Яким чином відображати у бухгалтерському та податковому обліку витрати на миття транспортних засобів, що належать підприємству або орендуються ним?
Податкове законодавство та правила бухгалтерського обліку не містять спеціальних норм щодо податкового обліку витрат на автомийку. Водночас прибирально-мийні роботи можуть бути віднесені до витрат з технічного обслуговування автомобіля.
Так, відповідно до п. 3.5. Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.98 р. №102 (далі — Положення №102), щоденне обслуговування, яке здійснюється після роботи з метою підготовки дорожнього транспортного засобу до подальшої експлуатації, передбачає, зокрема, виконання робіт щодо підтримання належного зовнішнього вигляду. При цьому прибирально-мийні роботи виконуються за потребою, але обов'язково перед технічним обслуговуванням чи ремонтом. Зазначене Положення поширюється на юридичних та фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності.
Таким чином, миття автомобіля включається до технічного обслуговування. Його метою, згідно з п. 1.2 Положення №102, є підтримання дорожніх транспортних засобів у технічно справному стані та належному зовнішньому вигляді, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки.
Отже, витрати на миття авто, що виконується за потребою або перед технічним обслуговуванням чи ремонтом, належать до витрат на утримання транспортних засобів. Якщо автомобіль використовується в господарській діяльності, то незалежно від того, є він власним чи орендованим, підприємство має право віднести витрати на миття авто до податкового обліку (звичайно, за наявності необхідних підтвердних документів). Податковий та бухгалтерський облік таких витрат ґрунтується на однакових засадах: витрати обліковуються відповідно до їх економічного призначення за місцем виникнення. Це може бути собівартість, загальновиробничі, адміністративні витрати або витрати на збут чи навіть інші витрати (операційні чи не операційні). Як правило, на практиці миття технологічного автотранспорту або автотранспорту, що використовується в процесі виробництва, здійснюється силами підприємства безпосередньо його працівниками. Тож питання щодо послуг миття від сторонніх осіб зазвичай виникає щодо легкового автотранспорту, який обслуговує адмінперсонал або використовується з метою збуту продукції. Адже саме ці транспортні засоби частіше виїжджають за межі підприємства, де і можуть скористатися такими послугами.
Згідно з нормами ПКУ, витрати на утримання й обслуговування автомобілів визнаються в податковому обліку платника податку на прибуток підприємства за підпунктами: «г» пп. 138.8.5 — у складі загальновиробничих витрат, «в» пп. 138.10.2 — адміністративних витрат, «д» пп. 138.10.3 — збутових, пп. 138.10.4 ПКУ — інших операційних витрат. Для бухгалтерського обліку відповідне регулюється пунктами 15.4, 18, 19, 20 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31.12.99 р. №318. Як правило, витрати на автомийку відноситимуться на ту статтю витрат, куди відноситься амортизація, а також витрати на ПММ, використані відповідним автомобілем. На можливість визнання витрат на автомийку у складі витрат у податковому обліку з податку на прибуток вказувала ДПС України в листі від 25.10.2012 р. №4214/0/61-12/23-50.0114 (див. «ДК» №41/2014). Окрім цього, аналогічна позиція на сьогодні висвітлюється в ЄБЗ в підкатегорії 102.07.20.
Послуги автомийок можуть на практиці надаватися юридичними особами, але найчастіше вони надаються фізособами-підприємцями. Нерідко підприємства, що мають багато автомобілів, укладають договори із суб'єктами господарювання, які здійснюють регулярне обслуговування транспортних засобів (миття авто), з періодичною оплатою рахунків на підставі актів щодо обсягу фактично виконаних робіт (послуг).
Проте нерідко такі послуги надаються безпосередньо за зверненням водіїв за готівку. Якщо це є прийнятним для підприємства (тобто послуги замовляють від імені та за рахунок підприємства), то підприємству слід пам'ятати про необхідність наявності певних документів при розрахунках із підприємцем. Згідно з п. 177.8 ПКУ, під час нарахування (виплати) фізособі-підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують ПДФО у джерела виплати, якщо фізособа-підприємець, яка отримує такий дохід, надала копію документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Тобто, крім товарного чека чи прибуткового ордера, підприємець повинен надати копію витягу або виписки з ЄДР про його реєстрацію як підприємця.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., доцент, аудитор