Списання безнадійної дебіторської та кредиторської заборгованості за одним контрагентом
На балансі підприємства за одним контрагентом обліковується як дебіторська, так і кредиторська заборгованість за поставлені/отримані товари, за якими незабаром має закінчитися строк позовної давності. Чи можна такі заборгованості згорнути? Як це оформити та списати?
Статтею 257 ЦКУ встановлена загальна позовна давність тривалістю три роки (хоча за ст. 259 ЦКУ вона може бути збільшена за домовленістю сторін). Відповідно, якщо спливає строк давності, заборгованість вважається безнадійною, оскільки СГД вже не може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права. Згідно з п. 11 П(С)БО 101, виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування від колишніх боржників раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів. Водночас поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат підприємства. Списання ж кредиторської заборгованості регулюється П(С)БО 112, пунктом 5 якого визначено, що якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу іншого доходу звітного періоду.
Щодо податкового обліку зазначимо таке. Дебіторська заборгованість, визнана безнадійною, не змінює доходів продавця, бо відповідно до пп. 159.1.1 ПКУ3 продавець мав би право зменшити свої доходи у разі або звернення з позовом до суду, або вчинення нотаріусом виконавчого напису про стягнення заборгованості з покупця. Відповідно до пп. 14.1.11 ПКУ, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною заборгованістю. Своєю чергою, кредиторська заборгованість у податковому обліку на дату списання (в періоді визнання заборгованості безнадійною) потрапить до складу інших доходів підприємства згідно з пп. 135.5.4 ПКУ. За своєю сутністю така заборгованість є безповоротною фіндопомогою (пп. 14.1.257 ПКУ). Щодо ПДВ слід зауважити, що при списанні будь-якої заборгованості — як дебіторської, так і кредиторської — податок на додану вартість, обрахований у ціні придбання або продажу товарів/послуг, не коригується, оскільки стаття 192 ПКУ прямо цього не передбачає. Тому кредиторська заборгованість потрапить до складу доходу разом з ПДВ.
1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Мінфіну від 08.10.99 р. №237.
2 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затверджене наказом Мінфіну від 31.01.2000 р. №20.
3 Норма ст. 159 ПКУ стосується тільки порядку урегулювання заборгованості, яка виникла через затримку в оплаті за відвантажені товари (виконані роботи/послуги).
Якщо ж підприємство має за одним й тим самим контрагентом заборгованості (як дебіторську, так і кредиторську), які незабаром мають бути визнані безнадійними, воно може провести їх взаємозалік. Проте за умови, що це однорідні вимоги (наприклад, там і там заборгованість, яка має погашатися грошима). Ця норма врегульована ч. 3 ст. 203 ГКУ, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для взаємозаліку достатньо заяви однієї сторони. У разі якщо заборгованості неоднорідні (наприклад, за ними одна сторона має сплатити гроші, а інша — поставити товар), то зарахування неможливе, і списання безнадійної (як кредиторської, так і дебіторської заборгованості) робиться окремо.
Таким чином, підприємство має списати безнадійну заборгованість у тому періоді, в якому вона виникла, і це буде період, в якому минає строк позовної давності, як в бухгалтерському, так і в податковому обліку. Якщо строк давності за кредиторською та дебіторською заборгованостями із одним і тим самим контрагентом не минув і ці заборгованості є однорідними, можна зробити їх зарахування (взаємозалік). Для цього підприємство має направити контрагенту акт взаємозаліку. Згоди контрагента не потрібно, оскільки, як було зазначено вище, для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Михайло СТЕПАНОВ, «Дебет-Кредит»