність за:

1) порушення порядку нарахування, обчислення і строків сплати ЄСВ;

2) неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності (відомостей) про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку);

3) подання недостовірних відомостей, що використовуються у Державному реєстрі (йдеться про Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування, який складається із двох вже згаданих нами вище реєстрів — Реєстру страхувальників та Реєстру застрахованих осіб), інших відомостей, передбачених Законом про ЄСВ.

Відповідно до ч. 1 — 5 ст. 165-1 КУпАП, порушення порядку нарахування ЄСВ, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо ЄСВ або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу — підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, у розмірі від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 — 680 грн). Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із вищезазначених правопорушень, тягнуть за собою накладення штрафу від сорока до п'ятдесяти н. м. д. г. (680 — 850 грн).

Несплата або несвоєчасна сплата ЄСВ, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (5100 грн), тягне за собою накладення штрафу від сорока до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (680 — 1360 грн). Якщо ЄСВ не сплачено у сумі, яка перевищує 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, — штраф від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1360 — 2040 грн). У разі повторного протягом року порушення — штраф від ста п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2550 — 5100 грн).

Мінімальний розмір ЄСВ і виконання гарантій щодо мінімального розміру зарплати

Відповідно до ст. 8 Закону про ЄСВ, для роботодавців ЄСВ установлюється у розмірі 22% до визначеної бази нарахування ЄСВ. Як виняток, для працівників з інвалідністю встановлено ставку ЄСВ 8,41%, але цей випадок ми зараз не розглядаємо.

Якщо база нарахування ЄСВ не перевищує розміру мінімальної зарплати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, та ставки ЄСВ.

Умовою застосування зазначеного є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця.

Тобто це правило працює, зокрема, якщо:

— працівник працює на умовах неповного робочого часу (на пів ставки, два дні на тиждень тощо);

— працівник частину місяця не працював через відпустку, зокрема і відпустку без збереження зарплати;

— працівник частину місяця не працював без поважних причин (через прогул тощо).

Проте це правило не працює, зокрема, якщо:

— працівник уклав із роботодавцем трудові відносини не з першого числа місяця (в місяці прийняття на роботу);

— працівник розірвав із роботодавцем трудові відносини не останнім числом місяця (в місяці звільнення з роботи);

— працівник працює не за основним місцем (для роботодавця, в якого працюють сумісники, щодо таких сумісників);

— працівник є особою з інвалідністю.

А тепер покажемо на прикладах, як це працює.

Приклад 1. Нарахування ЄСВ роботодавцем-юрособою на зарплату працівника-інваліда.

Працівникові-інваліду, який працює на підприємстві, за серпень 2021 року нараховано заробітну плату за відпрацьований час у сумі 2000 грн та відпусткові за дні щорічної відпустки — 3000 грн.

У такому разі сума нарахування ЄСВ за серпень становить 420,50 грн ((2000 + 3000) х 8,41%).

Приклад 2. Нарахування ЄСВ роботодавцем — фізособою-підприємцем на зарплату працівника-інваліда.

Працівникові-інваліду, який працює за основним місцем роботи у фізособи-підприємця, за серпень 2021 року нараховано заробітну плату за відпрацьований час у сумі 1200 грн та відпусткові за дні щорічної відпустки — 4000 грн.

У такому разі сума нарахування ЄСВ за серпень становить 437,32 грн ((1200 + 4000) х 8,41%).

Приклад 3. Нараховуємо ЄСВ на зарплату новоприйнятого працівника.

ТОВ «А» прийняло 22.09.2021 р. працівника на роботу. Його нарахована зарплата за вересень 2021 р. становить1000 грн. Нараховуємо ЄСВ: 1000 грн х 22% = 220,00 грн.

Приклад 4. Нараховуємо ЄСВ на зарплату працівника, який перебував у відпустці без збереження зарплати.

Працівник ТОВ «А», який працює у цьому ТОВ 5 років за основним місцем роботи, частину липня 2021 р. перебував у відпустці без збереження зарплати. Його нарахована зарплата за липень 2021 р. становить 1300 грн. Нараховуємо ЄСВ: 6000,00 грн х 22% = 1320,00 грн.

Приклад 5. Нараховуємо ЄСВ на винагороду за договором ЦПХ та зарплату працівника за основним місцем роботи.

Працівникові ТОВ «А» за червень 2021 року нараховано винагороду за договором ЦПХ у розмірі 500 грн та зарплату в сумі 6000 грн. Загальний дохід більший від мінімальної заробітної плати, тож нарахований ЄСВ дорівнюватиме: (6000 + 500) х 22% = 1430,00 грн.

Приклад 6. Нараховуємо ЄСВ на винагороду за договором ЦПХ та зарплату працівника за основним місцем роботи в разі перебування частину місяця у відпустці без збереження заробітної плати.

Працівникові за листопад 2021 року нараховано винагороду за договором ЦПХ у розмірі 3000 грн та заробітну плату у сумі 1900 грн, частину листопада він перебував у відпустці без збереження зарплати. Оскільки сумарний місячний дохід (3000,00 + 1900,00= 4900,00 грн) менший за розмір мінімальної зарплати 6000,00 грн, нарахований ЄСВ дорівнюватиме 1320,00 грн ((6000 - 4900) х 22%) + (4900 х 22%)).

