Лист ДПАУ від 25.06.2011 р. №17570/7/16-1517-16
Цей лист присвячено обкладенню ПДВ послуг (поповнення рахунків українських клієнтів на отримання послуг роумінгу за межами митної території України), які надаються резидентом українським споживачам за агентськими договорами з нерезидентами (операторами мобільного зв'язку).
Відповідно до п. 189.4 ПКУ базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах посередницьких договорів, є вартість постачання цих товарів, визначена в загальному порядку, прописаному ст. 188 ПКУ. Дата збільшення ПК та ПЗ із ПДВ визначається нормами п. 187 та п. 198 ПКУ. Проте оподаткування операцій за участю нерезидентів, з країнами резиденції яких укладено міжнародні договори, має свої особливості. Так, відповідно до п. 3.2 ПКУ, якщо міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано ВРУ, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору.
У коментованому листі податківці доходять висновку про можливість у цьому питанні взяття до уваги платниками податку листа ДПАУ, виданого до введення в дію норм ПКУ (до 01.01.2011 р.): «Зважаючи на викладене та беручи до уваги те, що правила міжнародного договору щодо оподаткування міжнародних послуг електрозв'язку не зазнали змін у зв'язку із запровадженням Кодексу, відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX Кодексу з метою надання податкових консультацій платникам податків слід використовувати лист ДПА України від 27.12.2005 р. №25887/7/16-1117, яким надано роз'яснення щодо порядку оподаткування ПДВ послуг міжнародного електрозв'язку».
Але ж ДПАУ чітко висловила свою позицію щодо питання неможливості застосування її старих листів до норм, прописаних ПКУ, навіть якщо вони не змінилися (див. лист ДПАУ від 10.06.2011 р. №7019/5/15-0316 та коментар в «ДК» №37/2011)! Отже, з одного боку, маємо відповідь ДПАУ, з іншого — незрозуміло, чи можна нею скористатися, адже статус старого листа головного податкового органу з 01.01.2011 р. нівельовано.
У разі якщо підприємство все-таки прийме рішення керуватися у своїх діях висновками старого листа, то й тут про однозначність можна забути. Адже у старому листі є 2 ключові висновки:
1) суми плати, отримуваної українськими операторами телекомунікацій від операторів-нерезидентів за послуги міжнародного електрозв'язку, ПДВ не обкладаються;
2) операції з надання послуг міжнародного електрозв'язку українським оператором своєму абоненту є об'єктом обкладення ПДВ.
Тобто суми, що надходять від нерезидента нашому українському підприємству, — без ПДВ, суми від українського користувача послуг нашому українському підприємству — з ПДВ. Суб'єктний склад ситуації такий: оператор зв'язку — нерезидент, агент — резидент України. Але, зверніть увагу, послуги надаються на території України.
У коментованому ж листі йдеться про поповнення рахунків українських клієнтів на отримання послуг роумінгу за межами митної території України. Суб'єктний склад ситуації інший: оператор зв'язку — резидент, агент — нерезидент. Тобто, по суті, це протилежна ситуація: і суб'єктний склад, і місце поставки послуг різні! I як керуватися висновками податківців в абсолютно протилежних ситуаціях — невідомо.
На нашу думку, в ситуації, що описується в коментованому листі, варто відштовхуватися від місця поставки. У даному разі місце поставки — поза межами території України. Але відповідно до ч. «д» п. 186.3 ПКУ місцем постачання зазначених послуг зв'язку вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання, або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання. Отримувач послуг у нашому випадку — резидент, отже, обкладення таких послуг ПДВ має здійснюватися за загальним правилом за ставкою 20%. Така операція прирівнюватиметься до імпорту послуг із відповідним виписуванням українським підприємством від свого імені собі ПН, включенням її в періоді підписання акта наданих послуг у декларації з ПДВ до рядка 7, а в наступному періоді — перенесенням до рядка 12.4.
Юлія КЛОВСЬКА, «Дебет-Кредит»