До листа Державної фіскальної служби України від 24.01.2017 р. №1575/7/99-99-12-03
У разі коли підприємство вчасно переказало кошти на бюджетні рахунки, а банк не провів платіж попри наявність коштів на поточному рахунку підприємства, податківці цілком упевнено стверджують, що це клопіт самого підприємства. Мовляв, така несплачена сума набуває ознак податкового боргу і платник податків не звільняється від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно, — від стягнення такого податкового боргу та/або від зарахування платежів, здійснених через установи інших банків, за передбаченою п. 87.9 ПКУ черговістю погашення податкових зобов'язань та податкового боргу. I це при тому, що за приписами п. 129.7 ПКУ порушення з вини банку, вчинене внаслідок регулювання НБУ економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на кореспондентському рахунку, не вважається правопорушенням! Тож уся відповідальність, попри регулювання НБУ платоспроможності банку, лягає на плечі платників податків.
У ситуації, коли при достатній наявності коштів на банківському рахунку, відкритому в фінансовій установі, в якій введено тимчасову адміністрацію і рух за поточними рахунками призупинено на невизначений термін, податківці радять підприємству надати контролюючому органу підтвердні документи, що засвідчують такий факт: наприклад, листи-звернення до адміністрації банку з проханням перерахувати податки, платіжні доручення, оформлені в паперовому вигляді, тощо.
Очевидно, таке листування свідчитиме про регулювання НБУ руху коштів за рахунком у банку та вину банку з певної дати, тобто звільнятиме від штрафів на момент сплати податкового боргу. Тим більше що податковий борг платника податків, який виник з вини банку, залишається за таким платником і підлягає перерахуванню ним до бюджету в будь-якому випадку.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор