До листа Головного управління ДФС у Київській області від 23.02.2015 р. №565/10/10-36-11-01-10
Коментований лист буде цікавий платникам ПДВ тим, що в ньому наведено алгоритм: у якій саме послідовності податківці позбавлятимуть статусу платника ПДВ з підстави незнаходження за місцем реєстрації суб'єкта господарювання. Як відомо, ч. «ж» п. 184.1 ПКУ — найулюбленіша підстава податківців для анулювання реєстрації. А враховуючи рівень свавілля в цій царині, змогти передбачити дії податківців хоча б на один крок уперед у цьому питанні не завадить нікому.
За загальним правилом п. 49.8 ПКУ, прийняття декларації — обов'язок контролюючого органу. Але податківці можуть не приймати звітність, якщо вона складена з порушеннями порядку її заповнення — зокрема, відсутність індивідуального податкового номера в реєстрі платників ПДВ дасть змогу не прийняти податкову звітність на цілком законних підставах. Для того щоб позбавити платника податків права зазначити індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру, потрібно провести процедуру його анулювання.
Працівники контролюючих органів можуть перевіряти фактичне місцезнаходження платника податків. У разі його невиявлення перевіряльники мають усі підстави для повідомлення відповідного державного реєстратора за формою 18-ОПП (затверджена наказом МФУ від 09.12.2011 р. №1588), який надішле повідомлення платнику податку про необхідність підтвердження його місцезнаходження. І якщо після такого повідомлення не подати реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, до ЄДР буде внесено запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей, наслідком чого стане анулювання реєстрації платником ПДВ і відмова у прийнятті декларації.
Це загальний алгоритм — як повинен діяти перевіряльник і які наслідки такої перевірки можуть бути для платника податків. Тобто наявність офісу за місцем реєстрації або ж можливість оперативного доставлення кореспонденції та можливість листування з податківцями мали би позбавити окремих працівників податкових органів будь-якої змоги маніпулювати результатами перевірок фактичного місцезнаходження платників податків. Але в реальному житті це далеко не так.
У реальних умовах керівництво суб'єкта господарювання абсолютно нічим не захищене від свавільного небажання працівника податкової міліції «не помічати» директора, який сидить навпроти з документами на оренду офісу, і зазначати в протоколі, що за цією адресою розташоване зовсім інше підприємство. І навіть договір оренди та своєчасно сплачені орендні платежі не переконують такого податківця, що підприємство все-таки має право перебувати за цим місцезнаходженням. Мета такої поведінки податкового міліціонера? Вона не є чимось наперед визначеним та прогнозованим, щоб можна було давати конкретні поради, як їй запобігти. Але його дії завжди спрямовані на досягнення конкретної мети, якої законним шляхом досягти б не вдалося. І тут усе залежить від того, чи зможе керівництво вже на перших етапах зламати «багатоходівку» податкового міліціонера і відмовитися грати за його правилами.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор