Лист ДПА у м. Києві від 20.10.2011 р.
Ми вже неодноразово писали про славнозвісний Закон №36091, який вніс багато змін до ПКУ (див. «ДК» №33/2011 та №38/2011).
1 Закон України від 07.07.2011 р. №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України».
Однією з них є зміна складу витрат, на які має право фізична особа — підприємець від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування (далі — ФОП), який викладений в новій редакції п. 177.4 ПКУ. А як відомо, від суми витрат залежить і об'єкт оподаткування у ФОП. Зміни набрали чинності з 06.08.2011 р., тобто дати, коли Закон №3609 офіційно набрав чинності. Отже, після внесення змін такими витратами є документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III ПКУ.
Нагадаємо, як було до 06.08.2011 р. До цієї дати ФОП мали право до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних із отриманням доходів, відносити документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III ПКУ. До таких витрат відносилися як усі витрати операційної діяльності, так і інші витрати.
Причому до витрат операційної діяльності відносилися ті, що формують собівартість реалізованих товарів (як покупних, так і виготовлених), виконаних робіт, наданих послуг (витрати, які визначалися згідно з пунктами 138.4, 138.6 — 138.9, 138.11 ПКУ до внесення змін Законом №3609). Такі витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. До інших витрат відносилися:
— загальновиробничі витрати;
— адміністративні витрати;
— витрати на збут;
— інші операційні витрати;
— фінансові витрати;
— інші витрати звичайної діяльності;
— інші витрати та деякі витрати подвійного призначення, як-от: забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, спеціальним (форменим) одягом, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, що необхідні для виконання професійних обов'язків, витрати платника податку на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій, а також у разі якщо законодавством передбачено обов'язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації; будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, витрати на проведення реклами; будь-які витрати зі страхування; витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах.
Як стало після 06.08.2011 р., тобто після набрання чинності Законом №3609? Крім того, що ФОП-«загальники» до витрат можуть включати тільки документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності, згідно з розділом III ПКУ, змінився сам склад (перелік) витрат, які відносяться до витрат операційної діяльності. Тепер (з 06.08.2011 р.) до витрат операційної діяльності належать такі витрати:
1) як і раніше, це витрати, що формують собівартість реалізованих товарів (як покупних, так і виготовлених), виконаних робіт, наданих послуг (пункти 138.4, 138.6 — 138.9 ПКУ), але тепер до складу собівартості належать і загальновиробничі витрати;
2) адміністративні витрати (пп. 138.10.2 ПКУ);
3) витрати на збут (пп. 138.10.3 ПКУ);
4) інші операційні витрати (пп. 138.10.4 ПКУ).
Решта витрат належать до інших витрат, тобто з 06.08.2011 р. ФОП на загальній системі оподаткування не має права на такі витрати. Зокрема, ФОП на загальній системі оподаткування не має права на витрати на сплату відсотків за кредитом, який ФОП отримав чи отримає для ведення господарської діяльності, бо такі витрати відносяться до фінансових витрат (пп. 138.10.5 ПКУ). Будь-які пожертви неприбутковим організаціям, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року фізособою-підприємцем, також не можна віднести на витрати як інші витрати звичайної діяльності (ч. «а» пп. 138.10.6 ПКУ). Тобто хочеш жертвувати — жертвуй, але без жодних претензій на витрати (принаймні часткові). Але найбільш несправедливим є те, що ФОП на загальній системі не мають права на витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів для провадження господарської діяльності (ч. «ж» пп. 138.10.6 ПКУ). Адже деякі види господарської діяльності неможливо здійснювати без отримання спеціальних дозволів, і це реальні витрати, на які підприємець не матиме права.
На думку автора, якийсь несправедливий підхід до оподаткування фізичних осіб — підприємців. Чому підприємствам можна мати витрати, а ФОП — ні? При тому всьому, що підприємства відповідають за своїми зобов'язаннями в межах майна підприємства, а ФОП — усім своїм майном. Адже одним із загальних принципів господарювання в Україні є, в тому числі, рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання, до яких належать і ФОП (ч. 1 ст. 6 ГКУ). Тоді в чому ж той захист полягає?
Галина БЕДНАРЧУК, «Дебет-Кредит»