Лист ДПСУ від 31.10.2011 р. №2068/5/15-3416
Облік туристичної діяльності є чи не найнезрозумілішим з усього податкового поля українського законодавства. ПКУ питанню податкового обліку туристичної діяльності ясності зовсім не додав.
Порядок обкладення ПДВ туристичних послуг виписано в спеціальній ст. 207 ПКУ: норма працює як для туроператора, так і для турагента. Законом №36091 цю статтю було викладено в новій редакції, і, з цим важко не погодитися, тепер порядок оподаткування туристичної діяльності виписано набагато чіткіше.
Саме на цьому й наголошується в коментованому листі. Згадані зміни набрали чинності з 06.08.2011 р.
У старій редакції п. 207.1 ПКУ було чітко зазначено, що норми ст. 207 ПКУ застосовуються таким платником ПДВ, котрий оподатковує туристичні послуги, але діє від свого власного імені, не є агентом іншої особи і використовує товари чи послуги інших осіб під час надання цих туристичних послуг. Тобто оподаткування туристичних послуг до 06.08.2011 р. за ст. 207 ПКУ могло застосовуватися тільки до тих турагентів чи туроператорів, які діяли від власного імені і не виступали агентами інших осіб. Після цієї дати факт посередництва при постачанні туристичної послуги для обкладення ПДВ ніякої ролі не відіграє. Так, відповідно до зміненого п. 207.5 ПКУ базою оподаткування для операцій, які здійснюються туристичним агентом, є комісійна винагорода. Втім, у туроператора, відповідно до пунктів 207.2 — 207.4 ПКУ, в разі проведення операцій з постачання туристичного продукту (туристичної послуги), призначеного для його споживання (отримання) як на території України, так і за її межами, і навіть при здійсненні посередницької туроператорської діяльності об'єктом оподаткування є винагорода.
Тобто винагорода (маржа) такого туристичного оператора (агента) визначалася як різниця між загальною сумою, що сплачується їх покупцем без ПДВ, та фактичними витратами туристичного оператора з проведення оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг. Сума таких витрат включалася до вартості такої туристичної послуги, а для туристичних агентів — вартість туристичного ваучера (путівки), придбаного в туристичного оператора. Зверніть увагу, за такого механізму винагорода (а отже, і рівень оподаткування) багато в чому визначається рівнем витрат. Законодавством ніде не прописано, що конкретно може бути включено до витрат на конкретний туристичний продукт, а практика свідчить, що межа між собівартістю туристичної послуги та загальновиробничими витратами є надзвичайно тонкою. Нагадаємо, що згідно із Законом №3609 ЗВВ є складовою собівартості. Саме тому на практиці часто траплялися випадки, коли податківці при перевірках просто знімали такі витрати, і доведення зв'язку конкретних витрат із конкретним турпродуктом лягало на плечі платника податку.
Консультації з ЄБПЗ, надані з цього питання до 06.08.2011 р., після змін застосовуватися не повинні. Тобто з 06.08.2011 р. ПДВ у турагента обкладатиметься саме комісійна винагорода, причому сума ПДВ вже міститься в сумі комісійної винагороди, а не нараховується «зверху» (докладно див. наші міркування на цю тему в «ДК» №48/2011).
Юлія КЛОВСЬКА, «Дебет-Кредит»