Однією із легальних, тобто встановлених законодавством, класифікацій податків і зборів є їх класифікація на загальнодержавні і місцеві. Сьогодні, в межах вивчення нового Податкового кодексу (далі — ПКУ), ми знайомимо наших читачів з основами обкладення місцевими податками і зборами за новим ПКУ. У зв'язку зі змінами у складі податкової системи плата за придбання торгових патентів тепер, по суті, належить до місцевих зборів. Отже, в межах цієї тематики ми окремо зупинимося на торгових патентах.
Система місцевих податків і зборів
Iз набранням чинності ПКУ з 1 січня 2011 р. втратили чинність, зокрема, закони України «Про систему оподаткування», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та Декрет КМУ «Про місцеві податки і збори».
Відповідно до ст. 10 ПК, до місцевих податків належать:
— податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (запроваджується з 01.01.2012 р.) (про нього ми детальніше напишемо в наступних номерах);
— єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
— збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
— збір за місця для паркування транспортних засобів;
— туристичний збір.
Яких місцевих податків і зборів відтепер не буде
Представники уряду і ДПА України неодноразово наголошували на необхідності скасування податків, що справляються в низьких обсягах, на адміністрування яких витрачається велика сума коштів. Як видно з вищенаведеного, відтепер із системи оподаткування виключені такі місцеві податки і збори:
— податок з реклами;
— комунальний податок;
— ринковий збір;
— збір за видачу ордера на квартиру;
— збір за участь у бігах на іподромі;
— збір за виграш на бігах на іподромі;
— збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі;
— збір за право використання місцевої символіки;
— збір за право проведення кіно- і телезйомок;
— збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;
— збір з власників собак;
— збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
— курортний збір1;
— податок з продажу імпортних товарів.
1 Замість зазначеного останнім курортного збору буде запроваджено туристичний збір.
Повноваження місцевих рад
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів як і раніше приймають сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень. Згідно з п. 10.3 місцеві ради обов'язково встановлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
Місцевим радам тепер не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Однак установлення збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору згідно з п. 10.4 ПКУ здійснюється за рішенням місцевих рад. Тобто ці збори не є обов'язковими.
Згідно з пп. 12.3.5 ПКУ, у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов'язковими (тобто податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, єдиного податку та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності), такі податки та збори справляються виходячи з норм ПКУ із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів.
Рішення про встановлення місцевих податків і зборів
Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань обкладення місцевими податками та зборами, який набирає чинності з початку бюджетного періоду, наступного за періодом його прийняття (пункти 12.4, 12.5 ПКУ). Згідно з п. 3.1 ПКУ, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийняті за правилами, встановленими ПКУ, належать до податкового законодавства.
Бюджетний період
Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Пункт 1 ст. 3 Бюджетного кодексу
Форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків та зборів затверджує ДПА України, яка за потреби надає методичні рекомендації щодо їх заповнення.
Елементи оподаткування
Як відомо, під час запровадження певних податків, зборів обов'язково встановлюються деякі елементи, що сукупно визначають механізм обкладення таким податком, збором. Відповідно до ст. 7 ПКУ, у тексті ПКУ обов'язково визначаються: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Під час встановлення податку виключно ПКУ може передбачати податкові пільги, підстави та порядок їх застосування.
Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності
Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності — це начебто новий місцевий податок. Проте якщо дослідити його сутність, можемо побачити, що це старий, але по-новому «одягнений». Цей новий місцевий податок запроваджується замість загальнодержавного податку — плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності. Зазначене підтверджують підпункти 14.1.68, 14.1.250 ПКУ.
Платники податку — cуб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи — підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:
а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;
б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;
в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;
г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).
Ставка податків встановлюється із розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від МЗП, установленої законом на 1 січня календарного року, з урахуванням виду діяльності, місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг.
Ставка збору встановлюється на місяць, квартал, рік, залежно від виду діяльності.
За провадження торговельної діяльності (п. 267.3 ПКУ):
— на території міста Києва та обласних центрів — від 0,08 до 0,4 МЗП;
— на території міста Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів — від 0,04 до 0,2 МЗП;
— на території інших населених пунктів — до 0,1 МЗП;
— якщо пункти продажу товарів (надання послуг) розташовані в курортній місцевості або на території, прилеглій до митниці, інших пунктів переміщення через митний кордон, органи місцевого самоврядування можуть прийняти рішення щодо збільшення ставки збору, але не більш як 0,4 МЗП.
За провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлюється в межах від 0,08 до 0,4 МЗП залежно від місця розташування таких пунктів продажу.
За здійснення торгівлі валютними цінностями на календарний місяць становить 1,2 МЗП.
За здійснення діяльності у сфері розваг на квартал:
— для використання грального автомата (грального автомата «кран-машина», грального автомата, на якому проводяться дитячі ігри, іншого грального автомата, призначеного для проведення платних розважальних ігор) — 1 МЗП;
— для використання гральних жолобів (доріжок) кегельбану, боулінгу, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, — 2 МЗП за кожен гральний жолоб (доріжку);
— для використання столів для більярда, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярда, що використовуються для спортивних аматорських змагань, — 1 МЗП за кожен стіл для більярда;
— для проведення інших оплатних розважальних ігор — МЗП за кожне окреме гральне місце.
За провадження торговельної діяльності із придбанням пільгового торгового патенту (перелік видів діяльності встановлено ПКУ) — 0,05 розміру МЗП щороку.
Відповідно до пп.267.3.8. ПКУ Ставка збору за провадження торговельної діяльності із придбанням короткотермінового торгового патенту за один день становить 0,02 МЗП.
Торгові патенти
Торговий патент — державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності, користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету вищевказаного збору.
Як і раніше, згідно з пунктами 152.1 і 152.2 ПКУ, платник податку, який провадить діяльність, що підлягає патентуванню, зобов'язаний окремо визначати податок на прибуток від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних із веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню, підлягає сплаті до бюджету в сумі, визначеній відповідно до встановленого порядку і зменшеній на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.
Чи йтиметься про «касовий метод» (тобто коли плата за торговий патент зменшуватиме податок на прибуток у періоді оплати), чи про принцип бухобліку — за нарахуванням (тобто в періоді, за який сплачено патент) — із тексту кодексу не видно. Сподіватимемося, що відповідне питання буде з'ясоване в новій формі декларації з податку на прибуток.
Зауважимо, що вартість торгових патентів, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку, відповідно до пп. 139.1.10 ПКУ не включається до складу витрат.
Відповідальність за порушення порядку отримання та використання торгового патенту передбачено у ст. 125 ПКУ.
Під час вивчення норм ПКУ щодо патентування може створитися перше враження про те, що патентуванню підлягатиме не лише торгівля за готівку, а вся торгівельна діяльність. Але це не так. Відповідно до пп. 14.1.246 ПКУ, з метою розділу XII «Місцеві податки і збори» цього Кодексу торговельна діяльність — це роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.
Згідно з підрозділом 7 Перехідних положень ПКУ, торгові патенти, видані згідно з вимогами Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», строк дії яких не минув на момент набрання чинності цим Кодексом, підлягають поверненню до органів державної податкової служби за місцем їх придбання у 3-місячний строк (але не пізніше закінчення строку їх дії). При цьому суб'єкти господарювання несуть відповідальність за дотримання порядку використання торгових патентів, виданих відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», та за дотримання строку сплати за них, передбачену главою 11 розділу II цього Кодексу.
Збір за місця для паркування
Замість збору за паркування автотранспорту, платниками якого були юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях, відтепер буде збір за місця для паркування транспортних засобів (ст. 266 ПКУ), платниками якого виступатимуть юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи — підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету. Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за кошти місцевого бюджету. Ставка податку за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 кв. м площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка МЗП, установленої на 1 січня звітного року.
Збір обчислюється відповідно до декларації, яка подається за календарний квартал. Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно) за місцем розташування спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за податковий (звітний) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду.
Туристичний збір
Платниками податку є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк. База оподаткування визначається від вартості усього періоду проживання (ночівлі) без ПДВ. Ставка податку — від 0,5 до 1% до бази справляння збору.
Порядок обчислення податку.
Збір за рішенням місцевих рад може справлятися податковими агентами.
Вони справляють збір під час надання послуг, пов'язаних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплаченого збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.
Податковими агентами можуть бути:
а) адміністрації готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та інших закладів готельного типу, санаторно-курортні заклади;
б) квартирно-посередницькі організації, які спрямовують неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;
в) юридичні особи або фізичні особи — підприємці, які уповноважуються місцевою радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.
За підсумками звітного періоду — кварталу подається податкова декларація. Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно). Суми нарахованих щомісячних авансових внесків відображаються у квартальній податковій декларації. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду.
Платниками збору не можуть бути особи, які:
а) постійно проживають, у тому числі на умовах договорів найму, у селі, селищі або місті, радами яких встановлено такий збір;
б) особи, які прибули у відрядження;
в) інваліди, діти-інваліди та особи, що супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого);
г) ветерани війни;
ґ) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
д) особи, які прибули за путівками та курсівками до санаторіїв та пансіонатів.
Єдиний податок
Єдиний податок включено ПКУ до системи оподаткування і передбачено серед місцевих податків і зборів. Проте його справляння здійснюватиметься, як і раніше, відповідно до Указу Президента №727. Зауважимо, що підрозділом 8 Перехідних положень Податкового кодексу України передбачено низку особливостей застосування спрощеної системи оподаткування. Особливості сплати єдиного податку розглядатимуться окремо на сторінках «Дебету-Кредиту».
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор