До листа Головного управління ДФС у м. Києві від 05.11.2015 р. №3327/П/26-15-17-04-14
Послуги від платників ЄП
Враховуючи листи податкових органів, робимо висновок, що надання послуг підприємцями на єдиному податку залежно від обраної групи на практиці спричинює запитання. Проаналізуймо докладніше відповіді ДФСУ.
Транспортні послуги
У листі ДФС у Вінницькій області №625/Ш/02-32-17-01-17 від 29.10.2015 р. (див. «ДК» №46/2015) правомірно зазначено, що товарно-транспортна накладна (далі — ТТН) належить до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. Проте не потрібно вважати, що цей документ повинен складати перевізник-підприємець кожному контрагенту. Це не так. ТТН справді має бути, цього ми не заперечуємо, але виписує такий документ замовник послуг перевезення!
ТТН — це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, і призначений він у т. ч. для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Форма ТТН затверджена як додаток 7 до Правил №3631.
Відповідно до п. 11.4 Правил №363, ТТН виписує в кількості не менше ніж чотири примірники замовник (вантажовідправник або вантажоодержувач), засвідчує всі ТТН підписом і за потреби печаткою (штампом). Якщо кожен із учасників перевезення (контрагент) повинен мати ТТН, то забезпечити їх необхідною кількістю ТТН зобовязаний саме замовник перевезення. А перевізник, згідно з п. 14.4 Правил №363, виписує рахунок за виконані перевезення на підставі належним чином оформлених ТТН.
Отже, серед переліку документів, необхідних для перевезення вантажу автомобільним транспортом у перевізника-підприємця, який надає послуги, повинна бути ТТН, яку виписує замовник — особа, що уклала з перевізником договір про перевезення вантажів. Відносини між автомобільними перевізниками та замовниками транспортних послуг регулює Закон про автомобільний транспорт2. Перелік документів, необхідних для перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, для водія-підприємця затверджено постановою КМУ від 25.02.2009 р. №207. І як слушно підкреслено у листі ДФС у Вінницькій області від 29.10.2015 р. №624/Ш/02-32-17-01-17 (див. «ДК» №46/2015), обмежень щодо надання транспортних послуг у підприємців — платників єдиного податку на третій групі немає.
1 Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. №363.
2 Закон України від 05.04.2001 р. №2344-III «Про автомобільний транспорт».
Контрагенти — покупці
У п. 291.5 ПКУ зазначено види діяльності та умови, за яких суб'єкт господарювання не може обрати спрощену систему оподаткування. Але, крім цієї норми, підприємцю — платнику єдиного податку слід враховувати й інші критерії права перебування на тій чи іншій групі єдиного податку. Так, згідно з ч. 2 п. 291.4 ПКУ підприємцю — платнику єдиного податку на другій групі не можна надавати послуги (в т. ч. послуги з перевезення) юридичним особам — неплатникам єдиного податку. Проте обмеження щодо продажу товарів юридичним особам (у т. ч. оптова торгівля) не передбачено (що підтверджено листом ДФС у м. Києві від 05.11.2015 р. №3327/П/26-15-17-04-14, див. «ДК» №46/2015).
Отже, покупцями послуг у підприємця — платника єдиного податку другої групи можуть бути лише платники єдиного податку або фізособи. Якщо ця умова порушується, підприємцю — платнику єдиного податку на другій групі загрожує оподаткування отриманого доходу за ставкою 15% (відповідно до ч. 5 п. 293.4 ПКУ), а з першого числа місяця, наступного за податковим кварталом, у якому здійснювалася така діяльність, йому доведеться перейти на загальну систему оподаткування (відповідно до ч. 9 пп. 298.2.3 ПКУ).
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»