Коментар

До наказу Міндоходів від 01.07.2014 р. №366

Ключову роль у податковому обліку гарантійних витрат відіграє облік покупців, які отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), та факт зворотного отримання бракованого товару (у разі його заміни). Порядок такого обліку затверджено наказом Мінфіну України від 03.12.2012 р. №1263 (далі — Порядок №1263, див. «ДК» №37/2013, коментар).

Так, платник податку зобов'язаний вести окремий облік покупців, які отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), у т. ч. якщо вони проведені платником податку через третіх осіб (центри сервісного обслуговування).

Такий облік ведеться в паперовій або електронній формі (з дотриманням вимог закону про електронний документообіг), зокрема й на основі звітів від центрів сервісного обслуговування, в Книзі обліку покупців, які отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування)¹. Максимально коректний облік і правильне заповнення цієї Книги безпосередньо визначають право на збільшення витрат продавця такого товару на вартість замін.

¹ Форма Книги є додатком до Порядку №1263.

Сам факт нарахування підприємством гарантійних забезпечень (за запланованими гарантійними витратами) не знайде свого відображення в податковому обліку. Податкові витрати матимуть місце тільки за фактом їх реального понесення у розмірі фактично здійснених гарантійних витрат.

Адже, як ми пам'ятаємо, відповідно до пп. 140.1.4 ПКУ до складу податкових відносять будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку.

Фактично в податковому обліку гарантійні витрати як такі можуть існувати тільки для особи, що взяла на себе гарантійні зобов'язання самостійно або є зобов'язаною за гарантією на підставі вимог законодавства.

Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійних замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначені Порядком №506¹, дотримання якого, як бачимо, є запорукою відображення податкових витрат за такими сумами. Виробники можуть упевнено відносити до складу податкових гарантійні витрати за споживчими товарами з Переліку груп технічно складних побутових товарів, який затверджено як додаток 1 до Порядку №506. Усе, що не ввійшло до цього переліку, проходить повз регістри податкового обліку (про це зазначають податківці в УПК №366).

¹ Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затверджений постановою КМУ від 11.04.2002 р. №506, див. «ДК» №37/2013, коментар.

Чи залежать податкові витрати з гарантійного обслуговування від статусу покупця? Як слушно зауважують податківці в коментованій УПК, ні, не залежать. Підпункт 140.1.4 ПКУ говорить про товари, продані платником податку. І жодної прив'язки до статусу покупця — чи то юридична особа, чи то особа-підприємець, чи звичайна фізична особа — тут немає. Податківці і під час дії Закону про прибуток, і тепер, коли діє ПКУ, твердо стоять на позиції, що ця норма прив'язується виключно до факту продажу, а не до покупця з конкретним податковим статусом суб'єкта господарської діяльності.

Приклад На адресу підприємства-виробника надійшло звернення від фізичної особи — покупця про вихід з ладу ноутбука впродовж гарантійного терміну. Виробник придбав запчастину і провів заміну на суму 1000 грн без ПДВ. Бухгалтерський і податковий облік цієї операції наведено в таблиці.

Таблиця

Проведення ремонту реалізованого товару впродовж гарантійного терміну

Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор «Дебету-Кредиту»