До індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 25.02.2019 р. №726/6/99-99-15-03-02-15/IПК
Податківці нагадали, що, відповідно до п. 11 Порядку №1307, у разі нарахування податкових зобов'язань, зокрема відповідно до п. 199.1 ПКУ, платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами (послугами), необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися:
1) в операціях, що не є об'єктом оподаткування;
2) в операціях, звільнених від оподаткування;
3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі при передачі для невиробничого використання, переведенні виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Додамо, що насправді п. 11 Порядку №1307 має дещо загальний характер, бо стосується кількох норм ПКУ, які вимагають складання зведених ПН. Тому його слід застосовувати з урахуванням п. 199.1 ПКУ. А саме:
— обов'язок складати зведені ПН та визнавати ПЗ з ПДВ виникає саме за фактом використання, а не призначення для такого використання;
— використання в цьому випадку є частковим — і в оподатковуваних, і в неоподатковуваних операціях, при цьому одночасно.
До кожної зведеної ПН, складеної згідно з п. 199.1 ПКУ, за результатами перерахунку, передбаченого п. 199.5 ПКУ, складається окремий РК, який підлягає реєстрації в ЄРПН.
Утім, насправді обов'язок складання РК виникає лише в тому разі, якщо внаслідок перерахунку частка використання активів у неоподатковуваних операціях зміниться. Якщо ж вона залишиться такою самою, то сенсу складати РК немає жодного. Також нагадаємо, що проводиться такий перерахунок раз на рік — за підсумками календарного року, тобто наприкінці грудня.
Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»