До листа Головного управління ДФС у м. Києві від 04.10.2016 р. №21611/10/26-15-14-06-04-29
Коментований лист є доволі позитивним для підприємств, які виплачують доходи у вигляді дивідендів своїм засновникам-фізособам. Адже на практиці часто виникає запитання щодо застосування ставки ПДФО у розмірі 18% чи 5% у разі зміни системи оподаткування юрособи, засновники якої прийняли рішення про виплату дивідендів.
Ставка ПДФО з дивідендів, згідно з п. 167.5 ПКУ, залежить від податкового статусу підприємства, яке нараховує дивіденди. Якщо це:
— платник податку на прибуток підприємств, — ставка ПДФО 5%;
— платник єдиного податку, — ставка ПДФО 18%.
У листі слушно повідомляється, що підприємство має нарахувати ПДФО за ставкою, чинною на дату прийняття рішення про виплату дивідендів.
Отже, якщо підприємство нараховуватиме дивіденди з 01.01.2017 р. за 2016 рік, перебуваючи у 2017 році на спрощеній системі оподаткування, такі пасивні доходи підлягають оподаткуванню за ставкою 18%. Тому для уникнення оподаткування ПДФО за ставкою 18% підприємствам, які планують у 2017 році бути платниками ЄП, рекомендуємо нарахувати дивіденди та суму ПДФО і військового збору у 2016 році, коли підприємство є платником податку на прибуток (проведення Д-т 443 К-т 671 й одночасно Д-т 671 К-т 641, Д-т 671 К-т 642). Нарахування має підтверджуватися документально і бухгалтерськими даними.
Саму суму дивідендів можна сплатити і пізніше (залежно від строку, зазначеного у протоколі), а от податки у цьому разі підлягають сплаті за рахунок нарахованого доходу протягом 30 календарних днів, наступних за місяцем нарахування дивідендів (пп. 168.1.5 ПКУ).
Звітним періодом, за який виплачуються дивіденди, як правило, є рік, проте немає заборони виплачувати такі суми щокварталу. Саме тому на законодавчому рівні (ст. 4 Закону України від 19.09.91 р. №1576-XII «Про господарські товариства») встановлено вимогу зазначити в установчих документах порядок розподілу прибутків.
Зверніть увагу: у статуті кожного підприємства є окремий розділ щодо порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів). Саме з норм установчих документів потрібно виходити при нарахуванні дивідендів. У коментованому листі податкові органи на цьому моменті також наголошують: «періодичність виплат має бути встановлено в статуті підприємства».
Отже, для того щоб мати право нарахувати дивіденди у 2016 році, коли підприємство є платником податку на прибуток, і, відповідно, застосовувати ставку ПДФО 5%, слід з'ясувати, що зазначено в установчих документах. Якщо у статуті зазначено, що дивіденди нараховуються та виплачуються після сплати всіх податків та зборів (на практиці доволі часто саме таке формулювання міститься в документах), то, враховуючи річний звітний період підприємства — платника податку на прибуток, справді, нарахувати дивіденди треба після закінчення фінансового року, і тоді підприємство вже може бути платником ЄП. Якщо у статуті передбачено порядок виплати частки прибутку (дивідендів) щокварталу, то у цьому разі право на нарахування та виплату зберігається за наслідками 9 місяців звітного року. Але якщо такого права немає, слід спочатку внести зміни до статуту (тепер внесення змін відбувається протягом дня), і вже після цього виникає право на нарахування дивідендів за наслідками 9 місяців на підставі фінзвітності підприємства.
Насамкінець, якщо за результатами 9 місяців або 2016 року буде отримано чистий прибуток (К-т субрахунку 441), учасники такого підприємства можуть прийняти рішення про розподіл прибутку відповідно до напрямів використання, обумовлених статутними документами. Рішення про розподіл прибутку має засвідчуватися документально. Рішення про виплату дивідендів затверджується загальними зборами учасників та фіксується у протоколі. У протоколі також слід зазначити суму прибутку, спрямовану на виплату дивідендів, відповідний період розподілу прибутку на дивіденди, розмір дивідендів та порядок і строки їх виплати. На підставі протоколу керівник підприємства може видати наказ про нарахування та виплату дивідендів, а бухгалтерія повинна нарахувати, виплатити та відобразити ці операції в обліку (хоча видання наказу нічим не передбачене, достатньо протоколу чи рішення власника, якщо учасник володіє корпоративними правами одноособово).
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»