Лист Державної фіскальної служби України від 17.05.2016 р. №10714/6/99-99-13-04-02-15
Про розгляд звернення
Суттєво. З метою підтвердження сум, які не відносяться до складу доходу платника єдиного податку, фізичні особи — підприємці повинні мати відповідні документи: договори, банківські документи тощо.
! Фізособам — платникам єдиного податку
Державна фіскальна служба України, керуючись Положенням про Державну фіскальну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року №236, у межах компетенції розглянула звернення <...> про надання інформації щодо застосування норм чинного законодавства та повідомляє таке.
Відповідно до Господарського кодексу України (далі — Господарський кодекс) фізична особа — підприємець є суб'єктом господарювання (стаття 2 та стаття 3 Господарського кодексу).
Частиною 8 статті 19 Господарського кодексу визначено, що усі суб'єкти господарювання зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи.
Згідно із підпунктом 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) платники єдиного податку першої та другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи — підприємці), які не є платниками податку на додану вартість (далі — ПДВ), ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів. Для платників єдиного податку третьої групи (фізичні особи — підприємці), які є платниками ПДВ, передбачено форму книги обліку доходів та витрат (підпункт 296.1.2 пункту 296.1 статті 296 Кодексу).
Одночасно для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 Кодексу).
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 статті 44 Кодексу, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання — з передбаченого Кодексом граничного терміну подання такої звітності (абзац перший пункту 44.3 статті 44 Кодексу).
Дані книги обліку доходів або книги обліку доходів та витрат платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця використовуються для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.
Фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку зобов'язані забезпечити зберігання первинних документів, на підставі яких заповнювалися дані книги обліку доходів або книги обліку доходів та витрат, що використовувалися для складання податкової декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця, або звітності щодо інших податків і зборів — у разі їх сплати.
Отже, відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Кодексу показники податкової декларації платника єдиного податку, у тому числі сума доходу фізичної особи — підприємця, повинні бути підтверджені первинними документами, які у разі необхідності мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно із підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 та пунктом 85.2 статті 85 Кодексу.
Зауважуємо, відповідно до пункту 292.16 статті 292 Кодексу право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році мають платники єдиного податку за умови неперевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого для відповідної групи платників єдиного податку.
При цьому якщо протягом календарного року платники першої і другої груп використали право на застосування іншої ставки єдиного податку у зв'язку з перевищенням обсягу доходу, встановленого для відповідної групи, право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступному календарному році такі платники мають за умови неперевищення ними протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу (для третьої групи).
Вимоги, у тому числі щодо розміру доходу, за умови дотримання яких фізичні особи — підприємці мають право перебувати у відповідній групі платників єдиного податку, визначені у пункті 291.4 статті 291 Кодексу.
Таким чином, з метою підтвердження сум, які не відносяться до складу доходу платника єдиного податку, фізичні особи — підприємці повинні мати відповідні документи (договори, банківські документи тощо), зокрема, у разі якщо надходили транзитні кошти для виконання або організації виконання визначених договором транспортного експедирування послуг, суми кредиту в іноземній валюті, проценти, отримані від банку за користування коштами на рахунку, суми завдатку у випадку, якщо поверталися кошти, які помилково надійшли на розрахунковий рахунок фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку.
Щодо підтвердження показників, відображених фізичними особами — підприємцями у податкових деклараціях з ПДВ, слід зазначити таке.
Статтею 16 Кодексу визначено, що платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.
Надання належним чином укладеного договору між платниками податків, а також оформленої в установленому порядку податкової накладної не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт, наданих послуг, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Зазначена позиція також викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку, у тому числі даних податкових декларацій з ПДВ, можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Крім того, слід зазначити, що згідно з пунктом 297.3 статті 297 Кодексу платник єдиного податку виконує передбачені Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів (далі — ПДФО) на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.
За відсутності первинних документів на товари (роботи, послуги), придбані платником єдиного податку, у разі виявлення факту неутримання ПДФО під час виплати доходу громадянам до платників податків застосовуються штрафні санкції як до податкового агента, передбачені пунктом 127.1 статті 127 Кодексу, та на суму податкового боргу нараховується пеня після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Кодексу.
За незбереження первинних документів до платників можуть бути застосовані штрафи відповідно до пункту 121.1 статті 121 Кодексу.
Крім того, до фізичних осіб, які не ведуть або ведуть з порушенням облік доходів та витрат, застосовується відповідальність у формі адміністративного штрафу.
Перший заступник голови С. БІЛАН