Лист Держкомпідприємництва від 14.10.2011 р. №8038
Держоргани проти... куріння!
Питання перевірок податківцями наявності на підприємствах спеціально обладнаних місць для куріння є надзвичайно актуальним з початку цього року. У своєму листі від 14.10.2011 р. №8038 (див. у «ДК» №50/2011) Держкомпідприємництва висловлює свій погляд на те, як має бути позначено місце для куріння. Проаналізуймо, що варто знати, коли на підприємство приходять податківці перевіряти таблички для куріння.
Хто відповідальний
Відповідно до ст. 15-2 Закону про держрегулювання1 власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані:
1) відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму;
1 Закон України від 19.12.95 р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
2) розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.
Аналіз цієї норми не дає відповіді на запитання, хто саме (власник чи орендар) має забезпечити наочну інформацію та спеціальні місця для куріння. На нашу думку, якщо орендних відносин щодо конкретного об'єкта нерухомості немає, то відповідальним за це є саме власник. Якщо ж нерухомість орендується, то про спеціальні місця для куріння та розміщення наочної інформації про розташування таких місць та про шкоду куріння має подбати все-таки орендар. Але як вирішити це питання, якщо приміщення, наприклад, надано в оренду кільком орендарям? Чи достатньо таблички про заборону куріння тільки перед будівлею, а таблички про місце для куріння — на задньому дворі, не зрозуміло. Можливо, табличку про заборону куріння варто розмістити в кожній кімнаті чи достатньо буде однієї на весь поверх — також питання поки що без відповіді. Жодних роз'яснень контролюючих органів немає. На нашу думку, якщо підприємство орендує частину приміщення (частину поверху), то задля уникнення зайвих запитань з боку перевіряльників при перевірці варто подбати про «власні» таблички. Не дуже впевнено виглядатимуть аргументи, що табличка на цьому поверсі вже розміщена іншим орендарем біля тих кімнат, що орендуються саме ним. Обов'язок розміщення табличок, по суті, закон накладає на кожного з усіх наявних орендарів.
Місця, заборонені для куріння
Частиною 2 ст. 15-2 Закону про держрегулювання визначено перелік місць, де курити категорично заборонено:
1) у ліфтах і таксофонах;
2) у закладах охорони здоров'я;
3) у навчальних та освітньо-виховних закладах;
4) на дитячих майданчиках;
5) на спортивних майданчиках;
6) у під'їздах житлових будинків;
7) у підземних переходах;
8) у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення).
Для деяких об'єктів нерухомості передбачено можливість куріння, але лише за умови спеціально відведеного для цього місця. Це:
1) заклади громадського харчування;
2) приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ;
3) приміщення закладів культури;
4) приміщення закритих спортивних споруд;
5) приміщення підприємств, установ та організацій всіх форм власності.
У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!». У місцях, що спеціально відведені для куріння, має бути розміщена наочна інформація, що складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!». На думку Держкомпідприємництва, такий знак має бути прямокутної форми1. Жодної іншої інформації про колір, форму напису в коментованому листі не наведено. Так, Технічним регламентом знаків безпеки і захисту здоров'я працівників2 заборона куріння символізується колом зі знаком сигарети з перекресленням.
1 Відповідно до п. 3.8 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МНС від 19.10.2004 р. №126.
2 Технічний регламент знаків безпеки і захисту здоров'я працівників, затверджений постановою КМУ від 25.11.2009 р. №1262.
Зверніть увагу, знак заборони повинен мати круглу форму з чорною піктограмою на білому фоні, край та поперечина (зліва направо під кутом 45 градусів до горизонталі) — червоні. Червоний колір повинен становити не менш як 35 відсотків загальної площі знака. Для місць, де курити забороняється, можна використати цей знак. Жодних вимог чи орієнтирів, як має виглядати табличка, де курити дозволено, немає. Тут власники та орендарі обмежені тільки своєю фантазією. Як варіант можна запропонувати використовувати аналогічний знак сигарети, але без перекреслення.
Штрафні санкції
Тепер спробуймо розібратися, які штрафні санкції передбачено за порушення щодо відведення місць для куріння та встановлення табличок у місцях дозволу та заборони куріння.
Стаття 17 Закону про держрегулювання за необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, передбачає штраф у розмірі 3400 грн.
Контроль за дотриманням норм Закону про держрегулювання здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Штрафи за таблички, пов'язані з курінням, можуть накладати пересічні податкові інспектори в межах фактичних перевірок, працівники Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та управління у справах захисту прав споживачів. Це встановлено і ч. 4 ст. 17 Закону про держрегулювання: «Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами державної податкової служби та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України».
Зверніть увагу, податківці штрафують за відсутність антинікотинових табличок у межах проведення фактичних перевірок. Проте аналіз такого терміна, як «фактична перевірка» (пп. 75.1.3 ПКУ), свідчить про те, що, по суті, питання табличок, пов'язаних із курінням, не входить до переліку питань, що досліджуються під час фактичної перевірки: «... Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)».
Звичайно, рішення про накладення штрафних санкцій податківцями можна оскаржувати в суді. Зверніть увагу, відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону про держрегулювання та ч. 5 ст. 99 КАС строк для оскарження становить 1 місяць. Але від чого обраховувати цей строк — невідомо. На нашу думку, перебіг місячного строку починається з дня отримання відповідного рішення про застосування штрафних санкцій.
Господарська практика свідчить, що є певне нерозуміння того, скільки штрафів можна накласти за порушення, наприклад, у двох будівлях, що належать одному власнику-юрособі (не здається в оренду). Ключовим критерієм тут є те, що власник у двох будівель один, тому і штраф має бути один. У разі якщо податківці не погоджуються з цим та накладають подвійний штраф 3400 х 2 = 6800 грн, таке рішення варто оскаржувати в судовому порядку.
Юлія КЛОВСЬКА, «Дебет-Кредит»