До листа виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 01.03.2019 р. №522-11-1
Чинне законодавство з питання утримання аліментів з лікарняних, оплачених за рахунок ФСС, суперечливе.
З одного боку, відповідно до пп. 10 та пп. 11 п. 1 Постанови КМУ від 26.02.93 р. №146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з допомоги по державному соціальному страхуванню, а також із допомоги по тимчасовій непрацездатності, що встановлені в колективних сільськогосподарських підприємствах, та доплат до допомоги з державного соціального страхування, виплачуваних за рахунок підприємств, установ, організацій.
Єдиний виняток визначено пп. 17 п. 12 вищезгаданої Постанови №146: аліменти з допомоги по тимчасовій непрацездатності для догляду за хворою дитиною віком до 14 років не утримуються.
Але просто так сплатити аліменти зі суми лікарняних роботодавець не може. Адже кошти ФСС мають цільовий порядок використання, який встановлює Закон №1105 і сам Фонд.
Для зарахування страхових коштів роботодавець відкриває окремий поточний рахунок у банку в порядку, встановленому НБУ. А роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі — окремий рахунок), страхувальник може використати лише на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам.
I найголовніше! Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону (ст. 34 Закону №1105). То до кого ж дослухатися в цьому випадку?
Фахівці Фонду в коментованому листі погоджуються з тим, що безпосередньо з окремого рахунку страхувальника стягнення аліментів зі сум допомоги по тимчасовій непрацездатності не передбачено чинним законодавством про загальнообов'язкове соціальне страхування.
Проте слід враховувати, що до обов'язків підприємств, установ та організацій належить здійснення відрахувань із заробітної плати боржника і перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби (ст. 69 Закону про виконавче провадження).
На допомогу з державного соціального страхування, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, стягнення здійснюється виключно за рішенням про стягнення аліментів (ст. 72 Закону про виконавче провадження).
Отже, фахівці ФСС дійшли висновку, що:
1) страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на виплату аліментів;
2) але зі суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, виплаченій боржнику, стягнення аліментів повинно здійснюватися.
Залишилося вирішити, як це організувати на практиці.
Стягнути аліменти зі суми лікарняних, вже виплачених працівнику, роботодавець фактично не має змоги, хіба що звернеться до суду. Адже працівник жодного закону не порушував: роботодавець сам виплатив йому ці лікарняні у повній відповідності до Закону №1105.
Але Закон про виконавче провадження вимагає від роботодавця аліменти все ж таки сплатити. I в повному розмірі, тобто з урахуванням суми лікарняних.
Логіка підказує два варіанти.
1. Після отримання працівником лікарняних зі спецрахунку він вносить до каси суму, необхідну для сплати аліментів.
2. Відрахувати суму аліментів зі суми зарплати, а якщо їх буде недостатньо, то у працівника виникне борг з аліментів, який слід буде погасити в наступних місяцях.
Та в обох цих випадках потрібна домовленість із працівником, мало того, його бажання. Адже коли він гроші вже отримав, роботодавець не має права їх відібрати назад. Тому для сплати аліментів роботодавцю доведеться отримувати заяву від працівника — або на перерахування внесених ним до каси коштів одержувачу аліментів за виконавчим листом, або на відрахування таких коштів із його зарплати.
При цьому не слід забувати про обов'язок утримати суму аліментів, розраховану з лікарняних, саме з лікарняних, який слід виконати при нарахуванні таких лікарняних. А обидва запропоновані варіанти лише перекриватимуть борг працівника, який виникає через порядок використання коштів від ФСС.
Галина КАЗНАЧЕЙ, «Дебет-Кредит»