Увага! Зазначені вище правила не працюють, якщо праця фізособи використовується лише на умовах цивільно-правового договору. У такому разі базою для нарахування ЄСВ (у межах максимальної величини бази нарахування) є нарахована йому винагорода за договором ЦПХ.

Приклад 7. Нараховуємо ЄСВ на зарплату зовнішньому суміснику.

Працівникові — зовнішньому суміснику ТОВ «А» за серпень 2021 року нараховано зарплату в розмірі 1200 грн. Нараховуємо ЄСВ на зарплату такого працівника: 1200 х 22% = 264,00 грн.

Приклад 8. Нараховуємо ЄСВ на винагороду за договором ЦПХ фізособі-непрацівникові.

За жовтень 2021 р. ТОВ «А» нараховувало фізособі-непрацівникові винагороду за договором ЦПХ у розмірі 500 грн. У такому разі ЄСВ дорівнюватиме: 500 грн х 22% = 110,00 грн.

Увага! Якщо праця фізособи використовується лише на умовах цивільно-правового договору, базою для нарахування ЄСВ (у межах максимальної величини бази нарахування) є нарахована йому винагорода за договором ЦПХ.

I лише у разі якщо працівник працює в роботодавця одночасно і за трудовим, і за цивільно-правовим договорами (отримує і зарплату, і винагороду за договором ЦПХ), вищезазначені правила працюють. I за основним місцем роботи база нарахування ЄСВ визначається шляхом аналізу загального місячного доходу такого працівника (див. приклади 5 та 6).

Приклад 9 (якщо збільшення зарплати і зростання ЄСВ відбуваються одночасно).

Працівникові за основним місцем роботи у січні 2021 року встановлено оклад 2270 грн, і жодних інших виплат він отримувати не повинен. Але оскільки він відпрацював повний місяць і виконав норму робочого часу, роботодавець повинен нарахувати йому зарплату за січень 2021 р. у розмірі мінімальної заробітної плати 6000 грн.

Таким чином, фонд оплати праці такого працівника складатиметься із зарплати за відпрацьований час згідно з окладом 2270 грн і доплати до розміру мінімальної зарплати 3730 грн.

Така нарахована зарплата 6000 грн (а не оклад працівника) буде базою для нарахування ЄСВ. При цьому завдяки доплаті виконується вимога ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ — роботодавець сплачує ЄСВ у мінімальному розмірі — 1320 грн. Але робиться така доплата не для того, щоб сплатити ЄСВ у мінімальному розмірі, а щоб виконати мінімальні гарантії в оплаті праці працівника.

Якщо оклад працівника у 2021 році не збільшиться, то в грудні 2021 року, у зв'язку із зростанням мінімальної зарплати до 6500 грн, розмір доплати буде вже не 3730 грн, а на 500 грн більше — 4230 грн. Зросте і сума ЄСВ, яку роботодавець за основним місцем роботи такого працівника має сплатити за нього: 6500 х 22% = 1430 грн.

Приклад 10 (з суми мінімальної зарплати пропорційно до відпрацьованого часу).

Працівникові за сумісництвом у вересні 2021 року встановлено оклад 2270 грн, і жодних інших виплат він не отримує. За загальними правилами сумісництво передбачає роботу у вільний від основної роботи час. Тому переважно сумісник норму робочого часу за неосновним місцем роботи не виконує, а оплата його праці відбувається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. Але за нормами ст. 3-1 Закону про оплату праці пропорційно йому має нараховуватися мінімальна зарплата, а не оклад (бо мінімальна зарплата є більшою за оклад).

Тому роботодавець не повинен нарахувати йому зарплату за вересень 2021 р. у розмірі мінімальної заробітної плати 6000 грн. Якщо, наприклад, працівник працює на пів ставки, то йому буде нараховано лише: 6000 х 0,5 = 3000 грн.

Така нарахована заробітна плата 3000 грн (а не оклад працівника і не розмір мінімальної зарплати за місяць) буде базою для нарахування ЄСВ. При цьому вимога ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ не застосовується — роботодавець сплачує ЄСВ у розмірі, визначеному з фактично нарахованої зарплати: 3000 х 22% = 660 грн.

Приклад 11 (ЄСВ у мінімальному розмірі, а оплата праці — пропорційно до відпрацьованого часу).

Працівникові за основним місцем роботи у січні 2021 року встановлено оклад 2270 грн, і жодних інших виплат він не отримує. Але працює він не на повну ставку (наприклад, 0,5 ставки). Тому норму робочого часу за основним місцем роботи не виконує, а оплата його праці відбувається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. I відповідно до нової ст. 3-1 Закону про оплату праці пропорційно йому нараховується не зарплата, а мінімальна зарплата (бо вона більша за оклад).

Отже, роботодавець не повинен нарахувати йому зарплату за січень 2021 р. у розмірі мінімальної заробітної плати 6000 грн. Йому буде нараховано лише: 6000 х 0,5 = 3000 грн.

Але базою для нарахування ЄСВ, оскільки йдеться про цілий місяць, у якому працівник перебував у трудових відносинах із роботодавцем за основним місцем роботи, у цьому разі є мінімальна заробітна плата 6000 грн (а не оклад працівника або фактично нарахована заробітна плата). Тому роботодавець сплачує ЄСВ у мінімальному розмірі — 1320 грн, незважаючи на те, що до 6000 грн нарахована працівникові заробітна плата не збільшується.

