Валютні розрахунки

податок на прибуток підприємств

Валютні розрахунки

Монетарна заборгованість на дату проведення розрахунків — перераховується

Підприємство станом на 30.06.2012 р. має валютну кредиторську заборгованість за товар. У липні (05.07.2012 р.) воно частково розрахувалося за цією заборгованістю. У якій сумі слід зробити перерахунок курсових різниць за такою заборгованістю на дату проведення розрахунків — на всю суму заборгованості чи тільки на суму оплати?

Розрахунки з постачальниками-нерезидентами, які мають погашатися коштами, будуть монетарною статтею у бухгалтерському обліку. Нагадаємо, що під монетарними статтями, відповідно до п. 4 П(С)БО 21, розуміють статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей чи їх еквівалентів. Ті статті, які не відповідають такому визначенню, є немонетарними статтями. А курсові різниці у бухгалтерському обліку за монетарними статтями визначаються на дату здійснення господарської операції та на дату балансу. Такі курсові різниці від перерахунку монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) (п. 8 П(С)БО 21) відповідно на субрахунках 714 або 945. Така сама вимога є і в пп. 153.1.3 ПКУ.

Це означає, що і в податковому обліку аналогічно до бухгалтерського ще з 01.04.2011 р. треба перераховувати за монетарними статтями все те, що перераховується і в бухгалтерському обліку за П(С)БО 21, тобто визначати курсові різниці за монетарними статтями і відповідно відображати їх або у доходах (додатні курсові різниці), або у витратах (від'ємні курсові різниці) платника податку. Причому відображати розгорнуто, а не згорнуто. Фактично для відображення доходів від перерахунку курсових різниць у податковому обліку аналізується кредитовий оборот 714 субрахунка за відповідний звітний період. Для відображення витрат від перерахунку курсових різниць у податковому обліку треба аналізувати дебетовий оборот субрахунка 945 також за відповідний звітний період.

Щодо питання про перерахунок заборгованостей при частковій оплаті, то міркуємо так. Відповідно до п. 8 П(С)БО 21, перерахунок КР за монетарними статтями (у нашому випадку йдеться про зобов'язання перед постачальником-нерезидентом, яке буде сплачене у фіксованій сумі грошей, тобто фактично йдеться про всю суму заборгованості) проводиться, зокрема, на дату здійснення господарської операції, тобто у нашому випадку — часткової оплати. Тому КР на дату часткової оплати треба перераховувати за всією сумою зобов'язання. Для себе зазначаємо: гривневий еквівалент решти інвалютної заборгованості у вас має бути за курсом на дату часткової оплати.

Одразу ж застерігаємо, що податкові органи дотримуються протилежної думки (відповідь у ЄБПЗ) і зазначають: у «... разі часткового погашення заборгованості в іноземній валюті на дату погашення здійснюється перерахунок погашеної частини заборгованості. При цьому позитивне або від'ємне значення курсових різниць розраховується між офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату погашення такої частини заборгованості, та офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти на дату визнання такої заборгованості або на дату звітного балансу в залежності від події, що сталася пізніше. Частина заборгованості, що залишилася непогашеною, перераховується на найближчу дату балансу або на дату її погашення в залежності від події, що сталася раніше».

Але якщо підійти до цього питання математично, результат буде однаковий. Адже, якщо дотримуватися позиції автора, перерахунок решти заборгованості слід робити, відштовхуючись від курсу на дату часткової оплати та курсу відповідної наступної операції (дати балансу чи дати наступної оплати). А відповідно до позиції податкових органів керуватися треба курсом, який був ще при первинному виникненні заборгованості, тобто курсом, за яким обліковувалася заборгованість до першої часткової оплати, або, можливо, курсом уже на дату балансу, що, на думку автора, є незручним. Отже, шановні читачі, вибір за вами, адже результат застосування обох позицій однаковий.

Приклад Підприємство імпортувало товар на суму 5000 дол. США на умовах післяплати. Курс НБУ на дату розмитнення — 8,0 грн/дол. у квітні 2012 р.; на дату балансу 30.06.2012 р. — 7,85 грн/дол.; на дату часткових розрахунків у сумі 3000 дол. США 05.07.2012 р. — 8,50 грн/дол. Решта оплати була проведена 10.09.2012 р.: курс НБУ — 8,20 грн/дол. Числа умовні. Операції у проведеннях показано у таблиці.

Таблиця

Перерахунок КР при частковій оплаті імпортного товару

Галина БЕДНАРЧУК, «Дебет-Кредит»

Iмпорт-експорт без перетину кордону: податкові наслідки

Наша компанія придбала за інвалюту у нерезидента товар. На митну територію України цей товар ми не ввозили, а відразу реалізували іншому нерезиденту теж за інвалюту. Які будуть наслідки такої операції у податковому обліку?

Податок на прибуток

Згідно з пп. 153.1.2 ПКУ, витрати, здійснені (нараховані) платником податку в інвалюті у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, перераховують у гривні у частині:

їхньої вартості, що не була раніше оплачена, — за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату операції з такого придбання;

їхньої вартості, що була оплачена раніше, — за курсом НБУ, що діяв на дату оплати.

