До індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 05.06.2020 р. №2314/6/99-00-07-02-02-06/IПК
З 23 травня 2020 року у пп. 14.1.138 ПКУ змінено вартісний критерій визначення основних засобів з 6000 до 20000 гривень1. Тому з метою оподаткування матеріальні активи, вартість яких не перевищує 20000 гривень, не відносять до ОЗ. Стосуються ці зміни платників податку на прибуток, що визначають податкові різниці, зокрема, за ст. 138 ПКУ. Тож виходить, якщо первісна вартість активу, який вводиться в експлуатацію з 23 травня 2020 р., є меншою за 20000 грн, такий об'єкт не є ОЗ у податковому обліку і на нього не розраховується податкова амортизація, яка зменшує фінрезультат до оподаткування! Але якщо за вартісними критеріями бухобліку цей об'єкт відноситься до ОЗ або інших необоротних активів, то на нього нараховується бухгалтерська амортизація і ця сума збільшує фінрезультат до оподаткування.
У додатку РI до декларації з податку на прибуток відображається:
— сума нарахованої бухгалтерської амортизації — у рядку 1.1.1 додатка РI;
— сума розрахованої податкової амортизації — у рядку 1.2.1 додатка РI.
Зверніть увагу, що бухгалтерська амортизація малоцінки у додатку РI не відображається. Вартість таких активів у податковому обліку не підлягає амортизації згідно з пп. 138.3.1 ПКУ. Тоді платнику податку вигідно з 23 травня 2020 року збільшити вартісний критерій у бухобліку щодо малоцінки і відображати ці суми без визначення податкових різниць. Але, знову ж таки, це стосується нових ОЗ, а старі ОЗ мають враховуватися.
Що стосується бухобліку, платник податку може за власним бажанням змінити вартісний критерій необоротних активів та прирівняти його до податкового. Слід зауважити, що зміна вартісного критерію належить до елементів облікової політики підприємства. Розпорядчий документ про облікову політику підприємства визначає, зокрема, вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів. Тому доведеться внести зміни до наказу про облікову політику, як щодо зміни облікової оцінки.
Також нагадаємо, що з 23 травня 2020 року дозволено використання виробничого методу нарахування амортизації у податковому обліку. Приймаючи таке рішення, щодо ОЗ, за яким розпочато амортизацію іншим методом, слід провести інвентаризацію. Iнвентаризація проводиться на перше число податкового (звітного) періоду 2020 року, в якому прийнято рішення про застосування виробничого методу. Тож ПКУ не передбачає можливості прийняти зазначене рішення після 31 грудня 2020 року.
Проведення інвентаризації слід підтвердити актом, що містить інформацію про ОЗ, які наявні за даними бухобліку на перше число такого звітного періоду і перебувають на балансі на дату проведення інвентаризації.
Зрозуміло, що балансові вартості в обліках, швидше за все, будуть різними2, і слід пам'ятати про новий п. 52 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ!
1 Додатково див. «ДК» №24/2020, та «ДК» №25-26/2020.
2 Залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для цілей розділу III — сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розділу III цього Кодексу, пп. 14.1.9 ПКУ.
Якщо загальна балансова вартість (без урахування переоцінки) ОЗ за даними бухгалтерського обліку:
— менша за балансову (залишкову) вартість ОЗ у податковому обліку, різниця, що виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт ОЗ із застосуванням прямолінійного методу протягом двадцяти податкових кварталів та зменшує фінрезультат до оподаткування за відповідний звітний період1;
— більша за балансову (залишкову) вартість таких ОЗ у податковому обліку, то при зміні методу нарахування амортизації на виробничий при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток застосовується податкова балансова (залишкова) вартість ОЗ.
1 Така амортизація вперше може бути відображена у додатку АМ до декларації за півріччя 2020 року, якщо інвентаризація проведена на 1 квітня 2020 року.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»