Лист ДПСУ від 14.11.2011 р. №2647/5/15-3416
У коментованому листі ДПСУ торкнулася нескладної, але важливої для багатьох платників податків теми: коли припиняється обов'язок щодо сплати ПДВ? Дехто вважає, що відсутність або анулювання свідоцтва платника ПДВ звільняє його від обов'язку сплачувати цей податок. Насправді це не так, і інколи незнання закону призводить до сплати штрафів.
По-перше, чинним законодавством, а саме п. 181.2 ПКУ, передбачено випадок, коли особа, не зареєстрована платником ПДВ (тобто не внесена до реєстру платників ПДВ і не має відповідного свідоцтва), такий податок повинна сплачувати без обов'язку реєстрації платником ПДВ. Це випадок, коли така особа ввозить товар на митну територію України в режимі імпорту. Нагадаємо, що імпорт — це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень (ст. 188 Митного кодексу України).
Згідно із п. 187.8 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Для операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, відповідно до п. 188.1 база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижчої від митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком ПДВ, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом. Тобто операція з ввезення товарів навіть неплатником податку на митну територію України в режимі імпорту є об'єктом обкладення ПДВ та підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою ПКУ для таких товарів. Більш того, на думку податківців, у 2011 році те саме стосувалося навіть платників єдиного податку, які згідно з п. 6 Указу про спрощену систему оподаткування не були платниками ПДВ1.
Зауважимо, що обов'язок щодо сплати такого ПДВ не оминув і фізосіб, які не є самозайнятими особами. У разі ввезення на митну територію України фізичними особами особистих речей, товарів та транспортних засобів порядок стягнення податку, що підлягає сплаті в разі переміщення товарів через митний кордон України, а також інші умови, не передбачені ПКУ, на яких товари підлягають звільненню від оподаткування, визначаються законом2 (п. 206.4 ПКУ).
1 Суперечки щодо сплати спрощенцями ПДВ при імпорті точилися під час дії Закону про ПДВ, тривають і зараз, під час дії ПКУ. Лише зміни до ПКУ, внесені Законом від 04.11.2011 р. №4014-VI, які набрали чинності з 01.01.2012 р., поставили крапку в цьому питанні: за п. 3 п. 297.1 ПКУ платники єдиного податку, крім зареєстрованих платниками ПДВ, звільняться від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з ПДВ з операцій постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. У разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуватимуться платником єдиного податку на загальних підставах відповідно до закону (п. 297.2 ПКУ).
2 Для фізосіб установлено вартість товару, яку можна провезти без розмитнення — 200 євро, а також деякі інші пільгові умови щодо провезення товарів (ст. 252 Митного кодексу України). Iмпорт решти товарів, які не належать до звільнених від розмитнення на підставі ст. 252 Митного кодексу України, обкладається ПДВ на загальних підставах.
По-друге, п. 181.1 ПКУ встановлено умови, за якими будь-яка особа, крім платників єдиного податку, має зареєструватися платником ПДВ. Реєстрація здійснюється у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з V розділом ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Обов'язок реєстрації означає обов'язок нарахування і сплати податку в разі, якщо сума ПЗ з ПДВ перевищить суму ПК. I якщо будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, не подала до органу ДПС реєстраційну заяву, вона несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника, але без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п. 183.10 ПКУ).
I навіть якщо особа була платником податку і в неї виникло зобов'язання щодо сплати ПДВ до бюджету внаслідок своєї діяльності, анулювання свідоцтва платника ПДВ не звільняє її від сплати такого ПДВ. У разі якщо на дату подання заяви про анулювання реєстрації платник податку має податкові зобов'язання перед бюджетом, така сума податку враховується в суму зменшення бюджетного відшкодування, яке належить платникові податку, а в разі його відсутності сплачується платником податку до державного бюджету (п. 184.8 ПКУ).
Отже, якщо ПКУ визначено, що особа повинна сплатити ПДВ, її від цього не врятують ані відсутність реєстрації платником ПДВ, ані анулювання свідоцтва платника ПДВ.
Але, як нагадує ДПСУ в коментованому листі, підстави припинення виконання податкового обов'язку (сплачувати податки і подавати до ДПС звітність, передбачену податковим законодавством) визначені п. 37.3 ПКУ. Згідно із цим пунктом підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є:
— ліквідація юрособи;
— смерть фізособи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою;
— втрата особою ознак платника податку, які визначені ПКУ;
— скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.
Ну й, безумовно, до підстав для припинення податкового обов'язку належить і сплив строку давності. Однак цією підставою слід користуватися дуже обережно, оскільки вона має багато обмежень і додаткових умов щодо застосування, встановлених ст. 102 ПКУ.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»