Постанова ВАСУ від 18.11.2010 р. у справі №К-22714/07
ПОЗИЦІЯ ТОВ. ТОВ звернулося до суду з позовом до нерезидента, який не оплатив у договірні строки отриманий товар. Під час розгляду спору в суді нерезидент добровільно погасив заборгованість.
ПОЗИЦІЯ ДПI. Пеня не сплачується в тому випадку, якщо резидент одержує позитивне для себе рішення. Причому у разі отримання рішення про закриття справи, навіть за умови сплати боргу, пеня нараховується.
РІШЕННЯ СУДУ. Причиною виникнення спору у справі стало питання правомірності нарахування позивачеві пені за порушення строків здійснення розрахунків в іноземній валюті з огляду на прийняття Міжнародним комерційним арбітражним судом рішення про припинення провадження у справі внаслідок добровільної сплати заборгованості відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №185/94 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом ... позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, ... строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
Виходячи зі змісту ч. 4 згаданої статті Закону у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків оплати, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Таким чином, Закон передбачає єдину підставу для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки. А саме: прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за ЗЕД-договором.
А отже, врегулювання питання про погашення простроченої заборгованості між резидентом та нерезидентом в інший спосіб не може бути підставою для звільнення від нарахування пені за порушення строків розрахунків у ЗЕД. Наведене стосується також випадків добровільної сплати боргу нерезидентом, у т. ч. після порушення судового провадження за зверненням резидента. У такому разі пеню слід нараховувати з моменту виникнення прострочення до моменту погашення боргу.
При цьому прийняття судом за результатами розгляду спору між резидентом та нерезидентом іншого судового рішення, ніж про задоволення позовних вимог, зокрема про припинення (закриття) провадження у справі, не є підставою для звільнення резидента від відповідальності за порушення строків розрахунків в іноземній валюті, навіть якщо таке судове рішення було постановлене внаслідок добровільної сплати боргу нерезидентом. Наведене випливає із приписів ч. 3 ст. 4 Закону, яка передбачає поновлення строків повернення валютної виручки з відповідним нарахуванням пені в разі прийняття судом рішення про відмову у позові повністю чи частково або припинення (закриття) провадження у справі.
ВІД РЕДАКЦІЇ. Нагадаємо, що у 2004 році президія ВГСУ зазначила: для позивача-нерезидента припинення провадження у справі, зокрема у зв'язку з добровільною сплатою боргу, є позитивним вирішенням спору на його користь. Але для нарахування пені — маємо факт прострочення виконання грошових зобов'язань (рекомендації від 17.12.2004 р. №04-5/3360).
ВАСУ Листом від 17.03.2009 р. №359/13/13-09 підтримав таку практику: «... у випадку добровільної сплати боргу нерезидентом, у тому числі після порушення судового провадження за зверненням резидента, ... пеня повинна нараховуватися з моменту виникнення прострочення до моменту погашення боргу». Але звертаємо увагу, що згадане стосується і затвердження судом мирової угоди, за винятком випадків, коли мирова угода пов'язана з умовами ЗЕД-контракту. Зокрема, в разі спору щодо ціни товару чи суми заборгованості за поставлену продукцію (виконані роботи, надані послуги).
Підготувала Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»