Відображення витрат
на відрядження в податковому обліку
У складі яких податкових витрат слід відображати витрати на відрядження: у складі витрат на собівартість, збут, адміністративних?
А що на практиці?
Склад податкових витрат визначає ст. 138 ПКУ. Для того щоб правильно відобразити витрати на відрядження у податковому обліку, слід звернути увагу, які саме працівники скеровані у відрядження. Залежно від посади працівника витрати на відрядження або формуватимуть собівартість продукції (послуг), або включатимуться до складу інших витрат.
Зокрема, витрати на оплату службових відряджень персоналу виробничих цехів, ділянок включаються до витрат загальновиробничого призначення, які у подальшому у більшості випадків потрапляють у собівартість товарів (пп. 138.8.5 ПКУ). Такі витрати відображаються в рядку 05.1 декларації з податку на прибуток підприємств.
Пам'ятайте: витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг), визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (робіт, послуг) (п. 138.4 ПКУ).
Витрати на службові відрядження апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу належать до адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування й управління підприємством (пп. 138.10.2 ПКУ). Такі витрати відображаються в рядку 06.1 декларації з податку на прибуток підприємств.
Витрати на службові відрядження працівників, зайнятих збутом, включаються до витрат на збут (пп. 138.10.3 ПКУ). Такі витрати відображаються в рядку 06.2 декларації з податку на прибуток підприємств.
Витрати на відрядження, які потрапляють до податкових витрат на збут та адмінвитрат, відображаються у складі податкових у періоді понесення (п. 138.5 ПКУ).
Таким чином, суму витрат на відрядження буде відображено у податкових витратах після затвердження авансового звіту та відповідно отримання документів, які підтверджують фактичні витрати, пов'язані з відрядженням.
Чи включаються до складу адміністративних витрат витрати на відрядження засновника підприємства або голови та членів правління, наглядової ради, голови ревізійної комісії акціонерного товариства?
Думка ДПС України
Відповідно до пп. 140.1.7 ПК, витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.
Ст. 89 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року №436-ІV визначено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках — учасники товариства.
Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) — голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.
Отже, оскільки голова та члени правління, наглядової ради, а також голова ревізійної комісії акціонерного товариства відповідно до законодавства є членами керівних органів платника податку, то витрати на їх відрядження можуть бути враховані у складі витрат при обчисленні податку на прибуток. Витрати на відрядження засновника товариства будуть враховуватись у складі витрат при обчисленні об'єкта оподаткування у разі, якщо засновник товариства перебуває з товариством у трудових відносинах або є головою чи членом виконавчого органу.
Єдина база податкових знань, сайт ДПСУ www.sts.gov.ua
У грудні 2012 року працівники були скеровані у закордонне відрядження для надання послуг нерезиденту, після завершення відрядження у грудні вони надали звіт та всі необхідні документи. Акт про надані послуги складено у січні — після погодження відповідних остаточних обсягів наданих послуг. У якому місяці слід відносити до витрат суми, витрачені на відрядження таких працівників?
А що на практиці?
Норми пп. 140.1.7 ПКУ передбачають віднесення витрат на відрядження фізосіб, які перебувають у трудових відносинах із платником податку на прибуток, до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування зазначеним податком.
У наведеному в запитанні випадку витрати на відрядження є виробничими витратами, бо йдеться про відрядження загальновиробничого персоналу (їх можна виокремити з тієї підстави, що вони здійснюються у зв'язку з виробництвом послуг).
Відповідно до пп. «а» пп. 138.8.5 ПКУ, витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць включаються до складу загальновиробничих витрат.
Згідно з п. 138.8 ПКУ, до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відносяться, зокрема:
1) витрати, що прямо пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
2) загальновиробничі витрати.
Порядок розподілу загальновиробничих витрат на об'єкти витрат — собівартість конкретної продукції (товарів, робіт, послуг) — передбачено у пп. 11 та 16 П(С)БО 16 «Витрати».
Згідно з принципом відповідності доходів та витрат, передбаченим у п. 138.4 ПКУ, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Отже, з урахуванням п. 137.1 та пп. 138.1.1 ПКУ, на нашу думку, витрати на відрядження виробничого персоналу мають бути враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у періоді, в якому буде визнано дохід від реалізації таких послуг у складі їх собівартості. Тобто такі витрати слід врахувати у періоді підписання акта чи іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує надання послуг.