Які терміни видачі готівкових коштів під звіт для господарських потреб підприємства?
А що на практиці?
Відповідно до п. 2.11 Положення №637, видача готівкових коштів під звіт на:
1) закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, — дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт;
2) на всі інші виробничі (господарські) потреби — на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Дивіться також строки видачі коштів під звіт, наведені у табличній формі.
Таблиця
Строки видачі коштів під звіт
|
Спосіб отримання авансу
|
Строк подання звіту
|
Строк повернення надміру витрачених коштів
|
| Готівкою із каси | До закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку: а) завершує відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт |
До або під час подання зазначеного звіту |
| Готівкою з застосуванням платіжних карток (у тому числі корпоративних) | До закінчення третього банківського дня після завершення відрядження | До закінчення третього банківського дня після завершення відрядження |
| У безготівковій формі із застосуванням платіжних карток (у тому числі корпоративних) | 10 банківських днів після завершення відрядження. Може бути продовжено за рішенням керівника підприємства до 20 банківських днів до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами |
—
|
Чи має право працівник підприємства під час відрядження за кордон здійснювати готівкові розрахунки в іноземній валюті за придбані товарно-матеріальні цінності для господарських потреб підприємства?
А що на практиці?
Відповідно до ст. 7 Декрету КМУ від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України — гривня.
Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.
Крім того, звернімо увагу, що, відповідно до пп. 7.1 п. 7 Правил №200, резиденти — суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме:
1) на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень;
2) на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів.
Таким чином, у наведеному випадку розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту проводяться виключно через уповноважені банки.
Працівник отримав готівкові кошти під звіт на закупівлю ТМЦ, але вчасно не відзвітував через хворобу, що підтверджено лікарняним. Чи буде в цьому випадку правопорушення і чи загрожують штрафні санкції за невчасне звітування та повернення залишку коштів?
А що на практиці?
Зазначимо, що відповідно до п. 2.11 Положення №637 видача готівкових коштів під звіт на:
1) закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, — дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт;
2) на всі інші виробничі (господарські) потреби — на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Але якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
Пам'ятайте: видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Відповідно до пп. 170.9.2 ПКУ, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:
а) завершує таке відрядження;
б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.
За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку до каси або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання звіту.
Тому радимо оформляти звіти підзвітним особам та повертати невикористану частину авансу:
1) на господарські потреби — наступного дня за днем видачі коштів під звіт;
2) на закупівлю сільгосппродукції та заготівлю вторинної сировини (крім металобрухту) — не більше 10 робочих днів з дня видачі готівки під звіт, але не пізніше закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує виконання окремої цивільно-правової дії (тобто закупівлю товару).
Форма Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядок його складання затверджені Наказом №1276. Звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримав такі кошти, на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи.
Винятків та умов щодо перенесення строків звітування у випадку хвороби підзвітної особи чи за будь-яких інших причин законодавством не передбачено. Отож у ситуації, що розглядається, слід було відзвітувати та повернути невитрачені кошти у строки, що ми навели вище. Якщо цього не сталося, то з'ясуймо, що загрожує в такій ситуації підприємству, працівнику та посадовим особам підприємства
У разі якщо підзвітна особа не звітує та не повертає своєчасно суму коштів, що залишилися, протягом встановлених пп. 170.9.2 ПКУ строків (див. вище), то сума виданих під звіт коштів (чи вчасно не повернутого залишку авансу) підлягає оподаткуванню ПДФО за ставками 15 — 17% (залежно від суми) за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а за браком суми доходу — з оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати податку (див. пп. 170.9.3 та п. 164.5 ПКУ).
Це щодо відповідальності самого працівника. Але в такій ситуації передбачена відповідальність і для підприємства. Так, згідно зі ст. 1 Указу №436, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів передбачена відповідальність у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.
Крім того, посадовим особам підприємства загрожує адмінштраф за порушення правил ведення касових операцій на суму від 8 до 15 н. м. д. г. (136 — 255 грн) згідно зі ст. 1642 КпАП.
Як бачимо, відповідальності не уникнути. Проте цікава думка щодо цього питання розміщена в Єдиній базі податкових знань (див. нижче).
Чи має право підзвітна особа, яка з поважних причин не може особисто подати Звіт про використання коштів, які були видані їй на відрядження або під звіт, передати його, а також залишок невикористаних коштів, за дорученням через іншу матеріально відповідальну особу?
Думка ДПС України
Відповідно до пп. 170.9.2 ПКУ, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі — Звіт), подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:
- завершує таке відрядження;
- завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.
