Наше підприємство уклало ліцензійний договір, який не передбачає умов, що надавали б ліцензіату такі права, як продавати, передавати або відчужувати зазначений об'єкт інтелектуальної власності. Є два запитання:
1. З огляду на те що за умовами ліцензійного договору платежі за використання об'єкта інтелектуальної власності (роялті) виплачуються ліцензіатом ліцензіару, такі платежі не є об'єктом оподаткування ПДВ як у ліцензіара, так і у ліцензіата? Чи достатньо для цього тільки договору? Яким має бути формулювання у договорі?
2. Чи слід вважати, що операції з виплат роялті згідно з приписами пп. 196.1.6 ПКУ не є об'єктом оподаткування ПДВ?
Відповідно до пп. 14.1.225 ПКУ, роялті — будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торговельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати чи здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 418 ЦКУ право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 424 ЦКУ, до майнового права інтелектуальної власності належить, зокрема, право на використання об'єкта права інтелектуальної власності.
Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч. 3, 4 ст. 426 ЦКУ).
Таким чином, для того щоб платіж за договором можна було визнати роялті, слід укласти договір про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (ліцензійний договір — ст. 1107 ЦКУ) та в умовах договору визначити:
1) предметом договору (ліцензійного договору) має бути надання відповідних прав на використання об'єкта права інтелектуальної власності, наприклад надання невиключної ліцензії на використання об'єкта інтелектуальної власності;
2) умови договору не мають містити права користувача таких прав інтелектуальної власності продати, відчужити, надати у розпорядження (у т. ч. вільне використання) об'єкт права інтелектуальної власності (скажімо, не дозволяти вільне ознайомлення та/або копіювання через мережу Iнтернет);
3) умови договору мають містити застереження про авторське право та гарантії їх захисту.
Ще один момент — це питання оподаткування виплат під назвою «роялті».
Відповідно до пп. 196.1.6 ПКУ, не є об'єктом оподаткування, зокрема, операції з виплат або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.
Словосполучення «виплата роялті» може ввести в оману, адже виплату можна й не ототожнювати з госпоперацією. Це можна розуміти як дію лише однієї сторони зобов'язання (особи, що виплачує), так і особи — отримувача такої виплати.
Отже, оподаткування операції, так само як і звільнення від оподаткування, стосується обох госпсуб'єктів (виконання зобов'язань обох сторін господарської операції).
Тому таке неточне або помилкове формулювання об'єкта оподаткування ПДВ, сподіваємося, не приведе податкові органи до абсурдного визнання відсутності об'єкта оподаткування ПДВ лише у тої сторони ліцензійного договору, яка здійснює виплату роялті. Тимчасом як за законом не є об'єктом оподаткування ПДВ вся операція (виконання зобов'язань обома сторонами), результатом якої є виплата роялті за використання об'єкта права інтелектуальної власності (виплати ліцензіатом ліцензіару за укладеним ліцензійним договором).
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»