• Посилання скопійовано

Коментар

Лист Мінфіну від 26.08.2011 р. №31-08420-07-25/21247

Правові засади регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку в Україні встановлені Законом про бухоблік1. Саме ним, а також Положенням №882 визначено порядок складання первинних документів та їх обов'язкові реквізити.

1 Закон України від 16.07.99 р. №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р. №88.

Первинний документ фіксує та підтверджує здійснення господарської операції і є підставою для відображення у бухобліку госпдіяльності СГД. Щоб складений документ можна було вважати первинним, він повинен містити обов'язкові реквізити, визначені ст. 9 Закону про бухоблік і п. 2.4 Положення №88, а саме:

— назву документа;

— дату і місце складання;

— назву підприємства, від імені якого складено документ;

— зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

— посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;

— особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, відповідно до п. 2.7 Положення №88 первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Хоча господарську операцію можна відобразити на бланках, виготовлених і затверджених самим підприємством, але при цьому вони повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Мінфін листом від 26.08.2011 р. №31-08420-07-25/21247 висловив своє бачення щодо зазначення у первинному документі реквізиту — місце складання. Справді, у такому документі слід зазначати населений пункт, відповідну адміністративно-територіальну одиницю або країну, де здійснюється господарська операція і де складається первинний документ, що її підтверджує, але не тільки це... На нашу думку, тут слід зважати також на п. 45.2 ПКУ щодо податкової адреси суб'єкта господарювання та на ст. 93 ЦКУ, якою визначено місцезнаходження юрособи. Саме з урахуванням зазначених вимог законодавства госпсуб'єкти повинні заповнювати такий обов'язковий реквізит, як місце здійснення госпоперації та складання первинного документа. Наприклад, умови передачі права власності на товар, зокрема місце передачі, мають бути зафіксовані у договорі, місце проведення діяльності може бути підтверджено установчими документами, договорами оренди офісних, виробничих приміщень або складів тощо.

Приклад 1 Якщо юрособа (місце реєстрації — м. Львів) надає приміщення в оренду у м. Києві, у первинних документах місце складання буде зазначено таким чином:

а) у «шапці» договору може бути зазначене як м. Львів (місце реєстрації орендодавця), так і м. Київ (місцезнаходження орендованого приміщення). Наприкінці наводяться реквізити сторін, у тому числі їх місцезнаходження (податкові адреси);

б) акт наданих послуг може бути складено або у Львові — за місцем реєстрації орендодавця, або у Києві — за місцезнаходженням орендованого приміщення. Але у ньому обов'язково зазначаються податкова адреса орендодавця та місце складання акта.

Приклад 2 Якщо магазин розташований у м. Луцьку, а товар відвантажується зі складу філії у м. Рівному, то слід мати на увазі таке:

а) у «шапці» договору зазначається місце його складання. Ним може бути місцезнаходження головного офісу (чи філії)1 продавця або місцезнаходження покупця — якщо договір складає покупець.

1 Залежно від умов ведення діяльності — на підставі положення, затвердженого головним підприємством (ст. 95 ЦКУ).

Крім того, у договорі, серед іншого, має бути зазначене місце передачі товару та права власності на нього;

б) накладна на відвантаження складається за місцем розташування складу, де відбувається передача товару, тому в «шапці» накладної зазначається місцезнаходження продавця (головного підприємства або його філії) та місце передачі товару.

Отже, Мінфін не є істиною в останній інстанції, його точку зору слід враховувати, але керуватися не тільки нею. Зрештою, і сам Мінфін у згаданому листі зазначає, що його листи «не є нормативно-правовими актами, вони лише мають роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлюють правових норм».

Наталія КУЦМIДА, «Дебет-Кредит»

До змісту номеру