Лист Міністерства соціальної політики України від 10.06.2014 р. №214/13/116-14
Щодо умов праці інвалідів та порядку звільнення працівника за прогул (витяг)
Суттєво. Власник або уповноважений ним орган може, а не зобов'язаний розірвати трудовий договір із працівником, який вчинив прогул.
! Роботодавцям
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, що використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, що відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести за їхньою згодою на таку роботу відповідно до медичного висновку тимчасово або без обмеження строку.
При переведенні за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижче оплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (стаття 170 Кодексу законів про працю України). <...>
Надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати на строк, на який вони повинні бути переведені на легшу роботу, відповідно до медичних рекомендацій, законодавством не передбачено.
Що стосується звільнення працівника за прогул, то треба зазначити таке.
Прогулом вважається відсутність на роботі працівника без поважних причин як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин. Таке визначення поняття прогулу дається в пунктах 25, 26 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР за погодженням із ВЦРПС від 20 липня 1984 р. Зазначені Типові правила є нормативним актом і відхилення від їх норм є неприпустимим, за винятком тих випадків, коли норми самих Типових правил як нормативного акта Союзу РСР суперечать законодавству України і втратили чинність із цієї причини. До місцевих правил внутрішнього трудового розпорядку можуть бути включені положення, що доповнюють Типові правила, конкретизують їх положення.
Згідно з пунктом 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути розірвано за ініціативою власника або уповноваженого ним органу в разі прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Тобто власник або уповноважений ним орган може, а не зобов'язаний розірвати трудовий договір із працівником, який вчинив прогул.
Звільнення з цієї підстави допускається тільки в тому разі, якщо працівник вчинив прогул або не з'являвся на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважної причини. Оцінка причин як поважних здійснюється судом під час розгляду спору про звільнення. Очевидно, поважними треба визнати такі причини, які виключають провину працівника. <...>
Факт прогулу повинен бути зафіксований шляхом складення акта, що є підставою для внесення відповідних відміток до табеля обліку використання робочого часу працівників. У табелі проставляється відмітка «пр» — прогул.
Разом з тим слід зазначити, що звільнення за вчинення прогулу (у тому числі і за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) є дисциплінарним стягненням і має здійснюватися з дотриманням правил, установлених для застосування дисциплінарних стягнень (статті 147 — 149 Кодексу законів про працю України).
Директор Департаменту О. ТОВСТЕНКО