Нарахування ЄСВ на лікарняні та декретні

Зазначені вище правила працюють і в разі, якщо працівник частину місяця перебував на лікарняному або у відпустці по вагітності та пологах.

У листі від 02.02.2017 р. №1925/6/99-99-13-02-01-15 ДФСУ роз'яснювала: для працівника (за основним місцем роботи), який відпрацював частину місяця, а іншу частину перебував на лікарняному, якщо загальна сума нарахованого доходу (сума заробітної плати за відпрацьований час та лікарняного) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума ЄСВ розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки ЄСВ (стаття 8 Закону про ЄСВ).

Приклад 1. Нараховуємо ЄСВ на зарплату та лікарняні працівника за основним місцем роботи.

Працівникові ТОВ «А» за червень 2021 року нараховано лікарняні у розмірі 500 грн за червень 2021 р. та зарплату в сумі 6000 грн. Загальний дохід більший від мінімальної заробітної плати, тож нарахований ЄСВ дорівнюватиме: (6000 + 500) х 22% = 1430,00 грн.

Приклад 2. Нараховуємо ЄСВ на зарплату та лікарняні працівника за основним місцем роботи.

Працівникові ТОВ «А» за червень 2021 року нараховано лікарняні у розмірі 500 грн за червень 2021 р. та зарплату в сумі 5200 грн. Загальний дохід менший від мінімальної заробітної плати, тож нарахований ЄСВ дорівнюватиме: (5200 + 500) х 22% + (6000 - 5200 - 500) = 1320,00 грн.

Приклад 3. Нараховуємо ЄСВ на зарплату та лікарняні працівника за сумісництвом.

Працівникові ТОВ «А» за червень 2021 року нараховано лікарняні у розмірі 500 грн за червень 2021 р. та зарплату в сумі 2200 грн. Загальний дохід менший від мінімальної зарплати, але оскільки працівник є сумісником і це не основне місце його роботи, нарахований ЄСВ дорівнюватиме: (2200 + 500) х 22% = 594,00 грн.

Аналогічна ситуація буде і з декретними. Але слід враховувати, що декретні (допомога у зв'язку з вагітністю та пологами) нараховуються за весь період декретної відпустки у місяці подання працівницею листка непрацездатності (про це ми докладно розповімо у наступному розділі книги), тож така виплата стосується кількох звітних періодів і тому має назву перехідної. Для таких виплат установлено спеціальний порядок нарахування ЄСВ, який ми розглядаємо далі.

Нарахування ЄСВ на перехідні виплати

Перехідними називають виплати, які нараховуються за кілька звітних періодів у одному з них. Прикладами перехідних виплат можуть бути, зокрема:

— лікарняні, нараховані у поточному місяці за попередній місяць або за частину поточного місяця та частину попереднього місяця;

— допомога у зв'язку із вагітністю та пологами, нарахована в поточному місяці за частину поточного місяця і кілька наступних місяців (у загальному випадку тривалість періоду вагітності та пологів, за які нараховується така допомога, дорівнює 126 календарних днів, отже, в середньому вона нараховується за 4,5 місяця);

— відпусткові нараховуються працівникові під час їх виплати, у поточному місяці за відпустку у наступному місяці;

— винагорода за договором цивільно-правового характеру, якщо акт, за яким вона нараховується, зазначає, що це сума доходу за кілька місяців.

Як нараховується ЄСВ на такі виплати? Нараховані працівникові доходи діляться на місяці, яких вони стосуються. Після такого розподілу визначається загальний місячний дохід кожного з таких місяців, і за ними окремо нараховується ЄСВ.

Розгляньмо на прикладах.

Перехідні лікарняні

У листі від 02.02.2017 р. №1925/6/99-99-13-02-01-15 ДФСУ роз'яснювала: для працівника (за основним місцем роботи), в якого початок та закінчення лікарняного припадають на різні місяці, ЄСВ, у місяці початку лікарняного, нараховується за фактично відпрацьований час, адже загальна сума доходу ще не є відомою (сума лікарняних буде визначена після надання листка непрацездатності).

Якщо після надання листка непрацездатності після розподілу лікарняного (суми допомоги з тимчасової непрацездатності стосуються того місяця, за який вони нараховані) загальний дохід за місяць менший за мінімальний розмір, питання необхідності донарахування сум ЄСВ має розглядатись одночасно з нарахуванням сум допомоги з тимчасової втрати працездатності.

Приклад 1. Нараховуємо ЄСВ на зарплату та перехідні лікарняні працівника за основним місцем роботи.

Працівникові ТОВ «А» за червень 2021 року нараховано лікарняні у розмірі 500 грн за червень 2021 р. і 700 грн за травень 2021 р. та зарплату в сумі 6200 грн. Зарплата за травень 2021 р. становила 5400 грн.

У травні 2021 р., оскільки сума лікарняних була ще не відома, ЄСВ нараховувався на відомий нарахований дохід працівника: 5400 х 22% = 1188,00 грн.

У червні 2021 р. визначається загальний місячний дохід працівника за травень 2021 р.: 5400 + 700 = 6100 грн. Оскільки він більший від мінімальної заробітної плати (6000,00), то нарахований у червні ЄСВ за травень дорівнюватиме: 700 х 22% = 154,00 грн.

