До листа Державної фіскальної служби України від 29.09.2015 р. №20635/6/99-99-15-03-01-15
Земельний податок у платників ЄП
У листах від 29.09.2015 р. №20635/6/99-99-15-03-01-15 та від 30.09.2015 р. №20745/6/99-99-15-03-02-15 (див. «ДК» №42/2015) ДФСУ розглянула проблемні питання, які хвилюють багатьох платників єдиного податку, що є власниками або користувачами земельних ділянок. Проаналізуймо разом, хто з них і коли має сплачувати земельний податок.
Хто сплачує земельний податок?
Відповідно до статей 269 і 270 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктом оподаткування — земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Однак, як і раніше, хоча серед платників земельного податку зазначено землекористувачів, ті з них, які уклали договори оренди земельних ділянок з органами виконавчої влади або з органами місцевого самоврядування, сплачують орендну плату до відповідних бюджетів у загальному порядку (згідно зі ст. 288 ПКУ).
Пільга для платників ЄП
Згідно з пп. 4 п. 297.1 ПКУ, платники ЄП не сплачують податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками ЄП 1 — 3-ї груп для провадження господарської діяльності, та платниками ЄП 4-ї групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Земля під нерухомістю
Коли «єдиноподатник» має у власності або в користуванні просто земельну ділянку, то питань зі сплатою земельного податку немає — або він використовує таку ділянку з метою отримання доходу, з якого сплачує єдиний податок, і не сплачує земельного податку, або ж навпаки.
Наприклад, якщо йдеться про платника єдиного податку 4-ї групи, то пільга поширюється на землю, на якій у звітному періоді безпосередньо вирощується сільгосппродукція, а також інші землі сільськогосподарського призначення (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільгосппродукції, землі тимчасової консервації тощо, незважаючи на те що пп. 14.1.123 ПКУ відносить такі землі до несільськогосподарських угідь).
Щоправда, якщо ділянка простоює або придбана з метою продажу, довести право не сплачувати земельний податок буде важко. Оскільки відповідну пільгу «спрощенці» мали і в минулі роки, є судові рішення1, за якими, якщо платник єдиного податку не здійснював протягом певного періоду господарської діяльності із земельними ділянками, які йому належать, йому такий земельний податок донараховували (звісно, зі штрафними санкціями та пенею).
Ще цікавіша ситуація із землею, на якій стоїть будівля.
По-перше, як визначити площу земельної ділянки, яка належить «спрощенцю» (або якою він користується)?
По-друге, як довести, що сплачувати земельний податок за таку ділянку не треба? Якщо ж довести це важко, то хоча б з якого місяця треба починати сплачувати такий земельний податок2?
1 http://www.visnuk.com.ua/ua/pubs/id/2988.
2 Див. щодо цього питання і статтю Н. Канарьової «Купив будинок — отримав землю» в «ДК» №38/2015.
Роз'яснення ДФСУ
У коментованих листах податківці стверджують таке.
Платник єдиного податку не є платником земельного податку за земельну ділянку під нежитловим приміщенням (його частиною) у багатоквартирному житловому будинку з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, за умови що така земельна ділянка цим платником використовується виключно для здійснення господарської діяльності.
Як це довести, однозначно не зрозуміло: податківці не дають чіткого алгоритму. На думку автора, земля в цьому разі використовується завжди однаково — на ній стоїть будівля. Отже, використовується ця земля чи ні у господарській діяльності, безпосередньо залежатиме від напряму використання такого приміщення.
Хоча іноді податківці вдаються до радикальних висновків1. Наприклад, якщо земельна ділянка надається в оренду, — чи вважати, що вона використовується у господарській діяльності? Так, безперечно, адже відносини оренди передбачають отримання орендної плати, а отже, доходу. А якщо надається в оренду нерухомість, яка розташована на такій ділянці? Так само. Але податківці заявляють: для звільнення від сплати земельного податку в оренду має бути надано саме земельну ділянку. Супутнє використання земельної ділянки орендарем при оренді будівлі або споруди не дає підстав для звільнення орендодавця від сплати земельного податку. Принаймні користування на підставі відносин оренди нерухомості точно не дає.
Податківці у такий спосіб начебто підштовхують платників єдиного податку надавати за договором оренди окремо будівлю і окремо — ще й земельну ділянку, яка до неї належить (хоча це й суперечить ст. 796 ЦКУ). Інакше — платники єдиного податку, що є власниками земельних ділянок або постійними землекористувачами, за земельні ділянки під будівлями (їх частинами), переданими іншим суб'єктам господарювання, з урахуванням прибудинкової території повинні сплачувати земельний податок на загальних умовах незалежно від виду діяльності, у т. ч. якщо надання в оренду нерухомого майна є основним або одним із видів діяльності2.
1 http://sfs.gov.ua/garyacha-liniya/204160.html, http://sfs.gov.ua/garyacha-liniya/178813.html.
Підтвердження розміру площ земельних ділянок, що перебувають у власності суб'єктів господарювання або у користуванні, розподілу серед власників землі та землекористувачів і розміру нормативної грошової оцінки здійснюється відповідними органами державних земельних ресурсів за місцем розташування земельних ділянок. Отже, дату початку можливої сплати земельного податку слід з'ясовувати на підставі даних Земельного кадастру. І платником земельного податку суб'єкт господарювання стає з дати, коли відбулася державна реєстрація його права власності/користування щодо земельної ділянки.
Якщо ж будівля ще не добудована і платнику єдиного податку ще не належить, то й говорити про сплату земельного податку на ділянку, право власності/користування на яку переходить до нього з такою будівлею (її часткою), зарано. Те саме стосується і ситуації, коли право власності на будівлю (її частку) вже оформлено, а на земельну ділянку, яка до неї належить, — ні.
Адже з 01.01.2015 р. при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ПКУ).
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»