Постанова ВАСУ від 10.05.2011 р. у справі №К-15366/09
ПОЗИЦІЯ СПДФО. Штрафи за порушення Закону про РРО не можна вважати податковим боргом, бо вони є адміністративно-господарськими санкціями. А тому повинні стягуватися у строки, встановлені ст. 250 ГКУ.
ПОЗИЦІЯ ДПI. ДПI вбачає наявність податкового боргу, який виник унаслідок несплати штрафних санкцій, а ст. 250 ГКУ визначає річний термін саме застосування санкцій, а не їх стягнення.
РІШЕННЯ СУДУ. Відповідно до ст. 238 ГКУ за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до госпсуб'єктів можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Штраф за порушення п. 1 ст. 3 Закону про РРО підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.
Згідно зі ст. 250 ГКУ адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до СГД протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення госпдіяльності, крім випадків, передбачених законом.
З огляду на те, що адміністративно-господарські санкції загалом і штраф, установлений п. 1 ст. 3 Закону про РРО, зокрема, є конфіскаційними, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у СГД основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до ст. 41 Конституції України можливе лише за рішенням суду. З урахуванням цього і звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення сум адміністративних санкцій у разі відмови СГД від їх сплати у добровільному порядку повинно бути у межах строків, установлених ст. 250 ГКУ. При виявленні контролюючим органом порушення СПДФО вимог вищезгаданого закону позов про стягнення штрафу ДПI було подано поза межами встановленого ст. 250 ГКУ шестимісячного строку з дня виявлення порушення.
ВІД РЕДАКЦІЇ. Ми цілком погоджуємося з рішенням касаційної інстанції, проте поза увагою суду залишилося одне з головних питань цього спору — дата виявлення порушення. За наведеним спором встановлення цього факту не було істотним, адже ДПI звернулася до суду через рік після дати складення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Проте для багатьох підприємців та юросіб це питання і досі актуальне з огляду на спори щодо штрафів, призначених за актами перевірок до 31.12.2010 р. Утім, на нашу думку, точкою відліку цих шести місяців все ж таки має бути дата складення Акта, а не рішення про застосування санкцій.
Підготувала Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»