Одночасно визначається загальний місячний дохід працівника за червень 2021 р.: 6200 + 500 = 6700 грн. Оскільки він більший від мінімальної заробітної плати, то нарахований у червні ЄСВ за червень дорівнюватиме: 6700 х 22% = 1474,00 грн.

Приклад 2. Нараховуємо ЄСВ на зарплату та перехідні лікарняні працівника за сумісництвом.

Працівникові ТОВ «А» за червень 2021 року нараховано лікарняні у розмірі 500 грн за червень 2021 р. і 700 грн за травень 2021 р. та зарплату в сумі 2200 грн. Зарплата за травень 2021 р. становила 2100 грн.

У травні 2021 р., оскільки сума лікарняних була ще не відома, ЄСВ нараховувався на відомий нарахований дохід працівника: 2100 х 22% = 462,00 грн.

У червні 2021 р. визначається загальний місячний дохід працівника за травень 2021 р.: 2100 + 700 = 2800 грн. Він менший від мінімальної заробітної плати, але оскільки його нараховано не за основним місцем роботи, то нарахований у червні ЄСВ за травень дорівнюватиме: 700 х 22% = 154,00 грн.

Одночасно визначається загальний місячний дохід працівника за червень 2021 р.: 2200 + 500 = 2700 грн. Загальний дохід менший від мінімальної заробітної плати, але оскільки працівник є сумісником і це не основне місце його роботи, то нарахований ЄСВ дорівнюватиме: 2700 х 22% = 594,00 грн.

Перехідні відпусткові

Аналогічна ситуація буде і з відпустковими, з тією поправкою, що вони нараховуються наперед, тож частина доходу працівника в наступному місяці роботодавцю вже відома.

На відміну від лікарняних та декретних, звітний період нарахування яких визначено законодавством, щодо відпусткових, які виплачуються наперед, роботодавець має два варіанти обліку. Він може нарахувати відпусткові у місяці їх виплати працівникові, і в такому разі такі відпусткові будуть перехідними (тобто нарахованими у поточному місяці за наступний, хоча б і частково). А може й нарахувати їх у місяці, за який вони виплачуються (поділивши відпусткові пропорційно до календарних днів відповідних місяців, за які вони нараховані). У такому разі відпусткові не матимуть перехідного характеру і спеціальних правил нарахування ЄСВ на них застосовувати буде не потрібно. Правила відображення відпусткових у бухгалтерському обліку залежать від облікової політики роботодавця.

Приклад 3. Нараховуємо ЄСВ на зарплату та перехідні відпусткові працівника за основним місцем роботи.

Працівникові ТОВ «А» за червень 2021 року нараховано відпусткові у розмірі 1500 грн за червень 2021 р. і 1700 грн за липень 2021 р. та зарплату в сумі 5200 грн. Зарплата за липень 2021 р. становила 4400 грн.

У червні 2021 р. визначається загальний місячний дохід працівника за червень 2021 р.: 5200 + 1500 = 6700 грн. Оскільки він більший від мінімальної заробітної плати (6000,00 грн), тож нарахований у червні ЄСВ за червень дорівнюватиме: 6700 х 22% = 1474,00 грн.

Одночасно нараховується ЄСВ на відпусткові за липень 2021 р. виходячи з їх фактичного розміру: 1700 х 22% = 374,00 грн.

У липні 2021 р. визначається загальний місячний дохід працівника за липень 2021 р.: 4400 + 1700 = 6100 грн. Оскільки він більший від мінімальної заробітної плати, тож нарахований у липні ЄСВ дорівнюватиме: 6100 х 22% = 1342,00 грн.

Приклад 4. Нараховуємо ЄСВ на зарплату та перехідні відпусткові працівника за сумісництвом.

Працівникові ТОВ «А» за червень 2021 року нараховано відпусткові у розмірі 1500 грн за червень 2021 р. і 1700 грн за липень 2017 р. та зарплату в сумі 2200 грн. Зарплата за липень 2021 р. становила 2100 грн.

У червні 2021 р. визначається загальний місячний дохід працівника за червень 2021 р.: 2200 + 1500 = 3700 грн. Загальний дохід менший від мінімальної заробітної плати, але оскільки працівник є сумісником і це не основне місце його роботи, то нарахований ЄСВ дорівнюватиме: 3700 х 22% = 814,00 грн.

Одночасно нараховується ЄСВ на відпусткові за липень 2021 р. виходячи з їх фактичного розміру: 1700 х 22% = 374,00 грн.

У липні 2021 р. визначається загальний місячний дохід працівника за липень 2021 р.: 2100 + 1700 = 3800 грн. Він менший від мінімальної заробітної плати, але оскільки його нараховано не за основним місцем роботи, то нарахований у липні ЄСВ дорівнюватиме: 3800 х 22% = 836,00 грн.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами

Логіка нарахування ЄСВ за кожен місяць, за який нараховується допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, схожа на вищезазначене. Специфіка цього нарахування лише в тому, що така допомога нараховується у поточному місяці наперед за кілька місяців.

Приклад 5. Нараховуємо ЄСВ на зарплату та декретні за основним місцем роботи.

Працівниці за червень 2021 року нараховано зарплату в сумі 3000 грн та допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами у розмірі 28380 грн за червень — жовтень 2021. У жовтні 2021 року працівниця не вийшла на роботу, а оформила відпустку по догляду за дитиною до 3-х років.

