Лист Державної фіскальної служби України від 15.02.2016 р. №3081/6/99-99-19-02-02-15
Щодо оподаткування операцій фінансового лізингу
Суттєво. ОЗ, утримувані платником податку на прибуток з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, є інвестиційною нерухомістю, на суму уцінки яких підлягає коригуванню фінрезультат до оподаткування.
! Лізингодавцям за договорами фінансового лізингу
Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування операцій фінансового лізингу та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України, повідомляє.
Податковий кодекс України (далі — Кодекс) містить власне визначення лізингових (орендних) операцій (пп. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Під лізинговою (орендною) операцією розуміється господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.
Лізингові операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житлових приміщень, оренди житла з викупом.
Зворотним лізингом (орендою) є господарська операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою і передбачає продаж основних засобів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних засобів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.
До 1 січня 2015 року оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснювалось у порядку, встановленому п. 153.7 ст. 153 Кодексу у редакції, чинній до 01.01.2015 р.
Починаючи з 1 січня 2015 року змінено порядок визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу в редакції, чинній з 01.01.2015 р., об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.
Отже, господарські операції платника податку відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування з подальшим його коригуванням.
Доцільно зазначити, що порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій з продажу активу з укладанням угоди про його одержання продавцем у фінансову оренду та продажу активу з укладанням угоди про його одержання продавцем в операційну оренду визначено пунктами 19 та 20 П(С)БО 14 «Оренда», затвердженого наказом Мінфіну від 28.07.2000 р. №181.
Водночас, відповідно до пп. 141.2.1 п. 141.2 ст. 141 Кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму уцінки інвестиційної нерухомості, яка оцінюється за справедливою вартістю, відображеною у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, що перевищує суму раніше проведеної дооцінки таких активів.
Інвестиційною нерухомістю є власні або орендовані на умовах фінансової оренди земельні ділянки, будівлі, споруди, які розташовуються на землі, утримувані з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, а не для виробництва та постачання товарів, надання послуг, адміністративної мети або продажу в процесі звичайної діяльності (П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2007 р. №779).
Тобто основні засоби, утримувані платником податку з метою отримання орендних платежів та/або збільшення власного капіталу, є інвестиційною нерухомістю, на суму уцінки яких підлягає коригуванню фінансовий результат до оподаткування відповідно до положень пп. 141.2.1 п. 141.2 ст. 141 Кодексу.