До листа Міністерства інфраструктури України від 21.02.2017 р. №1441/18/10-17
Мінінфраструктури — за Норми №43
Міністерство інфраструктури в листі від 21.02.2017 р. №1441/18/10-17 (див. «ДК» №20/2017) висловило думку, що списання палива і мастильних матеріалів, використаних дорожнім транспортом СГ незалежно від відомчої підпорядкованості, форми власності або форми оподаткування, доцільно здійснювати відповідно до Норм №431.
У коментованому листі Міністерство інфраструктури, хоч і непрямо, зайняло позицію податкових органів щодо дотримання СГ Норм №43. У листі наголошується, що списувати ПММ на підставі довільно взятих даних не слід, адже це не забезпечує об'єктивного підходу до нормування витрат. З іншого боку, Міністерство інфраструктури погоджується, що важливим є факт визначення собівартості перевезень та собівартості продукції і власне витрати на ПММ, безумовно, впливають на це. Проте у листі сказано, що встановлення нормативних витрат палива за визначенням не може безпосередньо базуватися на фактичних обсягах витрат палива, що використовується автомобілем.
1 Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Мінтрансу від 10.02.98 р. №43.
Причини, які впливають на кількість витраченого пального, найрізноманітніші: погодні умови, стан доріг, нераціональне використання палива. Відповідно підприємства, які вважають недоцільним дотримуватися Норм №43, можуть самостійно розробити внутрішні документи щодо нормування витрат. Власне Норми №43 використовуватимуться лише для розроблення питомих норм витрат ПММ. Крім того, Норми №43 не пройшли держреєстрацію у Мін'юсті. А це означає, що документ не внесено до Єдиного державного реєстру нормативних актів, відповідно, він не має статусу нормативно-правового акта. I ще у 2014 році податківці (див. лист ДПI у Калінінському районі м. Донецька від 25.02.2014 р. №3938/10/05-63-06-3) повідомляли, що витрати, понесені на придбання ПММ, підтверджуються на підставі первинних документів у межах установлених Норм №43 чи самостійно розрахованих норм витрачання палива. Наші рекомендації, як установити норми витрат, див. у «ДК» №50/2016. Отже, підприємству слід визначитися, чи воно:
— користується Нормами №43 (за умови, що там є марки й моделі ТЗ, які використовує підприємство);
— користується нормами ДержавтотрансНДIпроекту, якщо в Нормах №43 немає необхідної марки й моделі ТЗ;
— самостійно розробляє норми, які відрізняються від вищезгаданих, та затверджує їх у Положенні про норми витрат ПММ (але тоді воно має бути готовим обґрунтувати свої розрахунки).
Які ж насправді наслідки у підприємства у разі недотримання Норм №43?
1. Податок на прибуток. Витрати на придбання ПММ враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно із правилами бухобліку у разі їх підтвердження первинними документами. ПКУ не передбачено коригування фінрезультату до оподаткування на суму перевищення витрат палива над лінійною нормою, встановленою Нормами №43 (див. також лист ДФСУ від 20.01.2017 р. №1186/6/99-99-15-02-02-15).
2. ПДВ. Якщо виникає перевитрата (порівняно з Нормами №43, нормами ДержавтотрансНДIпроекту чи самостійно розробленими нормами), є ризик вважати такі витрати здійсненими не в межах госпдіяльності. Звідси вимога врахувати п. 198.5 ПКУ і, як наслідок, нарахувати «умовні» ПЗ з ПДВ.
Отже, загальний висновок: прямої вимоги до підприємств використовувати Норми №43 немає, але потрібно обґрунтувати та підтвердити витрати на ПММ. Саме тому при самостійно розроблених нормах на підприємстві обов'язково має бути Положення про норми витрат ПММ, затверджене наказом керівника. При цьому підприємство повинне обґрунтувати свої розрахунки у цьому положенні. Бажано також навести причини, чому СГ не може використовувати Норми №43 або норми ДержавтотрансНДIпроекту.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»