Постанова ВСУ від 18.07.2012 р. у справі №6-79цс12
ПОЗИЦІЯ ФІЗОСОБИ 1. Просить стягнути з фізособи 2 основну суму боргу за договором позики та проценти, про які складено розписку та які фізособа 2 відмовилася повертати.
ПОЗИЦІЯ ФІЗОСОБИ 2. Фізособа 1 не має права на стягнення процентів, бо позика є фінпослугою і фізособа не може надавати іншій фізособі кошти у позику під проценти.
РІШЕННЯ СУДУ. Аналіз Закону України від 12.07.2001 р. №2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» дає підстави для висновку, що сфера його дії за суб'єктним складом учасників є обмеженою і не поширюється на: по-перше, юросіб, які за своїм правовим статусом не є фінустановами; по-друге, фізосіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Позивач — фізособа 1 за своїм правовим статусом не належить ні до юросіб, ні до суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до Закону мають право здійснювати діяльність з надання фінпослуг на території України, а отже, не має підстав для застосування положень цього Закону до спірних правовідносин.
Своєю чергою, поняття «фінансова послуга» не пов'язане лише із фінустановами.
Аналіз норм чинного законодавства (зокрема пунктів 6 і 7 ст. 4 Закону про фінпослуги, статей 553 і 1046 ЦКУ) дає підстави для висновку, що окремі послуги, які належать до фінансових (наприклад, надання коштів у позику, порука), можуть надаватися не тільки фінустановами, які є учасниками ринку з надання фінпослуг, або юрособами, які не є фінустановами, а й фізособами-не СПД.
Якщо Закон про фінпослуги регулює відносини лише за участю учасників ринків фінпослуг, то відносини між фізособами, зокрема щодо позики, поруки, регулюються нормами ЦКУ (статей 553 — 559, 1046 — 1053).
Договір позики, як загальна договірна конструкція, є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦКУ не містить жодного винятку як щодо суб'єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких та порядок їх одержання встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦКУ).
ВІД РЕДАКЦІЇ. Наведена позиція ВСУ є наслідком перегляду рішень ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, який помилково припустився неоднозначного тлумачення положень чинного законодавства щодо укладення договорів позики між фізособами зі сплатою процентів. В одному випадку суд поширив на відносини між фізособами Закон про фінпослуги, в другому — визнавши позику фінпослугою, вирішив, що до договорів між фізособами застосовуються приписи ЦКУ. Причому в цьому випадку було враховано і принцип дії закону у часі, тобто у разі колізії законів (суперечність один одному двох або більше чинних нормативних актів, прийнятих стосовно одного і того самого питання) застосовується акт, виданий пізніше, — у цьому випадку ЦКУ.
Підготувала Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»