Для нарахування ЄСВ за червень — жовтень 2021 р. слід поділити суму декретних на місяці, за які цю допомогу нараховано (пропорційно до календарних днів). Наприклад, поділ дав такі дані (умовно):

у червні — 3600 грн;

у липні і в серпні — по 6200 грн;

у вересні — 6300 грн;

у жовтні — 6080 грн.

У такому разі донараховувати ЄСВ не доведеться.

А саме: у червні 2021 р. роботодавець нарахує ЄСВ у таких розмірах:

за червень 2021 р. — (3600 + 3000) х 22% = 1452,00 грн;

за липень і серпень 2021 р. — 6200 х 22% = 1364,00 грн (за кожен);

за вересень 2021 р. — 6300 х 22% = 1386,00 грн;

за жовтень 2021 р. — 6080 грн х 22% = 1337,60 грн.

Винагорода за договором ЦПХ

У цьому разі нарахування подібне до нарахування перехідних лікарняних, адже відбувається за минулі звітні періоди.

Приклад 6. Нараховуємо ЄСВ на винагороду за договором ЦПХ за кілька місяців.

У липні 2021 року підприємство підписало акт приймання-передачі наданих фізособою послуг за період з 20.05.2021 р. до 19.07.2021 р. Загальна сума винагороди за актом — 3000 грн.

З метою нарахування ЄСВ під час нарахування винагороди вона ділиться на 3 частини, окремо за травень, червень і липень 2021 року. Однак у цьому разі розподіл відбувається не пропорційно до календарних днів (бо відома лише загальна сума винагороди, а не вартість послуг за кожен день їх надання), а на рівні частини, пропорційно до кількості календарних місяців, за які її нараховано.

Таким чином, загальний місячний дохід фізособи за травень, червень та липень становитиме: 3000 : 3 = 1000 грн.

I оскільки йдеться про винагороду за договором ЦПХ, базою для нарахування ЄСВ буде фактично нарахована сума винагороди (в межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ).

Отже, підприємство нарахує у липні 2021 року ЄСВ за цією винагородою:

за травень 2021 р. — 220 грн;

за червень 2021 р. — 220 грн;

за липень 2021 р. — 220 грн.

Строки сплати ЄСВ для роботодавців

Відповідно до частини восьмої ст. 9 Закону про ЄСВ, роботодавці зобов'язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Але якщо зарплата (аванс за зарплатою, лікарняні, декретні, винагорода за договором ЦПХ) виплачуються раніше цього граничного строку, то сплатити ЄСВ треба одночасно з виплатою таких доходів або перед цією виплатою.

Відповідно до частини 7 ст. 9 Закону про ЄСВ, сплачується ЄСВ шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Згідно з частиною 10 ст. 9 Закону про ЄСВ, днем сплати ЄСВ вважається:

1) у разі перерахування сум ЄСВ з рахунку платника на відповідні рахунки органу ДПС — день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу ДПС;

2) у разі сплати ЄСВ готівкою — день прийняття до виконання банком або іншою установою — членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Порядок нарахування і сплати регулюється Iнструкцією №449. Згідно з п. 6 розд. IV Iнструкції №449, у разі якщо останній день строків сплати ЄСВ припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати ЄСВ вважається перший робочий день, наступний за вихідним або святковим днем.

Доходи, на які не нараховується ЄСВ

Як зазначено у ч. 7 ст. 7 Закону про ЄСВ, перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується КМУ (Перелік №1170).

До Переліку №1170 входять майже всі виплати із р. 3 Iнструкції №5 (як такі, що не входять до фонду оплати праці), на які ЄСВ не нараховується. Відмінності такі:

1. На відміну від Iнструкції №5, де всі грошові та негрошові виплати були перелічені в одному розділі 3 як такі, що не входять до фонду оплати праці, у Переліку №1170 Кабмін розподілив ці виплати на два розділи.

Розділ 1 — виплати, які надаються у грошовій формі. У цьому розділі майже всі звичні виплати:

1) різні види соціальної допомоги та виплати, встановлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на народження дитини, сім'ям із неповнолітніми дітьми тощо);

2) одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно із законодавством та колективними договорами;

3) вихідна допомога у разі припинення трудового договору;

4) відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні;

5) витрати на відрядження, а саме: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення;

6) компенсація моральної шкоди працівникам, що виплачується за рішенням суду;

7) компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту;

8) позики, видані працівникам для поліпшення житлових умов, на індивідуальне будівництво, заведення домашнього господарства;

9) матеріальна допомога одноразового характеру, що надається окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання тощо.

Розділ 2 — виплати, які надаються у натуральній або грошовій формі. Це:

1) платіж згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей;

2) відшкодування працівникам витрат на придбання ними спецодягу та інших засобів індивідуального захисту в разі невидачі їх роботодавцем або вартості виданого згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

3) вартість придбаних роботодавцем проїзних квитків, що персонально не розподіляються між працівниками, а видаються їм у разі потреби для виконання виробничих завдань (у зв'язку зі специфікою роботи);

4) витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв);

5) вартість подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників;

6) витрати на платне навчання працівників і членів їхніх сімей, не пов'язане з виробничою необхідністю, згідно з договором між підприємством та навчальним закладом;

7) вартість житла, переданого у власність працівникам;

8) витрати на оплату послуг з лікування працівників, які були надані установами охорони здоров'я, тощо.