Форма Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядок його складання затверджено наказом Мінфіну від 05.12.2012 р. №1276 (далі — Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку, якщо під час службового відрядження платник податку отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає Звіт і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження. Відрядженій особі — платнику податку, який застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі і строк подання Звіту не перевищив 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може продовжити такий строк до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).
Згідно із п. 5 Порядку Звіт складається платником податку (підзвітною особою), що отримала такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у самозайнятої особи.
Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст. 1003 Цивільного кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, обмежень щодо передачі до бухгалтерії заповненого Звіту та залишку невикористаних коштів, які були видані підзвітній особі, через іншу матеріально відповідальну особу на підставі договору доручення не передбачено. Однак терміни подання Звіту залишаються незмінними.
Єдина база податкових знань, сайт ДПСУ www.sts.gov.ua
На підприємстві є корпоративна картка, оформлена на директора. Директор зняв з неї гроші у сумі 15000 грн Чи можна оприбуткувати їх до каси та видати засновникові як повернення фіндопомоги?
А що на практиці?
Таку операцію здійснити можна, але варто врахувати низку моментів.
1. Поняття «поворотна фінансова допомога» присутнє у ПКУ, а цивільне законодавство оперує поняттям «позика». Згідно з ч. 3 ст. 1049 ЦКУ, грошова позика вважається поверненою у разі зарахування позиченої суми на банківський рахунок позикодавця. Водночас згідно зі ст. 1049 ПКУ позичальник повинен повернути позику в строк і в порядку, які встановлені договором. Тому якщо підприємство уклало договір із засновником на надання позики і в ньому передбачило можливість її повернення готівкою через касу підприємства, повернення позики можливе і таким чином.
2. Обмеження на готівковий розрахунок у гривнях України — згідно з п. 2.3 Положення №637 та Постановою №32 гранична сума розрахунків протягом одного дня між суб'єктами господарювання може становити лише 10000 грн Проте якщо засновник — не юрособа і не підприємець, то цілком допустимими є розрахунки з ним у готівковій формі на більшу суму (наприклад, 15000 грн). Немає обмежень і при розрахунках підприємства з найманими працівниками (наприклад, директором — не СПД).
3. Зняття грошей з рахунка підприємства за допомогою корпоративної картки прирівнюється до отримання їх під звіт. А отже, директорові потрібно буде не лише повернути гроші до каси, а й подати авансовий звіт.
Підприємство може прийняти повернені підзвітні кошти до каси від директора і того самого дня видати їх засновникові як повернення позики, не здаючи отримані гроші до банку. Оприбуткування у касі коштів, отриманих від директора як повернення підзвітних коштів, потрібно буде здійснити на підставі прибуткового касового ордера (типова форма №КО-1, додаток 2 до Положення №637) із зазначенням кореспондуючого субрахунка 372 «Розрахунки з підзвітними особами». А повернення фіндопомоги — відобразити в касовій книзі на підставі видаткового касового ордера (типова форма №КО-2, додаток 3 до Положення №637) із зазначенням кореспондуючого субрахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».
Які строки звітування підзвітної особи, яка витратила власні кошти на закупівлю товарів для потреб підприємства, та чи передбачена відповідальність за несвоєчасне звітування такої особи?
А що на практиці?
Правові питання відшкодування витрат, понесених працівником при придбанні товарів для підприємства, та інші питання правомірності використання власних готівкових коштів працівниками підприємства для вирішення виробничих (господарських) питань регулюються статтями 1159, 1160 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-ІV.
Відповідно до п. 2 Порядку №1276, Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.
Таким чином, у разі придбання працівником за власні готівкові кошти товарів для потреб підприємства, використання власних коштів у відрядженні, у визначені законодавством строки подається Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.
Зверніть увагу: чинним законодавством визначено строки звітування саме за одержані під звіт кошти на відрядження та на виконання цивільно-правових дій, а також встановлено норму оподаткування надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернених у встановлені строки. Тому в разі несвоєчасного подання Звіту при придбанні за власні кошти товарів для потреб підприємства (використанні власних коштів у відрядженні) фінансові санкції не застосовуються.
Чи має право підприємство використати готівку, яка отримана в касу, на господарські потреби (в т. ч. під звіт), не здаючи її до банку?
А що на практиці?
Відповідно до підпункту 2.9 Положення №637, готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовується ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами).
Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.
Тому якщо підприємство отримало кошти в касу і того ж дня, наприклад, видало підзвітній особі на відрядження чи під звіт на закупівлю ТМЦ для підприємства, то така операція можлива і не суперечить законодавству. У цьому випадку слід приділити особливу увагу оформленню касових документів.
Чи необхідно оприбутковувати готівкові кошти у касі підприємства, якщо вони були отримані фізособою — довіреною особою підприємства з застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу або особистого спеціального платіжного засобу та чи складається звіт про використання коштів?
