На підприємстві позмінний графік роботи охоронців — 1 доба через 3. У табелі проставляється робочий час 24 години за зміну (16 + 8). Чи потрібно відмінусовувати час на відпочинок, якщо охоронець обідає на робочому місці, та проставляти в табелі на годину менше? Але тоді у працівників вийде менше робочих годин, що вплине на оплату праці. Чи може підприємство проставляти в табелі 24 години (16 + 8)?
У випадку застосування підсумованого обліку робочого часу розпорядок робочого дня і графіки змінності має бути побудовано так, щоби робочий час, який зобов'язані відпрацювати працівники за обліковий період, встановлений у колективному договорі, відповідав установленій законодавством нормі робочих годин, що припадає на цей період.
Наприкінці кожного місяця провадиться нарахування працівникам належної їм заробітної плати згідно з діючими умовами оплати праці: нарахування окладів, доплат і надбавок, у т. ч. за роботу у нічний час, роботу у святкові та неробочі дні тощо. Після закінчення облікового періоду (півріччя), за наявності надурочних годин, провадиться оплата надурочної роботи.
При цьому якщо працівник відпрацював усі робочі години, встановлені йому графіком виходу на роботу (графіком змінності), то йому мають:
— нараховувати оклад, встановлений йому у трудовому договорі (штатному розписі);
— провести за необхідності доплату до розміру мінімальної заробітної плати;
— врахувати, що доплата за нічну роботу розраховується виходячи зі встановленого працівникові окладу, проте нараховується понад розмір мінімальної зарплати.
Якщо працівник протягом місяця перебував у відпустці без збереження заробітної плати, щорічній відпустці, на лікарняному, не з'явився на роботі з нез'ясованих причин тощо, зарплата йому нараховується пропорційно до відпрацьованого ним часу згідно зі встановленим графіком виходів (змін).
Наприкінці облікового періоду працівникові нараховують зарплату не нижче від розміру мінімальної заробітної плати та оплачують надурочні години у подвійному розмірі понад розмір мінімальної зарплати.
Для організації цілодобової роботи з метою дотримання чинного законодавства практика виробила традиційну схему організації змін: «доба через три». Адже працівники повинні мати не лише міжзмінний відпочинок, але й вихідні дні, які розподіляються в робочому графіку між добовими змінами. I цей режим роботи має відповідно табелюватися. Тобто в табелі обліку робочого часу мають зазначатися фактично відпрацьовані працівниками години, а також дні (години) відпочинку.
Є також графік роботи через день, за яким організовуються робочі зміни по 11,5 години на добу. Оскільки доба складається з 24 годин, вона умовно ділиться на дві частини (по 12 годин), із яких працівникам надається обідня перерва (час відпочинку) по 30 хвилин. При цьому якщо на посту перебувають, приміром, два працівники, то протягом обідньої перерви на роботі залишається одна особа (тобто перерва має надаватися обом працівникам у різний час).
Деякі підприємства організують роботу за майже аналогічною схемою, але робочі зміни тривають по 11,5 год. на добу за схемою: «тиждень через тиждень». Працівник працює зміну: 7 днів по 11,5 год., після цього відпочиває 7 днів. Водночас при цьому порушується наведене вище правило щодо тривалості міжзмінного відпочинку (ст. 59 КЗпП). У Методичних рекомендаціях №1381 ідеться про те, що в окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочено, але не менш як 12 годин на добу. Порядок запровадження підсумованого обліку робочого часу визначено ст. 61 КЗпП та роз'яснено у зазначених вище Методрекомендаціях.
1 Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджені наказом Мінпраці від 19.04.2006 р. №138.
Зверніть увагу, що коли працівники підприємства регулярно працюють понад нормальну тривалість робочого часу (40 год. на тиждень або відповідну цій нормі місячну тривалість робочого часу), то, як правило, єдиним правильним способом організувати їхню працю буде впровадження внутрішнього сумісництва. Адже підприємство не може завчасу планувати регулярне залучення працівників до надурочних робіт (навіть із подвійною оплатою). Це порушення трудового законодавства!
Відповідно до ст. 66 КЗпП, працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається до робочого часу. Перерва для відпочинку і харчування має надаватися, як правило, через чотири години після початку роботи.
Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові має бути надано можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.
Отже, з огляду на зазначене вище зрозуміло, що час перерви на харчування є не робочим часом працівника, а часом відпочинку. А також на тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові має бути надано можливість приймання їжі протягом робочого часу. Якщо надано можливість харчування протягом робочого часу, то цей час не відмінусовується від робочого часу, оскільки працівник не має часу відпочинку.
Галина КАЗНАЧЕЙ, «Дебет-Кредит»