Тож якщо спочатку було здійснено повну (часткову) передоплату за товари, то їхню первісну вартість слід формувати, перерахувавши суму (частину суми) інвалюти, яку було перераховано постачальнику за товари, за курсом НБУ на дату оплати. Надалі сплачена вартість товарів (або їх сплачена частина) у податковому обліку не підлягає перерахунку, бо матимемо справу з немонетарною статтею.

Якщо ж спочатку нам було передано товар, то первісну вартість товару визнаємо за курсом НБУ на дату його придбання. Під датою здійснення операції з придбання активу слід розуміти дату визнання активу, тобто дату, коли ми його зарахували на баланс.

Та виникає запитання, як правильно встановити дату здійснення операції з придбання активу, адже у нашому випадку ми взагалі не ввозили товари на митну територію України. До нас на склад такий товар так ніколи і не потрапить. Тут варто врахувати думку спеціалістів Мінфіну, висловлену в листі від 21.04.2009 р. №31-34000-20-27/11292: «Датою здійснення операції для зарахування підприємством активів (товарів) на баланс є дата, на яку підприємству переходять ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на придбані (отримані) активи (товари)». Тож виходить, що дату поставки слід визначати за товаросупровідними документами, виданими нерезидентом (наприклад, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура тощо).

При отриманні товарів на умовах післяплати у бухобліку виникне кредиторська заборгованість — монетарна стаття. Тому за нею потрібно визначати курсові різниці на дату балансу та на дату її погашення. У податковому обліку курсові різниці визначають за правилами бухобліку (пп. 153.1.3 ПКУ). Якщо курс знижується, то курсові різниці, які виникнуть, збільшать у нашому податковому обліку інші доходи. Якщо ж курс зростає, то слід буде збільшити інші витрати. Прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) враховується у складі витрат платника податку (пп. 153.1.3 ПКУ). У податковій декларації з прибутку¹ такі курсові різниці відображають у додатку IД, рядок 03.19 «Позитивне значення курсових різниць» або ж у додатку IВ, рядок 06.4.12 «Від'ємне значення курсових різниць згідно зі статтею 153 розділу III Податкового кодексу України». У податковому обліку курсові різниці ніяк не вплинуть на первісну вартість товарів, а відповідно знайдуть своє місце в інших доходах чи інших витратах.

Витрати, які сформували собівартість придбаних товарів, слід буде показати лише у момент визнання доходу від реалізації такого товару (п. 138.4 ПКУ). Собівартість придбаних товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (п. 138.6 ПКУ).

¹ Податкова декларація з податку на прибуток підприємства, затверджена наказом Мінфіну України від 28.09.2011 р. №1213.

Щодо продажу товару, який так і не ввезли на митну територію України, то дохід від такої операції слід визначати за загальним правилом, а отже, на дату переходу до покупця права власності на такий товар (п. 137.1 ПКУ). Останню визначаємо за товаросупровідними документами, які підтверджують перехід права власності на товар до нерезидента.

Оскільки дохід від реалізації товару ми отримаємо в інвалюті, то тут слід застосовувати правила пп. 153.1.1 ПКУ та визначати його за курсом НБУ:

— на дату отримання авансу — в частині вартості, яка була сплачена перед поставкою товару;

— на дату визнання доходу — в частині вартості, яка не покрита передоплатою.

Тож якщо ми спочатку отримали аванс за товар у повній сумі, то дохід визначаємо за курсом НБУ на дату авансу. Якщо ж спочатку була поставка товару, а потім уже його оплата, то дохід показуємо за курсом НБУ на дату поставки.

I, звісно ж, при післяплаті за товар заборгованість, що виникла перед резидентом, буде монетарною статтею, а отже, за нею слід нараховувати курсові різниці за правилами бухобліку на дату балансу та на дату погашення заборгованості (пп. 153.1.3 ПКУ). Так, якщо курс знижується, то курсові різниці, які виникнуть, потраплять до інших витрат. Якщо ж курс зростає, то слід збільшити інші доходи. Про відображення курсових різниць у податковій декларації вже говорилося вище.

ПДВ

Відповідно до п. 185.1 ПКУ, об'єктом оподаткування ПДВ є:

1) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України (відповідно до ст. 186 ПКУ);

2) ввезення товарів на митну територію України;

3) вивезення товарів за межі митної території України.

А згідно з п. 186.1 ПКУ місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, зазначених далі);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Ми не маємо ввезення товарів на митну територію України, та й поставки товарів на території України теж немає. Товари взагалі не перетинатимуть кордон України, тож не потраплятимуть під об'єкт оподаткування ПДВ. А отже, у разі купівлі товару у нерезидента без його ввезення на митну територію України сплачувати імпортний ПДВ не треба. Крім того, оскільки ми нічого не ввозили, то й, відповідно, немає що вивозити: товар уже за кордоном. Тож поставка такого товару нерезиденту теж не буде об'єктом оподаткування згідно з п. 185 ПКУ, адже не було вивезення товарів за межі митної території України. I тут жодного вам ПДВ.

Василь БРЮХОВИЦЬКИЙ, «Дебет-Кредит»