Лист ДПСУ від 19.11.2011 р. №6727/7/15-3417-26
Як завжди, точка зору податківців, висловлена у листі від 19.11.2011 р. №6727/7/15-3417-26 щодо необхідності включення до бази обкладення ПДВ сум штрафів за затримку оплати або постачання товарів, є фіскальною. При цьому сума штрафу розглядається ними як компенсація вартості товарів. Чи можна погодитися з цим? Проаналізуймо слушність цих вимог нашого головного податкового органу.
Відповідно до ст. 230 ГКУ штрафними санкціями є «господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання». А от ст. 549 ЦКУ розглядає штраф як один із видів неустойки та визначає його як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
З іншого боку, ціна в договорі відповідно до ст. 632 ЦКУ встановлюється за домовленістю сторін, її зміна після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом, але міняти її після виконання договору неприпустимо. I якщо ціна у договорі не встановлена та не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи зі звичайних цін, що склалися на момент укладення договору.
Обов'язки сторін щодо поставки товару та його оплати Цивільним кодексом встановлені такі:
1) за ч. 1 ст. 691 ЦКУ покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу1. Але якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається за ч. 3 цієї статті ЦКУ;
2) а згідно зі ст. 692 ЦКУ покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Крім того, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами;
3) відповідно до ст. 693 ЦКУ, якщо договором встановлено обов'язок попередньої оплати, але продавець не передав товар у встановлений строк, на суму попередньої оплати нараховуються проценти2 від дня одержання суми від покупця.
Зверніть увагу: при тому, що базою оподаткування є операції з постачання товарів (послуг), проте ні у визначенні терміна «постачання товарів» (пп. 14.1.191 ПКУ), ні у визначенні поняття «постачання послуг» (пп. 14.1.185 ПКУ) прямо не йдеться про будь-які неустойки чи штрафні санкції за порушення умов договору. Тобто нарахування (сплата) санкцій, по суті, не належить до постачання товарів (послуг).
1 Або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, — за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 ЦКУ.
2 Їх визначення містяться у ст. 536 ЦКУ.
Як бачимо, жодне з наведених положень ГКУ та ЦКУ не висуває вимоги щодо включення відсотків за прострочення оплати з боку покупця або поставки з боку продавця (а вони, по суті, є штрафними санкціями!) до компенсації вартості товарів. Можемо дійти висновку, що це зовсім різні платежі! Крім того, зміна ціни за погодженням сторін оформляється додатком до договору або протоколом узгодження ціни.
I саме тому, з нашої точки зору, нараховані відсотки за прострочення платежів за товар (або прострочення поставки товару) не входять до бази обкладення ПДВ, яка відповідно до п. 188.1 ПКУ визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижчої за звичайні ціни. Справді, до складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, передані продавцю покупцем у зв'язку з компенсацією вартості товарів. Отже, саме тому відсотки за прострочення оплати (або поставки) не повинні включатися до бази обкладення ПДВ.
Наталія КУЦМIДА, «Дебет-Кредит»