Затверджено наказом ДПСУ від 15.02.2012 р. №123
Головний податковий орган коментованим наказом затвердив узагальнюючу податкову консультацію щодо віднесення до складу податкових витрат оплату маркетингових та рекламних послуг. Що ж нового узагальнили податківці щодо цього питання?
Звичайно, всім відомо:
1) що платник податку має право на витрати лише на підставі первинних документів (п. 138.2 ПКУ);
2) що до витрат на збут, у тому числі, відносяться і витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів (пп. «г» пп. 138.10.3 ПКУ).
А також те, що пп. 14.1.108 ПКУ містить визначення маркетингових послуг. Це, своєю чергою, означає, що тільки таким трактуванням маркетингових послуг треба користуватися для підтвердження чи непідтвердження права на податкові витрати. Правда, в коментованій консультації, податківці зауважують, що, зокрема, до маркетингових послуг належать і послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги). Також податківці наводять визначення мерчандайзингу як частини маркетингу, що сприяє інтенсивному просуванню товарів у роздрібній торгівлі без активної участі спеціального персоналу. Тобто вдале розміщення товарів у торговому залі, оригінальне оформлення прилавків та вітрин, організація презентацій з роздаванням сувенірів, наданням знижок та пільг — це все мерчандайзинг.
Цікавим є питання, яке розглядається в узагальнюючій консультації, щодо оплати мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори).
Наприклад, окремим договором установлено, що дистриб'ютор за підсумками року фактично надає постачальнику послуги з просування його (постачальника) товару на ринку на суму, яка становить 1,5% від річного обороту їх співпраці. Дистриб'ютор вибрав за рік у свого постачальника товарів на суму 5 млн грн. Складено акт про надані послуги щодо просування товару на ринку на суму 75 тис. грн. Тобто дистриб'ютор матиме доходи на цю суму, а постачальник має право на витрати на збут (за датою понесення у бухобліку), як вартість маркетингових послуг у цій же сумі. У більшості випадків так діють майже всі мережі великих супермаркетів та гіпермаркетів, тобто маркети тут виступають організаціями, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут.
Як зазначено в узагальнюючій консультації, «оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг». А отже, за наявності первинних документів (акт про надання послуг, обумовленість таких виплат в договорі поставки чи окремому договорі) та зв'язку з господарською діяльністю платник податку (в нашому випадку — постачальник) матиме право на податкові витрати щодо таких мотиваційних виплат. Слід тільки пам'ятати, що в разі, якщо маркетингові послуги надаватимуться нерезидентом, витрати в отримувача послуг можуть бути, але з врахуванням обмежень, зазначених у пп. 139.1.13 ПКУ.
Галина БЕДНАРЧУК, «Дебет-Кредит»