Постанова ВАСУ від 07.07.2011 р. у справі №К-4448/08
ПОЗИЦІЯ МДПI. ТзОВ не має доказів фактичного здійснення операції з придбання товару, за наслідками якої сформовано ПК. ТзОВ не має заборгованості перед постачальником за нібито поставлений товар, а отже, немає надмірної сплати податку в ціні товару.
ПОЗИЦІЯ ТЗОВ. ТзОВ вказує на відсутність такої умови договору поставки, як поставка товару на територію контрагента, тимчасом як факт здійснення подальшого експорту придбаного товару підтверджується належним чином оформленими ВМД.
РІШЕННЯ СУДУ. Судовими інстанціями у справі встановлено, що причиною для прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування, був висновок МДПI, викладений в акті перевірки, про безпідставне віднесення ТзОВ до ПК сум ПДВ у складі вартості придбаного товару. Так, зазначений товар був придбаний ТзОВ та надалі експортований за межі митної території України (що підтверджується даними наявних у справі вантажних митних декларацій). Утім, у справі немає доказів транспортування цього товару на склад контрагента (як-от договір перевезення, товаросупровідні документи на вантаж тощо), тимчасом як матеріально відповідальна особа ТзОВ під час опитування (здійсненого у рамках кримінального розслідування) підтвердила, що оприбуткування товару на складі підприємства було здійснено без фактичного надходження цього товару.
Наведені обставини були підставою для висновку податкового органу про відсутність реального характеру операцій з поставки, що виключає правильність відображення позивачем у складі ПК сум ПДВ за наслідками здійснення цих операцій.
З урахуванням вимог пп. 7.4.1, 7.4.1 Закону про ПДВ необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум ПДВ до ПК є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до ВВ підприємства. Отже, з метою визначення об'єкта обкладення ПДВ витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність госпоперації та є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Матеріалами справи підтверджується той факт, що використання ТзОВ придбаного товару у власній діяльності полягало у намірі отримати економічну вигоду від експорту цього товару (а не від використання у власному виробництві, що обумовило б необхідність його транспортування до виробничих складів позивача).
З огляду на приписи положень пп. 7.7.1, 7.7.3 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане зі сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків. Аналіз норм Закону про ПДВ свідчить, що термін «сплата податку» вживається у розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) або особою, яка імпортує товари на митну територію України. З наведеного випливає, що вимога щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який поніс фактичні витрати зі сплати податку, а тому з урахуванням установленої в акті перевірки суми ПДВ, фактично сплаченої ТзОВ у складі вартості придбаних товарів, оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
ВІД РЕДАКЦІЇ. Ми цілком погоджуємося з висновками, викладеними у цьому рішенні суду. Адже і на сьогодні податкові органи в актах перевірки посилаються на пояснення працівників підприємства, які надаються у рамках ОРС або кримінальних справ, результати яких на момент складення акта не знайшли відображення у рішеннях судів за такими кримінальними справами. Тож суди під час розгляду таких справ з'ясовують факт отримання товару платником податку та використання його у госпдіяльності, у т. ч. факт подальшої реалізації придбаного товару з метою отримання прибутку.
Підготувала Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»