До листа Мінінфраструктури від 29.01.2018 р. №900/25/10-18
Цей лист цікаво проаналізувати, порівнюючи з його попередником — листом Мінінфраструктури від 21.02.2017 р. №1441/18/10-17 (див. «ДК» №20/2017, коментар «ДК»).
Торішній лист барвисто розписував переваги застосування Норм №43 власниками автотранспорту. У ньому говорилося, що норми дають можливість оперативно прийняти рішення щодо усунення чинників, які призводять до підвищеної витрати палива, і впровадження практики дотримання водіями економних методів керування ТЗ. I що Норми №43 є інструментом економії витрат енергетичних ресурсів в Україні. I навіть робилося посилання на дослідження міжнародної групи експертів (замовлене самим Мінінфраструктури), яка визнала державну систему нормування споживання палива автотранспортом ефективним засобом контролю та зниження витрат на паливо.
Водночас Міністерство зазначало, що безконтрольне списання ПММ за «фактичними витратами» є неприйнятним в Україні, бо створює умови для зловживань. У підсумку Міністерство вважало за доцільне підтримати вимоги ДФС щодо обов'язковості списання витрат ПММ із застосуванням Норм №43.
Цьогорічний лист і близько не має тієї категоричності, що торішній. Мало того, на запит щодо правомірності застосування Норм №43 Міністерство по суті не відповіло нічого. Хоча питання, здавалося б, просте: які законодавчі підстави повсюдного застосування Норм №43? Відповіді нема. Бо й підстав таких немає.
По-перше, Норми №43 не пройшли реєстрації в Мін'юсті, а отже, не можуть встановлювати загальнообов'язкових норм права. По-друге, сама ідея встановлення централізованих норм списання ПММ є кричущим пережитком радянської епохи, хоч якою захопливою вона б не здавалася найманим міжнародним експертам. Застосування таких норм зовсім інакше виглядало в умовах планової радянської економіки, коли весь модельний ряд автотранспорту в СРСР забезпечувався дюжиною автозаводів і не змінювався десятиліттями, і зовсім інакше виглядають потуги всезагального нормування нині, в умовах вільного підприємництва, коли завдяки відкритому ринку десятки автовиробників пропонують тисячі моделей, які ще й щороку оновлюються. А Норми №43 востаннє оновлювалися понад шість років тому.
Так, суб'єкти господарювання зацікавлені обмежити і контролювати витрати пального, запобігти зловживанням з боку водіїв — але для цього вони можуть затвердити власні норми, ґрунтуючись на своїй специфіці. Таке їхнє право стабільно підтверджувалося касаційною судовою інстанцією1 у спорах із податківцями, які відмовлялися визнавати витрати в разі незастосування Норм №43.
1 Ухвали ВАСУ від 16.02.2016 р. №К/800/49593/15 у справі №809/1074/15, http://reyestr.court.gov.ua/Review/56155915, від 13.04.2016 р. №К/800/64715/13 у справі № 805/10769/13-а, http://reyestr.court.gov.ua/Review/57613649.
Податківці у своїх намаганнях зобов'язати госпсуб'єктів застосовувати Норми №43 зверталися по підтримку до Мінінфраструктури — і ще рік тому воно їхню думку підтримувало. Можливо, коментований лист є першою ознакою перегляду цим держорганом своєї позиції. Підприємствам варто взяти його до уваги при розробленні власних нормативів.
Андрій ПОРИТКО, головний редактор