Думка ДПС України
Відповідно до п. 2.12 Положення №637, фізичні особи — довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунка із застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу або особистого спеціального платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.
Відповідно до пп. 170.9.2 ПКУ звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:
- завершує таке відрядження;
- завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.
Згідно із пп. 170.9.3 ПКУ дія цього пункту поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:
а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа — платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;
б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа — платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, то строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).
Єдина база податкових знань, сайт ДПСУ www.sts.gov.ua
Яка фінансова санкція застосовується до СПД за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки?
А що на практиці?
Відповідно до п. 1 Указу №436, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів до юридичних осіб усіх форм власності, постійних представництв нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, застосовується фінансова санкція у розмірі 25% виданих під звіт сум.
Крім того, якщо працівник з якихось причин вчасно не встиг або забув подати авансовий звіт та/або повернути невикористану частину виданого авансу, це не мине для нього без наслідків. У разі порушення вимог пп. 170.9.2 ПКУ з працівника стягується ПДФО у розмірі 15% (17% — на суму, що перевищує 11470 грн у 2013 році) від усієї суми виданих під звіт чи вчасно не повернутих коштів, збільшеної на коефіцієнт згідно з п. 164.5 ПКУ, пп. 164.2.11 та ст. 167 ПКУ. Між іншим, відповідно до п. 164.4 ПКУ, при нарахуванні доходів, виражених в іноземній валюті, їх перераховують у гривні за обмінним курсом НБУ, чинним на момент одержання таких доходів. Сума податку на доходи, нарахована на невідзвітовані чи не повернуті вчасно кошти, утримується підприємством за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) фізособи за відповідний місяць, а за браком суми доходу — з оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати податку (див. пп. 170.9.1 ПКУ).
Чи може бухгалтерія не прийняти звіт від довіреної особи про використання коштів, виданих під звіт, разом із невитраченим залишком готівки, у разі якщо така довірена особа не подала документи про одержання готівки з поточного рахунка (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо)?
Думка ДПС України
Відповідно до п. 2.12 Положення №637, фізичні особи — довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу або особистого спеціального платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.
Згідно з п. 2 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, він подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.
При цьому, якщо під час службового відрядження платник податку отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає Звіт і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження. Відрядженій особі — платнику податку, який застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі і строк подання Звіту не перевищив 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може продовжити такий строк до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).
Таким чином, довірені особи підприємств подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із документами про одержання готівки з поточного рахунку із застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо).
У разі недодання до звіту документів, які підтверджують одержання готівкових коштів з поточного рахунку, посадова особа підприємства (бухгалтер) зобов'язана вжити відповідні заходи щодо підтвердження факту одержання готівкових коштів з поточного рахунку.
Єдина база податкових знань, сайт ДПСУ www.sts.gov.ua
Яким чином ФОП здійснює видачу готівки під звіт на відрядження працівника?
Думка ДПС України
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб — підприємців передбачений ст. 177 ПКУ.
Відповідно до п. 177.4 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтвердженні витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно із розділом ІІІ ПКУ. Згідно із п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ ПКУ витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, п. 138.6 — 138.9, пп. 138.10.2 — 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ПКУ.
Зокрема, відповідно до пп. «г» пп. 138.10.3 ПКУ до витрат платника податку включаються витрати на відрядження працівників, які зайняті збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Підпунктом 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПКУ передбачені особливості визначення витрат на відрядження фізичних осіб.
Відповідно до ст. 51 ЦКУ до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Згідно із частиною другою ст. 9 Закону про бухгалтерський облік первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
— назву документа (форми);
— дату і місце складання;
— назву фізичної особи — підприємця, від імені якого складено документ;
— зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
— посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
— особистий підпис або інші дані , що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи викладене, податкові органи рекомендують фізичним особам — підприємцям при оформленні первинних документів дотримуватися вимог частини другої ст. 9 Закону про бухоблік.
Пунктом 177.10 ПКУ фізичні особи — підприємці зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджено Наказом ДПА України від 24.12.10 №1025 ( далі Порядок). Згідно з п. 3.4 Порядку до гр.4 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи.
Оформлення документів на відрядження найманого працівника здійснюється відповідно Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.
Єдина база податкових знань, сайт ДПСУ www.sts.gov.ua
Чи включається до бази оподаткування ПДФО сума, що сплачена підзвітною особою СГД для проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків з рекламними цілями?
Думка ДПС України
Згідно зі ст. 1 Закону України від 03.07.1996 р. №270/96-ВР «Про рекламу» (далі — Закон №270) реклама — інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Відповідно до вищезазначеної статті Закону №270 особа — це фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні, а товар — будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності.
