З 01.04.2011 р. право користування торговельною маркою не є НМА і не амортизується
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 р. у справі №2а-9218/12/2070
ПОЗИЦІЯ ДПI. ТОВ «А» неправомірно включено до складу витрат суму залишкової вартості НМА (право на використання торговельної марки), чим порушено вимоги п. 144.1, пп. 145.1.1 ПКУ.
ПОЗИЦІЯ ТОВ «А». Право використання торговельної марки підпадає під визначення роялті та не підлягає амортизації, тож ТОВ обґрунтовано віднесено залишкову вартість цього права до складу витрат.
РІШЕННЯ СУДУ. Перевіркою встановлено, що у ТОВ «А» станом на 01.01.2011 р. за рахунком 127 «Iнші нематеріальні активи» обліковувалися НМА (право на використання торговельної марки).
У I кварталі 2011 р. ТОВ «А» було нараховано амортизацію, яку у податковому обліку було включено до рядка 07 (сума амортизаційних відрахувань) декларації з податку на прибуток за I кв. 2011 р.
Суму залишкової вартості наведеного вище НМА у IV кварталі 2011 р. було включено до рядка 06.3 (витрати на збут) декларації з прибутку підприємств за 2011 р.
На думку ОДПI, право на використання торговельної марки, згідно з пп. 145.1.1 ПКУ, відноситься до 3-ї групи ОЗ та підлягає амортизації.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з 01.04.2011 р. правовідносини з приводу обчислення податку на прибуток врегульовано нормами ПКУ, внаслідок чого з 01.04.2011 р. змінився визначений законодавцем склад груп НМА, що спричинило вилучення права на користування торговельною маркою з кола нематеріальних активів.
За приписами п. 5 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», до нематеріальних активів належать права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті.
Зважаючи на приписи пп. 14.1.225 ПКУ, витрати на придбання прав користування торговельною маркою за ліцензійними договорами, без передачі права власності на об'єкти інтелектуальної власності, є платежами типу «роялті» і не формують вартість об'єктів нематеріальних активів.
Відсутність факту переходу права власності підтверджується договором ліцензування торговельної марки від 11.01.2008 р., за умовами якого Ліцензіар (власник зареєстрованої міжнародної торгівельної марки) надає Ліцензіату, а останній приймає виключну ліцензію на використання торговельних марок «A» для товарів на території України. За умовами договору Ліцензіат не має права передавати свої права за цим договором на користь третіх осіб в інший спосіб, ніж зазначено у цьому договорі, крім випадків здійснення таких дій за попередньої письмової згоди Ліцензіара.
Колегія суддів вважає, що правом на продаж торговельної марки чи здійснення її відчуження в інший спосіб ТОВ «А» умовами цього договору не наділено.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що набуте ТОВ «А» право користування торговельною маркою «A» у спірних правовідносинах не може бути віднесене до нематеріального активу, а відтак, не підлягає амортизації. За таких обставин ТОВ «А» правомірно вилучено зі складу НМА з 01.04.2011 р. залишкову вартість придбаного права користування торговельною маркою «A» та віднесено зазначений показник до складу податкових витрат за підсумками 2011 р.
ВІД РЕДАКЦІЇ. Підтримуючи це рішення, ми також нагадуємо, що облікова політика підприємства визначається ним самостійно відповідно до установчих документів та затверджується наказом (ч. 5 ст. 8 Закону про бухоблік). Оскільки розділ ПКУ щодо податку на прибуток набрав чинності з 01.04.2011 р., що спричинило зміни у структурі активів підприємства, зокрема щодо НМА, то підприємству слід було передбачити такі зміни й у наказі про облікову політику. Останній також є вагомим аргументом у подібних спорах.
Підготувала Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»