До магазину прийшли податківці з наказом на проведення фактичної перевірки. Кажуть, їм подзвонили на «гарячу лінію» та повідомили про порушення — торгівля алкоголем без ліцензії, троє працівників магазину офіційно не працевлаштовані. Чи можемо ми їх не допустити?
Нагадаємо, що свого часу ДПАУ в листі від 01.06.2011 р. №5283/К/23-7014/624 (див. «ДК» №6/2012) зазначила: «Податковим кодексом України не передбачено надання платникові податків відомостей про те, за інформацією якого державного органу чи органу місцевого самоврядування та на підставі яких фактів проводиться перевірка».
Якщо звернутися до приписів ст. 80 ПКУ, в якій наведено перелік обставин, які дають право на проведення фактичної (по суті — раптової) перевірки, то серед них є лише вказівка тільки на факт отримання певної інформації в установленому законодавством порядку від державних органів чи органів місцевого самоврядування про факти порушень чи можливих порушень чинного законодавства (пп. 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 ПКУ).
Отже, як саме тлумачити вислів «отримання в установленому законодавством порядку інформації»?
Наприклад, чи скарга фізособи, госпсуб'єкта або громадської організації, що надійшла на «гарячу лінію» органу Міндоходів, може вважатися отриманою в установленому законодавством порядку?
Відповідно до статей 3, 5, 18 Закону України від 02.10.96 р. №393/96-ВР «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені у письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) та скарги.
Звернення може бути усним (викладеним громадянином та записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.
Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги.
За таких обставин і не дивно, що ВАСУ, розглядаючи подібний спір у суді (ухвала від 20.05.2014 р. №К/800/16414/131), визнав правомірними дії податкового органу з призначення та проведення фактичної перевірки госпсуб'єкта за інформацією, отриманої телефоном, що було зафіксовано в інформації Інформаційно-довідкового департаменту ДПСУ. Відповідне звернення було направлено за належністю для розгляду ДПС у Харківській області, яка і провела зазначену перевірку зі складенням акта та прийняттям податкового повідомлення-рішення.
Водночас нагадаємо, що згідно з п. 81.1 та 81.2 ПКУ платник податку має право не допустити до перевірки, якщо за наявності всіх належним чином оформлених документів немає законних підстав на її проведення. Утім, як свідчить практика, перевіряльники відмовляються надавати відомості про телефонний дзвінок на «гарячу лінію» Міндоходів та найменування (П. І. Б.) особи, яка звернулася зі скаргою. Тому госпсуб'єкту під час отримання наказу на перевірку без докладної інформації у ньому досить важко визначити, чи законною є підстава для проведення фактичної перевірки.
Хоча заради справедливості наголосимо, що особа, яку перевіряють, також має право знати про істинні підстави (передумови) для перевірки. Інакше це може призвести до помилки, яку виправити значно тяжче. На сьогодні законотворці спробували виправити цю ситуацію та внесли зміни2 до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», де, зокрема, у ст. 3 серед принципів здійснення держнагляду (контролю) зазначено такий, як «неприпустимість проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими необґрунтованими заявами». Утім, нам ще доведеться бути свідками його застосування.
Нараз ситуація невтішна — наприклад, у постанові Тернопільського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 р. у справі №819/458/14-a3 підприємець лише під час проведення фактичної перевірки дізнався про те, що перевіряти мали зовсім іншу особу: скарга була на придбані продукти харчування, а перевіряли особу, яка лише здає в оренду приміщення під продуктовий магазин.
1 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38878730.
2 Закон України від 22.07.2014 р. №1600-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження втручання у діяльність суб'єктів господарювання» набрав чинності з 17.08.2014 р., див. «ДК» №35/2014, коментар «ДК».
Тож вирішення питання про недопуск перевіряльників до проведення фактичної перевірки, з огляду на наведені норми ст. 81 ПКУ та їх тлумачення податковими органами, залежить радше від інтуїції платника податку, ніж від норм закону.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»