У відповідності до п. 163.1 ПКУ об'єктом оподаткування платника податку (як резидента гак і нерезидента) є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Підпунктом 165.1.11 ПКУ визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ПКУ.
Водночас, згідно із пп. 164.2.11 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.
Так, абз. «б» пп. 170.9.1 ПКУ визначено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, — у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.
Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, в межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у р. III ПКУ, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.
Разом з тим, відповідно до пп. 170.9.3 Кодексу дія цього пункту поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів.
Підпунктом 139.1.1 ПКУ передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених ст. 157 ПКУ, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами пп. 140.1. ПКУ).
Обмеження, передбачені абз. другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб.
При цьому, при визначенні об'єкта оподаткування, витрати платника податку на проведення реклами, які передбачено пп. 140.1.5 п. 140.1 ст. 140 ПК, відносяться до витрат на загальних підставах.
Таким чином, документально підтверджена сума, яка відноситься до витрат платника податків згідно з р. III ПКУ та сплачується підзвітною особою для проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків з рекламними цілями, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб.
Єдина база податкових знань, сайт ДПСУ www.sts.gov.ua
Працівник за власні гроші придбавав товари (послуги), складав авансові звіти. Підприємство заборгувало певну суму і до дня звільнення не розрахувалося з підзвітною особою. Чи можна виплатити гроші після звільнення?
А що на практиці?
Відносини між роботодавцем і працівником, під час яких працівник від імені підприємства за готівку чи із застосуванням платіжної картки здійснює закупівлю товарів (робіт, послуг) із наступним поданням Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, є відносинами представництва. Відповідно до статті 1007 ЦКУ, довіритель за договором доручення зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором, забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення, та відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Докладнішого порядку та строків відшкодування цих коштів законодавство не містить. Тому, на нашу думку, підприємство не тільки має право, а й зобов'язане відшкодувати колишньому працівникові суми, витрачені ним на придбання товарів, робіт, послуг, якщо таке придбання було здійснене за дорученням підприємства (або в подальшому ним схвалено — Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затверджено).
При цьому працівник (навіть колишній) має право в судовому порядку висунути до підприємства вимогу щодо стягнення з підприємства коштів. До таких вимог застосовуватиметься загальний строк позовної давності — три роки.
На підприємство виписано штраф. На розрахунковому рахунку не було достатньо грошей для його сплати. Чи може фізособа (наприклад, директор) заплатити штраф готівкою через банк, зазначивши у квитанції, що штраф сплачується від імені підприємства?
А що на практиці?
Якщо працівник підприємства сплатив штраф, накладений на таке підприємство, а потім включив таку оплату до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, то після затвердження звіту керівником підприємства цей працівник отримає відшкодування своїх витрат. Таку виплату можна зробити або з каси підприємства готівкою, або на рахунок працівника у банку. При цьому чинним законодавством чітко не встановлено терміну розрахунку підприємства-працедавця за авансовими звітами. На що потрібно звернути увагу:
1) статтею 116 КЗпП установлено, що у день звільнення працівника з ним потрібно провести розрахунок. Процедура розрахунку з працівником передбачає, з боку працедавця, погашення всіх заборгованостей, що існують у межах трудових відносин, перед працівником. Оскільки сплата штрафу здійснювалася у межах трудових відносин за розпорядженням підприємства, то заборгованість за затвердженим авансовим звітом потрібно погасити також на дату звільнення працівника;
2) оскільки заборгованість за авансовим звітом не належить до фонду оплати праці відповідно до Інструкції №51 і не є зарплатою працівника, то щодо неї діє загальний термін позовної давності у три роки, встановлений ст. 257 ЦКУ. Цей термін може бути продовжений на підставах, перерахованих у розділі 19 ЦКУ (наприклад, за домовленістю сторін). Проте коли термін давності минає, заборгованість перед працівником стає безнадійною. I тоді кредиторська заборгованість, за якою закінчився термін позовної давності, згідно з пп. «а» пп. 14.1.11 і пп. 135.5.4 ПКУ потрапляє до складу інших доходів у податковому обліку підприємства — платника податку на прибуток (для підприємства — платника єдиного податку — згідно з п. 292.3 ПКУ).
1 Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5.
Якщо таку сплату штрафу не відобразити в обліку, є імовірність, що під час податкової перевірки буде виявлено факт сплати штрафу не підприємством, і ДПС справедливо розцінюватиме сплачену суму штрафу як безповоротну фінансову допомогу з відповідними наслідками — донарахуванням податку на прибуток та сплатою штрафних санкцій і пені.