Постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2013 р. №683
Казначейські векселі: порядок обігу
Відповідно до нового п. 19 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, весь 2013 рік органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, видають платникам податків, які обрали такий спосіб отримання відшкодування ПДВ, фінансові казначейські векселі. Усім зрозуміло, що метою запровадження урядом таких державних інструментів на ринку цінних паперів України є насамперед списання/розстрочення фактичної заборгованості перед бізнесом сум ПДВ-відшкодування. Для початку практичної реалізації забракло тільки порядку їх видачі, обігу, обліку та сплати за ними.
Розроблений КМУ Порядок видачі, обігу, обліку фінансових казначейських векселів, виданих як електронний документ, та сплати за ними1 (далі — Порядок) має дати чіткий механізм роботи бізнесу й уряду щодо погашення державою заборгованості з ПДВ-відшкодування із розстроченням строків платежу. Проте, маючи досвід роботи з ПДВ-облігаціями, та й узагалі в усьому, що стосується реального відшкодування ПДВ, марно сподіватися, що виписані умови будуть хоч якимось чином вигідні бізнесу.
1 Затверджений Постановою КМУ від 21.08. 2013 р. №683, див. «ДК» №39/2013.
Платники ПДВ на підставі своїх заяв про обрання способу погашення бюджетної заборгованості шляхом отримання саме казначейських векселів отримують такі цінні папери від органів Казначейства. Уся сума ПДВ-відшкодування поділяється на рівні частини, на кожну з яких видається окремий казначейський вексель зі строком платежу один, два, три, чотири та п'ять років. При цьому на вимогу першого векселедержателя, якщо сума векселя (одна з п'яти рівних частин загальної суми відшкодування) становить понад 1 млн гривень, допускається її оформлення векселями з меншим номіналом без зміни строку платежу. Тобто якщо сума за векселем становить понад 1 млн грн, можна оформити кілька векселів, але з тим самим строком платежу. Певно, цей нюанс дасть можливість Казначейству погашати всю суму за векселем не в конкретний строк платежу, а частинами і пролонговуючи дату платежу від визначеного векселем строку ближче до кінця року. Адже ми пам'ятаємо: під час визначення строку платежу за казначейським векселем обумовлюється, що вексель сплачується за пред'явленням, але не раніше ніж через один, два, три, чотири, п'ять років після його видачі і не пізніше останнього дня відповідного календарного року, в якому вексель пред'являється до платежу.
Казначейський вексель є простим векселем, авалювання1 якого неможливе.
Такі векселі складають у документарній формі як електронний документ із заповненням таких обов'язкових реквізитів:
1) назва «простий вексель», яка включена до тексту електронного документа і написана тією мовою, якою складено документ;
2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму коштів;
3) строк платежу;
4) місце, в якому має бути здійснено платіж;
5) найменування особи, якій або за наказом якої має бути здійснено платіж;
6) дата і місце видачі векселя;
7) підпис особи, яка видає документ.
I тільки при заповненні всіх цих реквізитів із такими векселями можуть бути здійснені ті чи інші операції.
Казначейські векселі видають лише у національній валюті із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснено платіж за векселем. Щодо підпису, то такий вексель підписується шляхом накладення електронних цифрових підписів.
Обіг казначейського векселя починається з дня його видачі у системі електронного обігу фінансових векселів2. Перехід права за казначейським векселем засвідчується індосаментом. Iндосамент на казначейському векселі повинен бути безоборотним. На електронному документі індосант перед своїм підписом робить напис «без обороту на мене».
Пред'являють казначейський вексель до платежу шляхом надсилання останнім векселедержателем відповідного розпорядження оператору-векселедавцю з вимогою про платіж згідно з правилами обліку та обігу фінансових векселів. Щоправда, жодної форми такого розпорядження досі немає — очевидно, вона має бути довільною.
Функції кожного суб'єкта у відносинах із казначейськими векселями полягають ось у чому. Векселедержатель здійснює індосамент через оператора, а адміністратор, своєю чергою, здійснює обслуговування операцій із казначейськими векселями та їх облік шляхом внесення записів до системи електронного обігу фінансових векселів. Права векселедержателя за казначейським векселем підтверджуються оператором на підставі даних адміністратора системи електронного обігу фінансових векселів. А розрахунковий центр забезпечує грошові розрахунки за казначейськими векселями та контроль за ними.
Казначейські векселі можуть використовуватися векселедержателями для:
1) погашення кредиторської заборгованості за згодою відповідних кредиторів. Розрахунки казначейськими векселями здійснюються за вексельними сумами3;
2) продажу юридичним особам або здійснення операцій урахування у банках;
3) застави з метою забезпечення виконання зобов'язань.
1 Аваль — вексельне поручительство, згідно з яким банк бере на себе відповідальність перед векселедержателем за виконання векселедавцем оплати податкового векселя, яке оформляється шляхом проставляння гарантійного напису банку на кожному примірнику податкового векселя (пп. 14.1.1 ПКУ).
2 Комплекс програмного забезпечення, засобів обчислювальної техніки та криптографічного захисту адміністратора, що забезпечує формування, зберігання, облік та обіг казначейських векселів, а також ідентифікацію у такій системі операторів і векселедержателів.
3 Для підприємств, що повністю утримуються за рахунок держбюджету, цей варіант використання векселя є єдино можливим.
Платники податку — векселедержателі мають право здійснювати сплату будь-якого узгодженого грошового зобов'язання до держбюджету шляхом пред'явлення до сплати органам Казначейства казначейського векселя не раніше настання строку платежу за векселем. У разі якщо різниця між сумою узгодженого грошового зобов'язання, що сплачується до держбюджету, і сумою казначейських векселів, що пред'являються до сплати у рахунок такого зобов'язання, є додатною, така різниця сплачується платником податку до бюджету коштами. Очевидно, граничні строки сплати будуть такими самими, як для узгодженого грошового зобов'язання.
Якщо ж різниця між цими показниками становитиме від'ємну суму, за бажанням платника податку на підставі поданої ним заяви різниця відшкодовується йому з бюджету коштами або на таку суму можуть видаватися нові казначейські векселі, в яких дата пред'явлення векселя до сплати може бути перенесена на іншу дату, що настає за датою пред'явлення векселя до сплати, у межах календарного року, на який припадає дата сплати за векселем.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор «Дебету-Кредиту»