2. На відміну від Iнструкції №5, до Переліку №1170 додано нові види виплат, на які ЄСВ не нараховується. Щодо виплат, які надаються у грошовій формі, це допомога, що виплачується молодим спеціалістам під час відпустки після закінчення навчального закладу. Щодо виплат, які надаються у натуральній або грошовій формі, це:

1) вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих працівникам в обсягах та за переліком професій, що затверджені постановою КМУ від 14.04.2004 р. №462;

2) або виплата грошової компенсації вартості такого вугілля та вугільних брикетів.

3. Не включили до Переліку №1170 такі «незарплатні» виплати:

1) стипендії, що призначаються згідно з чинним законодавством видатним діячам науки, освіти та культури, фізичної культури та спорту, інформаційної галузі, олімпійським і параолімпійським чемпіонам, видатним спортсменам і тренерам з олімпійських видів спорту, талановитим і перспективним спортсменам, молодим ученим, та інші державні стипендії (п. 3.25 Iнструкції №5);

2) суми матеріальної та благодійної допомоги, виплачені особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством (п. 3.32 Iнструкції №5);

3) суми матеріальної допомоги як у грошовій, так і в натуральній формі незалежно від її розміру, що надається на підставі рішень Уряду України у зв'язку зі стихійним та екологічним лихом, аваріями та катастрофами місцевими органами державної виконавчої влади, профспілками, благодійними фондами та іноземними державами (п. 3.33 Iнструкції №5);

4) грошове забезпечення військовослужбовців ЗСУ, Державної прикордонної служби України, СБУ, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, податкової міліції України, державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (п. 3.34 Iнструкції №5).

Але, згідно з цим Переліком, ЄСВ не нараховується на суми:

1) позик, виданих працівникам для поліпшення житлових умов (п. 13 Переліку №1170);

2) матеріальної допомоги одноразового характеру, що надається окремим працівникам на оздоровлення дітей, поховання, на оплату лікування і у зв'язку із сімейними обставинами (п. 14 Переліку №1170).

Щодо позики, яка надається працівникам, все більш-менш зрозуміло. Звісно, це не зарплата, це позичені кошти, які працівник має повернути, і оформлюється їх надання договором позики (або поворотної фіндопомоги).

А от щодо матеріальної допомоги — в яких випадках ЄСВ нараховується, в яких ні?

Матеріальна допомога як складова фонду оплати праці

Напевно, найпростіший шлях заохотити своїх працівників для суб'єктів господарювання приватного права власності — це підвищити їм зарплату. Проте, якщо йдеться про разове заохочення, то працівнику можна виплатити місячну або квартальну премію, річну винагороду або навіть матеріальну допомогу. Усі ці види доходів передбачені Iнструкцією зі статистики заробітної плати.

Одразу зазначимо, що ці види доходів належать до фонду оплати праці, а отже, оподатковуються 22% ЄСВ (8,41% для осіб з інвалідністю).

Щодо матеріальної допомоги, то її Iнструкція зі статистики зарплати поділяє на два види: одноразову (яка до фонду оплати праці не належить) та іншу (яку ми умовно назвемо багаторазовою), яка є різновидом зарплати.

Однією зі складових ФОПа є інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать усі виплати, передбачені у п. 2.3 Iнструкції №5, зокрема: матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (пп. 2.3.3 Iнструкції №5).

Критерії визнання матдопомоги зарплатою:

1) її надання має бути передбачено колективним та/або трудовим договором тощо;

2) вона надається систематично, тобто частіше, ніж раз на рік;

3) вона надається всім або більшості працівників.

Але в Iнструкції №5 не визначено, що є більшістю працівників для цього випадку. Тож слід користуватися математичними правилами: якщо матдопомога одночасно надається більше ніж половині працівників, це означає її виплату більшості працівників. Але буде цілком припустимо надати таку допомогу, наприклад, у грудні одній половині працівників, а в січні — іншій половині. У такому разі правило «більшості» не буде порушено!

Матеріальна допомога разового характеру, що її підприємство надає окремим працівникам у зв'язку зі сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання, відповідно до п. 3.31 Iнструкції №5 не належить до фонду оплати праці.

На разову матеріальну допомогу не нараховується ЄСВ.

Матеріальна допомога як додаткове благо

Сам термін «додаткове благо» ми зустрічаємо лише в ПКУ і лише стосовно оподаткування доходів фізосіб. При цьому чіткого визначення цього терміна немає, але є перелік доходів за пп. 164.2.17 ПКУ, які з метою оподаткування вважаються додатковим благом.

Одним з таких доходів є безповоротна фінансова допомога. Що це таке з метою оподаткування, наведено в пп. 14.1.257 ПКУ. Зокрема, безповоротна фінансова допомога — це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів. Головна умова тут дуже проста — кошти надаються фізособі без умови їх повернення.

При цьому згідно з розділом IV ПКУ зарплата і додаткове благо — це різні види оподаткованого доходу фізособи (адже вони прописані у різних підпунктах — 164.2.1 та 164.2.17 відповідно). А як відрізнити безповоротну фіндопомогу від багаторазової матеріальної допомоги, яка є складовою фонду оплати праці? На жаль, чіткої відповіді на це питання немає, тому доведеться спиратися лише на різне документальне оформлення.

