До листа Державної фіскальної служби України від 14.11.2016 р. №24505/6/99-99-14-03-03-15
У коментованому листі розглядається доволі поширена ситуація, коли за результатами перевірки платнику податків надається акт перевірки, потім проводиться зустрічна звірка, а згодом перевіряють його контрагентів — також зі складенням актів перевірок. Причому за змістом описаних порушень ці акти різняться між собою.
Наприклад, в акті перевірки ТОВ «А» сказано, що його контрагент ТОВ «Б» придбав товар та сплатив за нього кошти у вересні 2014 року. Причому оскільки діяльність такого ТОВ «А» за певними ознаками визнана такою, що не має реального характеру, то всі суми ПДВ зняті з податкового кредиту, а суми ПЗ — анульовані, податкові повідомлення-рішення не виносилися. Але в цьому випадку конкретно до ТОВ «Б» претензій податковий орган в акті перевірки не має.
Щодо ТОВ «Б», то незадовго до цього воно проходило планову перевірку, що охоплювала і цей період — вересень 2014 року. I порушень ні за цей період, ні за госпопераціями з ТОВ «А» не виявлено. Але оскільки повторні перевірки заборонені (п. 78.2 ПКУ), то податкова міліція відкриває кримінальне провадження щодо засновників ТОВ «А»1, і позапланова перевірка ТОВ «Б» уже проводиться за постановою слідчого. За результатами перевірки складається акт, де суми ПДВ знімаються з податкового кредиту через наявність акта перевірки щодо ТОВ «А» та приймається податкове повідомлення-рішення.
1 Як правило, на підприємствах, подібних до ТОВ «А», слідчі отримують від засновників пояснення, що вони жодного стосунку до цього підприємства не мають, реєструвати не бажали і взагалі госпдіяльністю не займаються.
Отже, маємо фактично двох контрагентів, які здійснюють госпдіяльність, підтримують бізнес-зв'язки, але мають безліч претензій з боку фіскалів.
Загалом все би складалося непогано, якби підприємства могли оскаржувати акти перевірок. Але нині право на оскарження стосується виключно рішень органів ДФС про нарахування грошових зобов'язань. Тож в окремих випадках доводиться боротися за двох — за нашим прикладом, йдеться про ТОВ «Б».
Також зазначимо що всі ці відомості зі всіх актів перевірок заносяться до інформаційних баз даних ДФС та використовуються всіма структурними підрозділами. Тобто сама ж ДФС поширює цю інформацію серед своїх працівників. Але у коментованому листі ДФС знайшла виправдання таким діям — якщо висновки акта перевірки не визнані протиправними та не скасовані за результатами розгляду заперечень до цього акта або в судовому порядку, вони не можуть вважатися неправомірними лише на підставі того, що висновки акта (довідки) контрагента суперечать їм. Адже у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати заперечення у терміни, передбачені абз. 1 п. 86.7 ПКУ.
I це незважаючи на те що самі ж фіскали домоглися судових рішень, де суди вказують на фіксацію в актах перевірок лише службової інформації, яка не впливає на права та обов'язки платників податків. Й оскаржити акти перевірок платники податків не мають жодної можливості.
Але що буде, якщо все-таки оскаржили та отримали рішення — наприклад, ТОВ «Б» звернулося до суду, який своїм рішенням скасував податкове повідомлення-рішення? Чи зобов'язані податкові органи вилучати чи іншим способом виправляти інформацію про ТОВ «Б», яка внесена до інформаційних баз ДФС?
Адже фактично, якщо суд визнав реальними госпоперації між ТОВ «Б» та ТОВ «А», то неправдивою є й інформація, наведена в акті перевірки ТОВ «А», де всі госпоперації за вересень 2014, у т. ч. й з ТОВ «Б», визнані нереальними. Мало того, принаймні показники ПЗ з ПДВ за госпоперацією між ТОВ «А» та ТОВ «Б» за вересень 2014 року мають бути поновлені.
На це ДФС відповідає: питання стосовно заходів щодо відображення, поновлення, а також усунення розбіжностей (коригування показників), що містяться в автоматизованих базах та системах контролюючих органів, у тому числі за матеріалами перевірок (звірок) платників податків, відповідно до п. 74.1 ПКУ є компетенцією контролюючих органів. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання відповідно до п. 74.2 ПКУ використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.
Тож маємо, що маємо, — фіскальні органи самі складають акти перевірок, акти про неможливість проведення зустрічної звірки, інші акти та довідки, наводять там службову інформацію та поширюють її в органах ДФС, у т. ч. і з метою прийняття рішення про проведення перевірок та зустрічних звірок, а у разі потреби — самостійно її змінюють. I як не дивно, але навіть суди не спроможні виправити цю ситуацію. Адже, як відомо, в ситуаціях, коли суди приймали рішення про внесення змін до інформаційних баз даних про платника податків та зобов'язували поновити анульовані показники податкової звітності з ПДВ, перевірити виконання рішень судів неможливо. Iнформація з баз даних органів ДФС платникам податків не надається.
Платникам податків залишається самостійно впливати на органи ДФС: обмінюватися судовими рішеннями та посилатися на них під час розгляду заперечень до актів перевірок, у процедурах адміністративних та судових оскаржень рішень органів ДФС та їх дій чи бездіяльності.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»