Критерії визнання безповоротної фіндопомоги:

— надається за договорами дарування або іншими схожими договорами. Тобто не буде сумнівів, якщо із працівником укладено договір дарування на певну суму коштів або договір про надання безповоротної фінансової допомоги;

— може надаватися і без укладання таких договорів. У цьому випадку треба оформити наказ про надання безповоротної фінансової допомоги (у якому саме так цей вид доходу зазначити);

— сама виплата допомоги оформлюється або видатковим касовим ордером (якщо йдеться про готівку), або платіжним дорученням і випискою з банківського рахунку. В обох випадках зазначається призначення платежу — безповоротна фінансова допомога;

— але не забувайте про наведені вище критерії визнання матеріальної допомоги складовою фонду оплати праці. Тобто, як не назви цю допомогу у наказі, безпечніше, щоб вона надавалася не частіше ніж раз на рік і не більшості працівників одночасно.

Безповоротна фінансова допомога оподатковується ПДФО та ВЗ. Але якщо вона має разовий характер, на неї не нараховується ЄСВ!

Офіційна думка

Лист Державної податкової служби України від 23.04.2020 р. №4077/5/99-00-04-06-03-05

ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЄДИНИЙ ВНЕСОК НА ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ (НА ПЕРІОД ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗАПОБІГАННЯ ВИНИКНЕННЮ І ПОШИРЕННЮ КОРОНАВІРУСНОЇ ХВОРОБИ (COVID-19)

Державна податкова служба України, керуючись статтею 19 Податкового кодексу України, розглянула звернення Національного банку України від 25.03.2020 р. №57-0010/15428 (вх. ДПС №13151/5 від 25.03.2020 р.) щодо застосування законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), і повідомляє таке. Законом України від 17 березня 2020 року №533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі — Закон №533) було внесено низку змін до Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464).

Зокрема, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 доповнено пунктом 9-10, згідно з нормами якого тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону №2464, у частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня та з 1 по 30 квітня 2020 року за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 щодо таких періодів для таких осіб не застосовуються.

Вважаємо за необхідне зазначити, що зазначена норма не поширюється на роботодавців.

Водночас Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до пункту 9-11розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464, згідно з приписами якого тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 Закону №2464, не застосовуються за такі порушення, вчинені у періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року:

несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);

несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів.

При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464 щодо такого порушення, вчиненого у періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року, не застосовуються.

Також протягом періодів з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня та з 1 по 31 травня 2020 року платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

З огляду на зазначене Закон №2464 надає можливість, зокрема, роботодавцям на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не виконувати своєчасно або в повному обсязі обов'язки платників єдиного внеску в частині сплати такого внеску та подання обов'язкової звітності.

Слід зауважити, що банки відповідно до статті 24 Закону №2464 виконують покладені на них обов'язки щодо дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску.

Банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 Закону №2464, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України та центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення (частина друга статті 24 Закону №2464).

Як вже було зазначено вище, Законом №533 внесено зміни до Закону №2464 у частині тимчасового звільнення за бажанням платника (фізичної особи — підприємця, особи, які провадять незалежну професійну діяльність та члена фермерського господарства) від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) лише за себе.

При цьому змін у порядку нарахування та виплати заробітної плати, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зокрема, щодо найманих працівників, працівників, які працюють за трудовими договорами, не відбулось.

Так, відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону №2464 платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону №2464).

Тому незмінними залишились і положення статті 24 Закону №2464 у частині контролю банками платників єдиного внеску на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

При цьому на період запровадження надзвичайної ситуації ДПС рекомендує отримати адміністративну послугу, зокрема з погодження довідки-розрахунку за формою згідно з додатком 1 до Порядку (пункт 3 Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.09.2013 р. за №602/24134) в електронній формі.

Для отримання такої послуги платник єдиного внеску за допомогою Електронного кабінету платника податків може надіслати до відповідного органу ДПС скан-копію належним чином оформленої довідки-розрахунку у форматі pdf (обмеження 2 МБ); скан-копія, погоджена невідкладно податковим органом направляється на адресу електронної пошти заявника (оригінал платник зможе отримати після закінчення карантину).

В. о. директора Департаменту адміністрування податківА. ЧИЖ

Лист ФСС з ТВП від 01.03.2011 р. №01-16-345

ПРО НАДАННЯ РОЗ'ЯСНЕНЬ [ЩОДО СВІДОЦТВА ПРО ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ]

Враховуючи зазначене, страхувальники-роботодавці, у разі відсутності у застрахованої особи страхового свідоцтва, як виняток, можуть у графі 3 зворотного боку заяви-розрахунку зазначити номер облікової картки застрахованої особи, передбачений пунктом 1.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 08.10.2010 р. №22-2*. За визначенням, наведеним у цьому пункті, номер облікової картки застрахованої особи — це номер персональної облікової картки застрахованої особи, що відповідає ідентифікаційному номеру фізичної особи згідно з ДРФО; для застрахованих осіб, які з релігійних переконань відмовилися від ідентифікаційного номера, про що мають відповідну відмітку у паспорті, зазначаються дані свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: серія та номер (NNN XXXXXX — три літери, пробіл, шість цифр); у разі якщо у такої застрахованої особи відсутнє свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначаються серія та номер паспорта(БКNNXXXXXX — «БК» — константа, що вказує на реєстрацію за паспортними даними; «NN» — дві українські літери серії паспорта (верхній регістр); «XXXXXX» — шість цифр номера паспорта (з ведучими нулями); для осіб, які не є громадянами України, але працюють на території України та не мають ідентифікаційного номера, зазначаються серія та номер документа, що засвідчує особу.

Звертаємо увагу, що статтею 51 Закону №2240 визначено перелік документів, які є підставою для призначення матеріального забезпечення застрахованим особам, до якого не включено страхове свідоцтво. Таким чином, відсутність страхового свідоцтва не може бути підставою для відмови в призначенні матеріального забезпечення застрахованій особі або відмови у фінансуванні страхувальника-роботодавця.

Просимо довести зазначене роз'яснення до робочих органів відділень Фонду та страхувальників.

В. о. директора Е. УШАКОВ

* Зазначена у листі Постанова №22-2 втратила чинність. Але і нині, як і тоді, реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідає ідентифікаційному номеру фізичної особи згідно з ДРФО. — Прим. ред.

Роз'яснення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 04.05.2020 р.

ДОВІДКА ПРО ВІДСУТНІСТЬ ЗАБОРГОВАНОСТІ З ЄСВ: ЯК ОТРИМАТИ?

Порядок надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, затверджено наказом Мінфіну від 03.09.2018 р. №733.

Для отримання Довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, платникові необхідно подати заяву про надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за формою згідно з додатком 2 до Порядку №733.

Заява подається платником (на його вибір):

— у паперовій формі — до державної податкової інспекції за основним місцем обліку такого платника або до відповідного контролюючого органу, уповноваженого здійснювати заходи з погашення податкового боргу.

— в електронній формі — на адресу уповноваженого органу через приватну частину Електронного кабінету, розміщеного на офіційному вебпорталі ДПС за посиланням, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги».

Звертаємо увагу, що вхід до приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету здійснюється виключно після ідентифікації особи із використанням кваліфікованого електронного підпису.

Створити та надіслати Заяву можливо у меню «Заяви, запити для отримання інформації» приватної частини Електронного кабінету шляхом вибору відповідної електронної форми документа.

Заява повинна містити обов'язкове посилання на відповідний нормативно-правовий акт, яким передбачено необхідність підтвердження відсутності заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, та найменування суб'єкта (підприємства, установи, організації), до якого (якої) Довідку буде подано.

Довідка надається за вибором платника у паперовій або електронній формі, про що він зазначає у Заяві.

Довідка або відмова у наданні Довідки готуються уповноваженим органом протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Заяви органом, до якого її було подано. Довідку у паперовій формі платник (його законний чи уповноважений представник) отримує безпосередньо в органі, до якого подано Заяву.

Довідку в електронній формі платник отримує у приватній частині електронного кабінету.

Строк дії Довідки становить 10 календарних днів з дати її формування. У Довідці обов'язково зазначається термін її дії.

ЗIР, підкатегорія консультації 201.03

ЧИ Є БАЗОЮ ДЛЯ ЄСВ КОМПЕНСАЦІЯ НЕВИКОРИСТАНОЇ ВІДПУСТКИ ПІСЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ПРАЦІВНИКА?

Базою нарахування єдиного внеску роботодавцями є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».

Суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством, є базою для нарахування ЄВ. Статтею 116 КЗпП визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Суми грошових компенсацій за невикористані щорічні (основну та додаткову) відпустки, нараховані роботодавцем працівнику у місяці звільнення, є базою нарахування єдиного внеску.

При цьому у разі нарахування роботодавцем зазначених сум компенсацій працівнику після його звільнення єдиний внесок на такі суми не нараховується та, відповідно, і не сплачується, оскільки підприємство після звільнення працівника не несе обов'язку страхувальника, а відповідно і платника страхових внесків.

ЗIР, підкатегорія консультації 201.03

ЧИ Є БАЗОЮ НАРАХУВАННЯ ЄВ ВАРТІСТЬ ПОДАРУНКІВ, БЕЗОПЛАТНО ПЕРЕДАНИХ РОБОТОДАВЦЕМ ПРАЦІВНИКАМ (НАПРИКЛАД, ДО ЮВІЛЕЙНИХ ТА ПАМ'ЯТНИХ ДАТ, ЯК У ГРОШОВІЙ, ТАК І НАТУРАЛЬНІЙ ФОРМІ)?

Згідно з п. 1 частини першої ст. 7 Закону №2464 базою нарахування ЄВ для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» зі змінами та доповненнями (далі — Закон №108/95-ВР).

Статтею 1 розд. 1 Закону №108/95-ВР визначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Iнструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5 (далі — Iнструкція №5).

Так, згідно з пп. 2.3.2 п. 2.3 розд. 2 Iнструкції №5 одноразові заохочення працівникам підприємства, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі), відносяться до фонду додаткової заробітної плати.

Вартість подарунків до ювілейних та пам'ятних дат, безоплатно переданих роботодавцем працівникам, які вже не перебувають у трудових відносинах з підприємством, відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, а саме: є сумою благодійної допомоги, виплаченої особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством (п. 3.32 розд. 3 Iнструкції №5).

Таким чином, вартість подарунків, безоплатно переданих працівникам (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі), є базою нарахування ЄВ лише у разі перебування їх у трудових відносинах з роботодавцем.

До змісту номеру